Іменем України
17.02.09 Справа №4/323/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача-ВАТ "Таксопарк", Ковбасюк О.О., довіреність № б/н від 15.09.2008 року;
від відповідача-1 Бірковський Д.Б., довіреність № б/н від 15.08.2008 року;
від відповідача-2 Боханова О.О., довіреність № 01-17/208 від 09.02.2009 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Таксопарк», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008р. у справі № 4/323/08
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Таксопарк», м. Запоріжжя
до відповідача-1: Приватного підприємства «ПФ Флайт», м. Запоріжжя
до відповідача-2: Запорізької міської ради, м.Запоріжжя
про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від частини земельної ділянки
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 284 від 17.02.2009 року справа № 4/323/08 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Яценко О.М.; суддів: Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А..
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
У судовому засіданні 17.02.2009 року, за згодою представників сторін та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
08.12.2008р. господарським судом Запорізької області у справі № 4/323/08 прийнято рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При прийнятті рішення суд послався на положення статей 202,203,215, ЦК України, статтю 142 Земельного Кодексу України та зазначив, що позивачем всупереч положенням статей 33,34 ГПК України не доведено підстав для визнання угоди недійсною.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ «Таксопарк», м. Запоріжжя (позивач у справі) оскаржує його до апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі, із посиланням на статтю 35 ГПК України та рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11.10.2007р. зазначає, що керівник ВАТ «Таксопарк» не мав повноваження на підписання письмової заяви щодо відмови від права землекористування. Відмова від частини земельної ділянки вчинена всупереч рішенню загальних зборів товариства. Рішення загальних зборів від 21.02.2002р. прийнято з суттєвим порушенням волі акціонерів, викладеної у протоколі річних загальних зборів від 21.02.2002р. Суд неправомірно зазначив, що голова правління не міг одноособово вчиняти зазначену угоду, оскільки вартість земельної ділянки перевищує 25 % статутного фонду товариства, тобто двосторонній правочин про відмову від частини земельної ділянки площею 0,0384 га по вул. Героїв Сталінграду, 4 у м. Запоріжжі строком на 10 років на користь ПФ «Флайт», як такий, що вчинений без згоди спостережної ради та не затверджений Вищим органом товариства є правочином, вчиненим з перевищенням повноважень. Звертає увагу, що не лише норми земельного законодавства суд повинен був враховувати під час розгляду даної справи.
Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008р. по справі № 4/323/08 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ «Таксопарк».
Повноважний представник у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник ПП «ПФ Флайт», м. Запоріжжя в судовому засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги, на адресу суду надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що голова правління при відмові від земельної ділянки діяв в межах наданих повноважень. Із посиланням на Роз'яснення ВАСУ № 02-8/111 від 12.03.1999 року зазначає, що сам лише факт не затвердження договору не є підставою для визнання його недійсним. Позивачем пропущено трирічний строк позовної давності. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Запорізька міська рада, м.Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні зазначають, що Жовтневим районним судом та господарським судом Запорізької області розглядались різні предмети позовів, а відтак відсутні підстави для застосування статті 35 ГПК України. Із посиланням на п. 2.18. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007р. №04-5/14 зазначає, що позивач не довів той факт, що відповідачі у справі знали (або могли знати) про існування певних обмежень у повноваженнях Голови правління ВАТ «Таксопарк». Крім того, при відмові від земельної ділянки голова правління діяв в межах наданих повноважень, представляв в даному випадку землекористувача та мав повноваження на підписання письмової заяви щодо відмови від права землекористування. Запорізькою міською радою на законних підставах 30.11.2005 року було прийнято відповідне рішення № 29/15 «Про передачу в оренду ПП «ПФ Флайт» земельної ділянки по вул. Героїв Сталінграду, б. 4-А для розташування гриль-бару та кафе», п. 2 якого вирішено припинити тимчасово, строком на 10 років ВАТ «Таксопарк» право користування земельною ділянкою площею 0,0384 га (землі, які використовуються для транспорту та зв'язку) по вул. Героїв Сталінграду. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 року по справі № 4/323/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
Листом від 07.04.2005 року Головою правління ВАТ "Таксопарк" Пушкашовим О.І. надано згоду (відмову), як землекористувача на передачу частини земельної ділянки по вул. Героїв Сталінграду, 4 в м. Запоріжжі строком на 10 років на користь ПП "ПФ Флайт" (відповідача -1 у справі) під будівництво кафе Гриль-Бару. Визнання недійсною зазначеної угоди було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного:
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 09 грудня 1997р. та на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 жовтня 1997р. № 575/59 ВАТ «Таксопарк» надано у постійне користування 3,2543 га землі для функціонування таксопарку по вул. Героїв Сталінграду, 4.
