79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.03.09 Справа № 2/95
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Чаплик І.Д.,
з участю представників:
від скаржника (позивача) - не з»явився,
відповідача з»явився,
третіх осіб - з»явилися,
розглянув апеляційну скаргу Закарпатської обласної спілки споживчих товариств, м.Ужгород
на рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2008 року, суддя О.В.Васьковський, в справі за №2/95
за позовом Закарпатської обласної спілки споживчих товариств, м.Ужгород
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківський завод мінеральних вод», с.Плоске Свалявського району
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Коопінвесбанк», м.Ужгород
2. Відкритого акціонерного товариства «Плодоовоч», м.Ужгород
про визнання недійсним рішення зборів засновників ТзОВ «Плосківський завод мінеральних вод», в частині виключення позивача з числа засновників та про зобов»язання поновити,
рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2008 року відмовлено в позові Закарпатської обласної спілки споживчих товариств до товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківський завод мінеральних вод» про визнання недійсним рішення зборів засновників ТзОВ «Плосківський завод мінеральних вод», оформленого протоколом №1 від 06.08.2002 року, в частині виключення позивача з числа засновників та зобов»язання зборів поновити позивача в якості засновника ТзОВ «Плосківський завод мінеральних вод».
Рішення суду мотивоване тим, що загальні збори товариства від 06.08.2002 року відбулися за наявності кворуму; прийняте на ньому рішення щодо виключення позивача з числа учасників товариства відповідає закону, оскільки наявні підстави, встановлені ст.64 Закону України «Про господарські товариства»для виключення позивача з числа учасників товариства. Порушення порядку скликання спірних зборів не є безумовною підставою для скасування прийнятого ними рішення та позивачем пропущено строк позовної давності.
Щодо позовних вимог в частині зобов»язання зборів поновити позивача в якості засновника ТзОВ «Плосківський завод мінеральних вод», то судом відмовлено з тих підстав, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки власником статутного капіталу товариства є ВАТ «Плодоовоч».
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що відсутні підстави, передбачені ст.64 Закону України «Про господарські товариства»для виключення позивача з числа учасників товариства.
Скаржник покликається на те, що постанова президії ВАСУ від 15.09.2000 року по справі №02-7/8-54/1359 в частині висновку про викуп ОП «Ужгородський коньячний завод»частки позивача, не має преюдиціального значення для даної справи в порядку ч.2 ст.35 ГПК України, оскільки дана постанова не встановлює такого факту та не надає йому юридичної сили, а є лише оціночним судженням суду при оцінці обставин справи. Скаржник вважає, що сторонами не доведено, а судом не встановлено обставин належного набуття ОП «Ужгородський коньячний завод»частки позивача, оскільки звернення стягнення на частку у товаристві за боргами засновника забороняється законом, для відчуження частки необхідно внесення її засновником до статутного фонду в повному обсязі та відчуження частки можливе лише за вільним волевиявленням самого учасника та за згодою інших учасників товариства, що в спірному випадку відсутнє.
Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не виконано своїх зобов»язань по внесенню до статутного фонду товариства визначеної частки у встанволений термін, оскільки згідно акту приймання-передачі, затвердженого постановою Правління Закарпатської обласної спілки споживчих товариств від 23.07.1998 року №114, в якості внеску до статутного фонду товариства позивачем було передано матеріальні та нематеріальні активи на загальну суму 122799,59 грн., що перевищує визначену згідно установчого договору для позивача частку для внесення до статутного капіталу товариства. Скаржник зазначає, що установчим договором товариства визначено розмір частки лише в грошовому виразі та не визначено перелік майна для передачі до статутного фонду товариства, а тому факт непередачі позивачем деяких активів (автобус КАЗЗС балансовою вартістю 6479 грн., автомашина ГАЗ-2410 балансовою вартістю 8585грн. та склад на ТБЗ вартістю 11406,76грн. ) не може вважатися невиконанням учасником його обов»язку по внесенню своєї частки до статутного фонду товариства.
Щодо пропуску строку позовної давності звернення з даним позовом, то скаржник вважає безпідставним його застосування в спірному випадку, оскільки згідно ч.1 ст.100 ЦК Уркаїни право участі у товаристві є особистим немайновим правом, а тому згідно п.1 ч.1 ст.83 ЦК УРСР позовна давність до позовних вимог, пов»язаних з порушенням особистих немайнових прав позивача не застосовується. З другої сторони, строк позовної давності обчислюється з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права, тобто з 2005 р. , а тому ним не пропущено строк позовної давності.
Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач міг дізнатися про порушення свого права раніше, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про час та місце проведення спірних зборів та порядок денний винесених на їх розгляд питань.
Відсутність кворуму на спірних зборах підтверджується тим, що ТОВ КБ «Коопінвестбанк»не набуло права на частку товариства в порядку, передбаченому діючим законодавством, а тому його голос не враховується.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивача правильно виключено з числа учасників товариства на підставі вимог ст.64 Закону України «Про господарські товариства», оскільки ним не виконано вимоги статуту товариства по внесенню своєї частки у визначеному порядку та строки.
