33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"18" березня 2009 р. Справа № 17/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Себек »
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Володимирецький молокозавод»
про стягнення в сумі 119 357 грн. 44 коп.
за участю представників сторін:
позивача: Яремчук Р.Р.
відповідача: Чугай З.В., Рябчун В.М.
Статті 20, 22 ГПК України роз'яснені.
Позивач звернувся в господарський суд з позовом в якому просив стягнути з відповідача 3961,70 грн. основного боргу за продані на основі договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 014/01/08 від 15.01.2008р. нафтопродукти, 111 743,92 грн. пені за період з 14.07.2008р. по 26.01.2009р., 1361,85 грн. збитків від інфляції за період з вересня 2008р. по грудень 2008р. включно та 15 % річних в сумі 2289,97 грн. за період з 14.07.2008р. по 26.01.2009р. З підстав зазначених у позові просить позов задоволити та покласти на відповідача судові витрати по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 12000 грн.
В зв'язку з сплатою відповідачем 09.02.2009р. основного боргу в сумі 3961,70 грн., представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути пеню, інфляційні збитки та річні в розмірі зазначеному у позові, судові витрати просить покласти на відповдача (а.с.42).
Відповідач у відзиві на позов, письмових поясненнях (а.с.29, 70-72) та у судовому засіданні проти позову заперечує, вказує, що відповідач мав право на відстрочення платежу згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 014/01/08 від 15.01.2008р.. Також відповідач зазначає, що позивач невірно здійснив розрахунок пені з порушенням шестимісячного терміну вказаного в ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та розміру встановленого ч.2 ст. 343 ГК України, а саме порушення зобов'язання сталося з вини кредитора. В задовленні позову просить відмовити.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 12:07 год. 18.03.2009р. до 15:30 год. 18.03.2009р. для прийняття рішення. Після перерви представник позивача в судове засідання не з'явилася.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.
На основі договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 014/01/08 від 15.01.2008р. по накладним №РН-0000512 від 09.07.2008р., №РН-0000549 від 23.07.2008р., №РН-0000597 від 06.08.2008р., №РН-0000735 від 03.10.2008р., №РН-0000742 від 03.10.2008р., згідно довіреностей відповідача НБК № 374985 від 09.07.2008р., НБК № 374995 від 23.07.2008р., НБК № 407408 від 06.08.2008р., № 1 від 03.10.2008р., позивач відпустив відповідачу нафтопродукти на суму 208 890,10 грн. (а.с.10-18). Факт отримання нафтопродкутів відповідачем не заперечується.
Пунктом 3.3 договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 014/01/08 від 15.01.2008р. сторони передбачили, що покупець (відповідач) здійснює повний розрахунок за фактично переданий продавцем (позивачем) товар згідно накладної протягом п'яти календарних днів з дати отримання товару.
Датою отримання товару покупцем вважається дата зазначена в накладній на отримання товару або іншому документі з відповідною відміткою покупця чи його представника, працівника (п.3.4 договору № 014/01/08 від 15.01.2008р.).
За отриманий товар відповідач проводив розрахунки з порушенням строків визначених договором № 014/01/08 від 15.01.2008р., що підтверджено банківськими виписками наданими позивачем та розрахунком наданим самим відповідачем (а.с.19-24, 76-78). На момент порушення провадження у справі сума основного боргу відповідача складала 3961,70 грн., який був сплачений 09.02.2009р. після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 108 (а.с.66) та підтверджено позивачем у заяві про зменшення позовних вимог.
За таких обставин між сторонами відсутній предмет спору про стягнення суми основного боргу в розмірі 3961,70 грн., а провадження у справі в цій частині слід припинити.
Згідно п. 8.4 договору № 014/01/08 від 15.01.2008р., за прострочення платежів згідно умов цього договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно розрахунку наданого позивачем розмір пені нарахованої за період з з 14.07.2008р. по 26.01.2009р. складає 111 743,92 грн..
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено :
«1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.»
Згідно з частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України :
«1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.»
