01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
03.03.09 р. № 16/247-8/189
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Чорногуза М. Г. (доповідач по справі),
суддів:
Разіної Т. І
Фаловської І.М.
Секретар судового засідання Єрмак Л.В.,
від позивача: Кирпичова О.Г. -представник за дов. № 249 від 04.03.2008 р.;
від відповідача: Прилуцький О.С. -представник за довіреністю, Пилипенко В.І. -голова правління.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцьке Автотранспортне підприємство 15356»,
на рішення господарського суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року,
у справі №16/247-8/189 (суддя Плеханова Л.Б.),
за позовом Приватного підприємства “Явір-2000», м. Полтава,
до Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцьке Автотранспортне підприємство 15356», м. Кременчук,
про стягнення 46 150 грн. 00 коп.,
ПП “Явір-2000» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ВАТ “Кременчуцьке Автотранспортне підприємство 15356»про стягнення 46 150 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25 вересня 2007 року по справі № 16/247 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача 46 150 грн. 00 основного боргу, 461 грн. 50 коп. -витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 грудня 2007 року рішення господарського суду Полтавської області по справі № 16/247 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 1 квітня 2008 року рішення господарського суду Полтавської області від 25 вересня 2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 грудня 2007 року було скасовано, а справу № 16/247 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
20 червня 2008 року ПП «Явір-2000»звернулось до господарського суду Полтавської області з додатковою позовною заявою про стягнення заборгованості, згідно якої частково змінено підставу позовних вимог.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року по справі №16/247-8/189 позов ПП “Явір-2000»задоволено, присуджено до стягнення з відповідача 46 150 грн. 00 коп основного боргу, 461 грн. 50 коп. -витрати по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 16/1 від 26.01.2009 року, в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству “Явір-2000»в задоволенні позову.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцьке Автотранспортне підприємство 15356» на рішення господарського суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 лютого 2009 року, у зв'язку із хворобою судді Андрейцевої Г.М., склад колегії було змінено: головуючий -Чорногуз М.Г., судді -Разіна Т.І., Фаловська І.М.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 24 лютого 2009 року. Відводів складу колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, яка переглядає справу в апеляційному порядку, не заявлено.
У судовому засіданні 24 лютого 2009 року, за згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 3 березня 2009 року.
В судових засіданнях представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просить скасувати рішення суді першої інстанції та відмовити у позові.
Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.
В судовому засіданні 3 березня 2009 року колегія суддів апеляційного господарського суду оглянула оригінали (копії в матеріалах справи) книги обліку автотранспорту, (т. ІІІ а.с. 38-45), журналу реєстрації автотранспорту пост № 3 (т. ІІІ а.с. 46-92), журналу прийому і здачі чергування охоронюваного об'єкта АТП 15356 (т. ІІІ а.с. 93-42), журналу обліку ключів від об'єктів, що приймаються під охорону АТП 15356 пост №2, №3 від відповідальних осіб цехів (т. ІІІ а.с. 123-145).
За згодою присутніх представників сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 3 березня 2009 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
1 липня 2006 року, між ПП «Явір-2000»(Охорона) та ВАТ «Кременчуцьке АТП 15356»(Власник) було укладено договір № 7 на охорону об'єктів ПП «Явір»(Договір № 7) (т. І а.с. 8).
Відповідно до п. 1 Договору № 7, «Власник» передає, а «Охорона» приймає під охорону об'єкти, перераховані у дислокації (Додаток №2) і позначені у плані (схемі) об'єктів, що охороняються. Вид охорони визначається за згодою сторін, виходячи з принципу надійності і економічності: (спеціалізована, за допомогою пунктів централізованої охорони та ін.).
Згідно п. 11 Договору № 7, оплата за охорону здійснюється одноразово не пізніше 10 днів до початку наступного місяця згідно рахунку «Охорони», які надаються «Власнику»та складає: 5-00 грн. за годину згідно акту виконаних робіт та розрахунку (Додаток № 1).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані та скріплені печатками підприємств акти виконаних робіт від 28 лютого 2007 року на суму 7 300 грн. 00 коп., 31 березня 2007 року на суму 7 300 грн. 00 коп., 30 квітня 2007 року на суму 7 300 грн. 00 коп. та 31 травня 2007 року на суму 7 300 грн. 00 коп., всього на загальну суму 29 200 грн. 00 коп. (т. І а.с. 23-25, т. ІІ а.с. 75-78).