Відповідно до приписів ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1).
Статтею 141 ЗК України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (п."а").
Враховуючи надану головою правлінні ВАТ «Таксопарк» Пушкашовим О.І. відмову (як землекористувача) на передачу частини земельної ділянки площею 0,0384 га по вул. Героїв Сталінграду, б. 4 в м. Запоріжжі строком на 10 років на користь ПП «ПФ Флайт» під будівництво кафе Гриль-бару, та з додержанням усіх нормативно-правових вимог щодо припинення тимчасово права користування земельною ділянкою та передачі її в оренду, Запорізькою міською радою на законних підставах 30.11.2005 року прийнято відповідне рішення № 29/15 «Про передачу в оренду ПП «ПФ Флайт» земельної ділянки по вул. Героїв Сталінграду, б. 4-А для розташування гриль-бару та кафе», п. 2 якого вирішено припинити тимчасово, строком на 10 років ВАТ «Таксопарк» право користування земельною ділянкою площею 0,0384 га (землі, які використовуються для транспорту та зв'язку) по вул. Героїв Сталінграду, раніше наданою рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.06.1995р. № 250/19 та від 30.10.1997р. № 575/59. Цим же рішенням (п. 3) земельна ділянка площею 0,0384 га по вул. Героїв Сталінграду, б. 4-А, за рахунок земель, право користування якими тимчасово припиняється ВАТ «Таксопарк», передається строком на 10 років ПП «ПФ Флайт» для розташування гриль-бару та кафе. 06.03.2006 року на підставі вищевказаного рішення від 30.11.2005 року № 29/15 між Запорізькою міською радою та ПП «ПФ Флайт» був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Запорізькому РФ ДП «Центр ДЗК» 20.03.06. за № 040626100208, строком на 10 років.
Відповідно до ст. 202 ЦК України угода - це дія особи, яка направлена на створення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Односторонньою визнається та угода для укладення якої достатньо волевиявлення однієї сторони.
Суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що відмова від права користування земельною ділянкою є одностороннім правочином.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, тобто правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, зміст угоди не повинен суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила угоду повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Стосовно форми вчинення правочину, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України волевиявлення особи має бути оформлене у відповідній формі, а саме письмовій заяві про відмову від права постійного користування землею. Частинами 3,4 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Згідно ст. 207 ч.2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому вказаною нормою також визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. В даному випадку, одностороння угода це лист від 07.04.2005 року підписаний головою правління ВАТ «Таксопарк» Пушкашовим О.І..
Припинення права користування земельною ділянкою може відбуватися у зв'язку з наявністю різних підстав. Однією з таких підстав може бути добровільна відмова землекористувача від належного йому права.
Добровільна відмова від права користування земельною ділянкою - це самостійне волевиявлення землекористувача, пов'язане з відмовою від подальшого використання земельної ділянки (постійно або тимчасово), належної йому на праві користування. Тобто, особа самостійно відмовляється від наданого їй суб'єктивного права використовувати земельну ділянку.
Отже, вчинити відмову від права постійного користування може особа, в постійному користуванні якої знаходиться земельна ділянка. В даному випадку, ВАТ "Таксопарк", є землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому мало право на відмову від свого суб'єктивного права.
Згідно з п. 1.3 Контракту з головою правління ВАТ "Таксопарк" керівник є повноважним представником товариства при реалізації прав, повноважень функцій та обов'язків, що передбачені законодавчими актами України та статутом ВАТ.
Згідно статті 41 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. №1576-ХП встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори Товариства, які, у даному випадку, згідно протоколу № 6 від 21.02.2002 року постановили надати повноваження Голові правління та Голові наглядової ради для підписання документа про передачу земельної ділянки та спільної діяльності з ПП «ПФ Флайт». Крім того, згідно п.1.3 Контракту з Головою правління ВАТ «Таксопарк», керівник є повноважним представником Товариства при реалізації прав, повноважень, функцій та обов'язків, що передбачені законодавчими актами України та Статутом ВАТ. Тобто, Голова правління ВАТ «Таксопарк» Пушкашов О.І. у відповідності з законодавством та рішенням вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів Товариства мав чітко визначені повноваження щодо підписання листа-згоди від 07.04.2005 року щодо відмови від частини земельної ділянки площею 0,0384 га по вул. Героїв Сталінграду, б. 4 в м. Запоріжжі строком на 10 років на користь ПП «ПФ Флайт» під будівництво кафе Гриль-бару.