При цьому, відповідач покликається на те, що підтвердженням внесення вкладу засновником є передавальний баланс, що чітко визначено законом, а днем внесення вкладу згідно закону вважається день підписання передавального балансу, а тому покликання скаржника на внесення ним активів на більшу суму, ніж передбачено розмір частки для кожного учасника є безпідставним, оскільки не підтверджується відповідними документами.
Відповідач вважає, що порушення процедури скликання та повідомлення позивача про проведення спірних зборів (його відсутність на зборах) не могло вплинути на оскаржуване рішення, оскільки згідно вимог ст.64 Закону України «Про господарські товариства»при вирішенні питання виключення учасника цей учасник участі в голосуванні не бере.
Відповідач також не погоджується з покликанням апелянта на те, що на спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, оскільки в спірному випадку оскаржується рішення зборів учасників, що є актом товариства, а тому на нього поширюється загальний строк позовної давності - в три роки. Відповідач також вважає, що корпоративне право не є особистим немайновим правом, оскільки у нього немає істотних ознак, визначених ст.269 ЦК України для особистого немайнового права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ КБ «Коопінвесбанк»просить в її задоволенні відмовити з аналогічних підстав. Додатково зазначив, що факт обізнаності позивача про його виключення з числа учасників з часу прийняття зборами оскаржуваного рішення підтверджується направленими на адресу позивача повідомленням про проведення спірних зборів з порядком денним, телеграмою позивача про перенесення спірних зборів з проханням повідомити про причини виключення з числа учасників товариства та відсутністю вчинення жодних дій для захисту своїх прав протягом тривалого часу, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності звернення з даним позовом.
В судове засідання представник скаржника не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов»язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у відповідності до установчого договору про створення ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод» від 28.06.1997 року та його статуту, зареєстрованих Свалявською районною держадміністрацією 25.07.1997 року, визначено склад засновників товариства: Закарпатську обласну спілку споживчих товариств, Орендне підприємство «Ужгородський коньячний завод» і ТОВ «Прогрес» та частку кожного з них по 33,3% з внеском до статутного фонду кожного засновника в сумі по 93 240 грн., загальна сума статутного фонду склала 279 720 грн. Згідно умов установчого договору, п.11, засновник зобов'язався повністю внести свій вклад до товариства протягом одного року після державної реєстрації. (а.с. 26-32, т.2).
17 липня 1997 року Закарпатською обласною спілкою споживчих товариств прийнято постанову за №105 «Про створення ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод», якою вирішено ліквідувати Спільне підприємство споживчої кооперації «Плосківський завод мінвод» для створення на базі його майна ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод», затверджено склад комісії по передачі матеріальних цінностей та ліквідації СП (а.с.50, т.3).
Таким чином, Закарпатською обласною спілкою споживчих товариств прийнято рішення про створення на базі майна Спільного підприємства споживчої кооперації «Плосківський завод мінвод» господарського товариства взамін на корпоративні права (Постанова президії ВАСУ від 15.09.2000 року у справі №4/156 (а.с.45-46, т.2).
Статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції діючій на час спірних правовідносин) визначено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
На виконання вищенаведеного, позивачем 23.07.1998 року прийнято постанову за №114 «Про затвердження акту приймання-передачі Плосківського заводу мінеральних вод», яким затверджено перелік основних засобів і нематеріальних активів для передачі в якості частки в розмірі 33% до статутного фонду ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод» (а.с. 19, т.1). Згідно акту приймання-передачі ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод» 23.07.1998 року передано основні засоби та нематеріальні активи (а.с. 20-23, т.2). При цьому, при підписанні акту приймання-передачі сторонами зафіксовано відсутність передачі засновником частини майна, а саме: автобусу КАЗЗС балансовою вартістю 6479 грн., автомашини ГАЗ-2410 балансовою вартістю 8585грн. та складу на ТБЗ вартістю 11406,76грн., (а.с. 35-41, т.3).
Постановою президії Вищого арбітражного суду України від 15.09.2000 р. у справі №4/156 встановлено, що до перереєстрації СП "Плосківський завод мінеральних вод" мало податкову заборгованість і згідно рішення арбітражного суду Закарпатської області від 18.06.1998 р. у справі № 6/78 за позовом ДПІ у Свалявському районі звернуто стягнення на майно заводу на суму 76466,37 грн. На виконання виданого судом наказу №6/78 за вказаним рішенням, 22.07.1998 р. судовим виконавцем складено акт опису (арешту) майна Плосківського заводу мінеральних вод на загальну суму 73 247, 76 грн.
21.09.1998 р. орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод" погасило зазначену податкову заборгованість шляхом перерахування 80289,69 грн. на депозитний рахунок Свалявського райсуду.