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Враховуючи положення вказаних статей ЦК України та ГК України, розглядаючи їх в системному зв'язку з нормами ст.ст. 4, 6, 546-548 ЦК України, суд вважає, що сторони з дотриманням принципу свободи договору, на основі закону, чітко виразили свою волю та самостійно встановили в договорі № 014/01/08 від 15.01.2008р. розмір пені, що перевищує розмір пені визначений законом, тому заперечення відповідача, щодо цього до уваги судом не беруться.
Необгрунтованими є заперечення відповідача і щодо порушення позивачем строків нарахування пені, оскільки пунктом 9.5 договору № 014/01/08 від 15.01.2008р. сторони домовились, що термін нарахування штрафних санкцій поширюється на весь строк позовної давності з врахуванням п.6 ст. 232 ГК України, і така можливість передбачена даною нормою ГК України. При цьому позивачем не порушено позовну давність встановлену ст. 258 ЦК України.
Безпідставними є посилання відповідача і на п. 8.6 договору № 014/01/08 від 15.01.2008р., як на підставу затримки оплати, оскільки в даному пункті йде мова про відповідальність відповідача у випадку повної несплати за отриманий товар від позивача товар, що чітко вбачається з його змісту . На це вказує і те, що дана умова договору вміщена в розділі «Вирішення спорів та відповідальність», а умови розрахунків та зобов'язання сторін визначені в роділах 3, 4 договору.
Відхиляються судом і інші заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, письмових поясненнях та у судовому засіданні, в тому числі і щодо вини позивача, оскільки є необгрунтованими, безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а крім того суперечать умовам договору № 014/01/08 від 15.01.2008р. та нормам Цивільного та Господарського кодексів України.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено :
1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання надано суду також ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те , що нарахована пеня (111743,92 грн.) надмірно велика порівняно із сумою основного боргу (3961,70 грн.), а також те, що відповідачем сплачено суму основного боргу в добровільному порядку, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з позивача до 70 000 грн..
На основі п.8.4 договору № 014/01/08 від 15.01.2008р., ст.ст.549-551 ЦК України, вимоги позивача стосовно стягнення 70000 грн. пені правомірні, грунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України :
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.7 договору № 014/01/08 від 15.01.2008р. сторони встановили, що у випадку прострочення оплати ціни товару, покупець сплачує продавцю суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми з врахуванням ч.2 ст. 625 ЦК України.
На основі п.8.7 договору № 014/01/08 від 15.01.2008р., ст. 625 ЦК України, вимоги позивача стосовно стягнення 1361,85 грн. збитків від інфляції за період з вересня 2008р. по грудень 2008р. включно та 15 % річних в сумі 2289,97 грн. за період з 14.07.2008р. по 26.01.2009р. правомірні, грунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню.
Щодо покладання на відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката Яремчук Р.Р. в сумі 12000 грн., то таке прохання позивача є безпідставним, оскільки надана представником позивача квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 17.02.2009р. не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати послуг адвоката.
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 не передбачено оформлення прибуткових касових ордерів адвокатами, а доказів видачі готівки з каси позивача, зняття готівки з банківського рахунку позивача, перерахування коштів у безготівковому порядку, позивач суду не надав, хоча суд ухвалами суду у даній справі від 18.02.2009р. та 04.03.2009р. вимагав від позовича належні докази оплати послуг адвоката.
Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати, крім витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись п.1-1 ст. 80 , ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд -
1. Провадження у справі № 17/19 в частині стягнення з ВАТ «Володимирецький молокозавод»(код 00446960) основного боргу в сумі 3961 грн. 70 коп. - припинити.
2. Позов задоволити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Володимирецький молокозавод»(34300 Рівненська область, м.Володимирець, вул. Сагайдачного, 88, код 00446960), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Себек»(43000 м.Луцьк, вул.Зв'язківців, 1Б, код 20134872) - 70 000 грн. пені, 1193 грн. 57 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підисано 20.03.2009р.
Суддя М.Г. Петухов.