29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"04" березня 2009 р.
Справа № 16/223
За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», в особі Хмельницької філії ЗАТ «Страхова компанія «УСГ», м.Хмельницький
до Приватного підприємства «Вестор», м. Хмельницький
про стягнення 64 310,00 грн.
Суддя В.В. Магера
Представники сторін:
Від позивача: Потанін О.В. - за довіреністю № 0109-75 від 08.01.2009 р.;
Брензевич О.В. - адвокат
Від відповідача: Дем'янов І.Ю. -за довір. Від 01.10.2007 р.
Рішення приймається 04.03.2009 р., оскільки в судовому засіданні 02.03.2009 р. оголошувалася перерва.
Суть спору: Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 64 310 грн. заборгованості, де 54 310 грн. основна заборгованість, 10 000 грн. -пеня. Дана заборгованість виникла в результаті невиконання ПП «Вестор» вимог договору поставки № 1Т-08.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримували та наполягали на їх задоволенні, оскільки вважають, що вони підтверджені належними доказами.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав та проти їх задоволення не заперечував.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
08.07.2008 р. між ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в особі Хмельницької філії ЗАТ «Страхова компанія «УСГ», м.Хмельницький (надалі - позивач) та ПП «Вестор», м. Хмельницький (надалі - відповідач) укладено договір поставки № 1Т-08 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, відповідач зобов'язувався передати у власність позивача, а позивач -оплатити і прийняти автомобіль Lada 21214-130-20 «Нива» (доукомплектований сигналізацією, антикорозійним покриттям), іменований надалі Товар.
Згідно п. 2.2. Договору, загальна вартість Товару становить 54 310,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. Договору, позивач на підставі виписаних рахунків-фактур, протягом п'яти банківських днів з моменту їх отримання, вносить на поточний рахунок відповідача передплату в розмірі 100 % вартості Товару, зазначену в п. 2.2. При цьому, термін поставки Товару позивачу становить не пізніше 30 календарних днів з дати зарахування коштів в розмір загальної вартості Товару.
08.07.08 р. позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано 54 310,00 грн. вартості автомобіля Lada 21214-130-20 «Нива», що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 08.07.08 р.
Пунктом 4.1.2. Договору передбачено, що після сплати позивачем 100% передоплати відповідач зобов'язувався відпустити Товар, якість якого повинна відповідати вимогам ТУ.
Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань не виконав і автомобіля Lada 21214-130-20 «Нива» в передбачений договором термін не поставив.
У зв'язку із цим, позивачем запропоновано відповідачу розірвати договір № 1Т-08 від 08.07.2008 р. та повернути перераховані йому кошти, а саме 54 310,00 грн.
У відповідь на вищевказану пропозицію відповідачем на адресу позивача було надіслано протокол про вирішення спору від 12.11.08 р. В даному протоколі ПП «Вестор», м. Хмельницький зобов'язувалось у 3-денний строк повернути перераховані позивачем кошти в розмірі 54 310,00 грн. та виплатити пеню в розмірі 10 000,00 грн.
Як встановлено судом, відповідач вищевказані кошти позивачу не перерахував.
22.12.08 р. позивачем на адресу ПП «Вестор», м. Хмельницький направлена претензія № 2302-237 про повернення боргу в сумі 54 310,00 грн. Однак, відповідач дану претензію залишив без відповіді.
Станом на день розгляду справи, відповідач зобов'язання належним чином не виконав, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду про примусове стягнення наявної заборгованості.
Досліджуючи надані позивачем докази, аналізуючи наведені його представником пояснення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Протоколом про вирішення спору від 12.11.08 р. сторони погодили те, що ПП «Вестор», м. Хмельницький зобов'язувалось у 3-денний строк повернути перераховані позивачем кошти в розмірі 54 310,00 грн. та виплатити пеню в розмірі 10 000,00 грн.
При цьому судом враховується, що відповідачем визнано позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить вимогам чинного законодавства, не порушує права інших осіб.
За таких обставин, позовні вимоги до відповідача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.
У відповідності із ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.
19.02.2009 р. позивачем на адресу суду подано заяву про повернення помилково сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 235, 236 від 22.01.2009 р. до Державного бюджету Галицького району м.Львова.
Відповідно до платіжних доручень № 235 від 22.01.09 р. та № 236 від 22.01.09 р. позивачем помилково перераховано 643,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на рахунок ГУДКУ у Львівській області.
Тому, суд вважає за необхідне у відповідності до п.1 ч.1 ст.8 Декрету України «Про державне мито» повернути позивачу помилково переховані кошти згідно платіжних доручень № 235 від 22.01.09 р. та № 236 від 22.01.09 р.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», в особі Хмельницької філії ЗАТ «Страхова компанія «УСГ», м. Хмельницький до Приватного підприємства «Вестор», м. Хмельницький про стягнення 64 310,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Вестор» (м. Хмельницький, вул. Гоголя, 18, код 3239128) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», в особі Хмельницької філії ЗАТ «Страхова компанія «УСГ» (м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, р/р № 2650056 в ВАТ «Ерсте-Банк», МФО 380009, код 30859524) 54 310,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі триста десять гривень 00 коп.) боргу, 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) пені, 643,00 грн. (шістсот сорок три гривні 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
У відповідності з п.2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.10.93 р. №7-93 державне мито сплачене позивачем у сумі 643,00 грн., перераховане за платіжним дорученням № 235 від 22.01.2009 р., підлягає поверненню, про що необхідно видати довідку.
У відповідності з п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ затвердженого постановою КМ України № 1258 від 21.12.05 р. витрати за інформаційно-технічні послуги у сумі 118 грн., перераховані позивачем платіжним дорученням № 236 від 22.01.2009 р., підлягають поверненню, про що необхідно видати довідку.
Суддя В.В. Магера