ПП «Явір-2000»виставило ВАТ «Кременчуцьке АТП 15356»рахунки фактури: №2292 від 27 грудня 2006 року; № 295 від 30 січня 2007 року; № 424 від 28 лютого 2007 року, № 672 від 31 березня 2007 року, № 928 від 30 квітня 2007 року, всього на суму 36 500 грн. 00 коп. (т. І а.с. 17-21, т. ІІ а.с.63-67).
Отже, ВАТ «Кременчуцьке АТП 15356»по договору № 7 повинно було сплатити позивачу 35 200 грн. 00 коп. ( за січень 2007 року не 7 300 грн., а - 6 000 грн.)
Пунктом 9 Договору № 7 передбачено, що Охорона несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань (Додаток № 7). Факти неналежного виконання Охороною своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягає відшкодуванню Охороною, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку.
Вина «Охорони»у визначеному законом порядку не доведена. Посилання представника відповідача на неналежне виконання зобов'язань по договорам, а саме розкрадання майна Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцьке Автотранспортне підприємство 15356» не є предметом доказування по даній господарській справі, а тому не приймаються судом до уваги.
20 червня 2008 року, ПП «Явір-2000»звернулось до господарського суду з додатковою позовною заявою, в якій позивач послаючись на Договір № 131/кр на фізичну охорону, просить стягнути з відповідача 10 950 грн. заборгованості по оплаті наданих послуг за червень місяць 2006 року, та заборгованість по договору № 7 від 01.07. 2007 року в сумі 35 200 грн. за січень -травень 2007 року. (т. ІІ а.с. 35-37).
Договір № 131/кр про фізичну охорону був укладений між ПП «Явір-2000»(Охорона) та ВАТ «Кременчуцьке АТП 15356»(Замовник) 1 жовтня 2004 року, на невизначений термін (т. ІІ а.с. 38-40).
Відповідно до п. 2.1 Договору № 131/кр, Замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкти та майно, що знаходиться на цих об'єктах, згідно переліку наведеного в Додатку №1 до Договору. За охорону об'єкта Замовник виплачує Охороні грошові кошти, згідно виставлених рахунків.
Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору № 131/кр, сума Договору визначається в дислокації-розрахунку наведеного у Додатку № 1 до Договору. Оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок направляється Замовнику для оплати в місяці, що передує оплатному.
Сторонами було складено та підписано акт виконаних послуг за червень 2006 року на суму 10 950 грн. 00 коп. (т. ІІ а.с. 46). У відповідності до п. 3.2 Договору № 131/кр, позивач направив відповідачу рахунок фактуру № 706 від 27 травня 2006 року на суму 10 950 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист.
Надання послуг охорони, підтверджується книгою обліку автотранспорту (т. ІІІ а.с. 38-45), журналом реєстрації автотранспорту пост № 3 (т. ІІІ а.с. 46-92), журналом прийому і здачі чергування охоронюваного об'єкта АТП 15356 (т. ІІІ а.с. 93-42), журналом обліку ключів від об'єктів, що приймаються під охорону АТП 15356 пост №2, №3 від відповідальних осіб цехів (т. ІІІ а.с. 123-145).
За визначенням ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач не надав належних доказів оплати в повному обсязі наданих йому послуг з охорони, відповідно до укладених договорів.
Отже колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідач виконав свої зобов'язання по Договору № 7 на охорону об'єктів та по Договору № 131/кр про фізичну охорону не в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами взаємозвірки (т.ІІІ а.с.22-24, т. І а.с. 45).
Посилання представників відповідача на те, що акти виконаних робіт не підписані особисто керівником відповідача є безпідставними, оскільки ні договорами ні додатками до договорів не визначено, що особисто керівник відповідача повинен підписувати акти виконаних робіт від імені відповідача. Крім того це твердження спростовується наявністю відтиску печатки на підписаних актах виконаних робіт, та частковою оплатою послуг.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання представників відповідача на те, що послуги охорони надавались неякісно та не в повному обсязі. По-перше неналежне виконання зобов'язань по договору документально не підтверджено. По-друге, якщо б і мало місце порушення умов виконання договору зі сторони позивача, то цей факт є підставою для звернення відповідача з позовом про відшкодування збитків, письмових звернень відповідача до позивача, не було.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Полтавської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення господарського суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року по справі № 16/247-8/189 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцьке Автотранспортне підприємство 15356» задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцьке Автотранспортне підприємство 15356» на рішення господарського суду Полтавської області від 29 грудня 2008 рок у по справі № 16/247-8/189, залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року по справі № 16/247-8/189 залишити без змін.
3. Справу № 16/247-8/189 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя: Чорногуз М. Г.
Судді:
Разіна Т. І
Фаловська І.М.
Дата відправки 10.03.09