Крім того, згідно ст. 47 Закону України «Про господарські товариства», на яку посилається і Позивач, встановлено, що правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради) та організує виконання їх рішень. Саме з урахуванням вищевказаної норми та Статуту позивача, в якому зазначено, що загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції Правління або Спостережної ради Товариства, дане питання віднесено до компетенції Голови правління (п. 8.4.6.6. Статуту Товариства).
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що Голова правління не міг одноособово вчиняти зазначену угоду, оскільки вартість земельної ділянки перевищує 25 % статутного фонду Товариства є безпідставним, оскільки зазначена угода не є угодою майнового характеру та не стосується відчуження земельної ділянки власником якої є Товариство.
Як вище зазначалось відмова від частини земельної ділянки є одностороннім правочином. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила, а відтак неправомірними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що передача частини земельної ділянки повинна була відбуватись одночасно з підписанням договору про спільну діяльність з ПП «ПФ Флайт». В протоколі № 6 річних загальних зборів акціонерного товариства від 21.02.2002 року відсутні вказівки на одночасність дій по передачі земельної ділянки та веденню спільної діяльності.
Крім того, земельне законодавство не ставить в залежність добровільну відмову від права землекористування від наявності будь-яких інших обставин, а тому доводи позивача про те, що Товариством передбачалось передати цю земельну ділянку ПП «ПФ Флайт» на умовах ведення сумісної діяльності не може бути підставою для визнання відмови від земельної ділянки, як односторонньої угоди, недійсною.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача, що господарським судом Запорізької області не були враховані під час розгляду справи факти, встановлені рішенням Жовтневого районного суду від 11.10.2007 року по справі № 2-1902, що є порушенням ст. 35 ГПК України, та не наведені підстави для відхилення цих фактів у рішенні господарського суду, оскільки в даних справах різний предмет позову. Визнання незаконними дій голови правління по відмові від земельної ділянки не є автоматичною підставою для визнання угоди недійсною.
Посилання заявника апеляційної скарги, що господарським судом при розгляді справи № 4/323/08 порушені вимоги ст. 4 ГПК України та були враховані лише норми земельного законодавства не відповідають дійсності, оскільки в рішенні господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 року по справі № 4/323/08 є чіткі посилання на норми Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, а також враховані положення Статуту ВАТ «Таксопарк» та Контракту з Головою правління.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» N 02-5/111 від 12.03.99р. (із змінами) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач не обґрунтував, яким саме чином відповідачі порушили його права та охоронювані законом інтереси, не довів, всупереч положенням статі 33 ГПК України, обґрунтованість заявлених вимог про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від частини земельної ділянки, підстав його невідповідності діючому законодавству, у зв'язку з чим, рішення господарського суду Запорізької області є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Крім того, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20339223 від 24.09.2008 р. за відповідачем № 1 зареєстроване право власності на об'єкт незавершеного будівництва недобудованої будівлі гриль-бару та кафе, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 4-А. Як вбачається з акту від 21.08.2008 р., складеному і техніком ОП "Запорізьке МБТІ", процент готовності недобудованої будівлі кафе і гриль-бар літ. А-2 складає 85 %,- а.с.94,95.
Разом з цим колегія судді наголошує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не були вирішені питання застосування строку позовної давності. Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України). Як вбачається за матеріалів справи спірна угода вчинена стороною, що її оспорює (позивачем) 07.04.2005 року, а відтак на момент звернення із позовними вимогами 11.07.2008 року трирічний строк позовної давності сплив. Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.32). Позивач у поясненнях з приводу пропуску строку позовної давності просить відновити строк позовної давності. Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, що були враховані при відмові у задоволенні позовних вимог, крім пропуску строку позовної давності, не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Безпідставне залишення судом першої інстанції поза увагою процесуального питання пропуску (відновлення) строку позовної давності, не є підставою для скасування рішення господарського суду, в розумінні положень статті 104 ГПК України.
Керуючись ст. ст . 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Таксопарк», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008р. у справі № 4/323/08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008р. у справі № 4/323/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.