09.12.1999 р. ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" надіслало правлінню Закарпатської облспоживспілки листа за №39 з повідомленням про те, що нею, як одним із засновників, не виконано обов'язків по установчому договору, оскільки не створено статутний фонд, термін формування якого закінчився 28.06.1998р. (а.с.34, т.1).
12.02.2002р. головою зборів засновників ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" на адресу Закарпатської облспоживспілки надіслано листа з повідомленням про скликання зборів засновників 05.03.2002 р. з порядком денним, за пунктом 3 якого визначено виключення з учасників товариства Закарпатську облспоживспілку (а.с.50, т.1).
05.03.2002 р. збори засновників не відбулись, у зв'язку з відсутністю у представників облспоживспілки належним чином підтверджених повноважень, що підтверджено складеним актом від 05.03.2002 р., за участю Віннічук М.Я. -представника облспоживспілки (а.с.78, т.1)
23.07.2002 р. ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" листом за №046 повторно повідомляє Закарпатську облспоживспілку про проведення чергових зборів засновників 06.08.2002р. з порядком денним, де п.3 зазначено виключення з числа засновників товариства Закарпатської облспоживспілки. Доказом отримання є повідомлення про вручення з відміткою позивача про отримання (а.с.76-77, т.1). Проте, позивачем 05.08.2002 р. направлено товариству телеграму з проханням перенести збори на інший термін, з мотивів ненадання відповідачем документів та матеріалів для ознайомлення з порядком денним (а.с.44, т.1).
Разом з тим, зборами засновників товариства 06.08.2002 р. прийнято рішення про виключення з числа засновників позивача з підстав невнесення останнім частини вкладу до статутного фонду. У відповідності до положень ст.61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.
Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. При цьому коментована норма в частині визначення строку повідомлення про скликання загальних зборів покликана забезпечити можливість реалізації учасником господарського товариства права внести додаткові питання на розгляд зборів, ознайомитись з документами по питаннях порядку денного, щоб передбачити можливі рішення зборів.
Як встановлено судом, повідомлення про проведення чергових зборів засновників ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", що надійшло на адресу позивача листом від 23.07.2002 р. не відповідає вимогам щодо належності його як доказу повідомлення відповідачем засновника про проведення зборів, оскільки таке надійшло не від ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", а від іншого засновинка - Ужгородського коньячного заводу. Крім цього, зазначений лист надісланий 23.07.2002 p., в той час як ч.5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства" передбачає повідомлення учасників про проведення загальних зборів не менше як за 30 днів до їх скликання.
За таких обставин, висновок місцевого суду про порушення чинного законодавства та прав позивача при прийнятті рішення про виключення Закарпатської обласної спілки споживчих товариств з числа учасників товариства ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" є підставним, оскільки відповідачем не було належним чином та в установлені строки повідомлено позивача про скликання загальних зборів товариства, в якому останній є одним із засновників.
Судом також встановлено, що на час розгляду справи в суді засновником ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" є ВАТ «Плодоовоч», яке на підставі відплатного договору купівлі-продажу прав учасника від 27.09.2005 року придбало 100% статутного фонду ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод" у ТзОВ КБ «Коопінвестбанк», яке у свою чергу набуло на відплатній основі права на частки товариства: 33,3% статутного капіталу у ТзОВ «Прогрес»згідно договору купівлі-продажу та 66,7% статутного капіталу на підставі договору купівлі-продажу з ОП «Ужгородський коньячний завод».
Згідно статті 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.
Відповідно до ст.60 вказаного Закону загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник та яка завершується до початку роботи зборів і результати якої є єдиною підставою визначити їх правомочність.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси засновника ТзОВ «Прогрес»представляло товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Коопінвестбанк" на підставі договору доручення від 23.01.02 (а.с.86-87, т.1). Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК Української РСР (чинного на момент прийняття рішення від 06.08.02) при здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни і організації повинні додержувати законів та поважати моральні принципи суспільства. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст.386 ЦК Української РСР). Таким чином, ТзОВ КБ «Копінвестбанк" на зборах засновників мав належним чином підтверджені повноваження, відповідно до чинного законодавства умови та прядок застосування якого не може обмежуватися положенням п.5.1 статуту ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод" щодо підтвердження повноважень представника засновника нотаріально засвідченим дорученням.
Наведене свідчить про дотримання кворуму на спірних зборах та спростовує твердження скаржника щодо його відсутності з підстав неналежності повноважень представників ТзОВ КБ «Коопінвестбанк".
Відповідно до змісту ст.64 Закону України «Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує, або неналежним чином виконує обов'язки або своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють в сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Вказане положення передбачено і п.11 Статуту ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод", що узгоджуєтся з вимогами Закону.
Право виключення засновника зі складу товариства, у випадку невнесення повністю вкладу до статутного фонду протягом року з моменту державної реєстрації передбачено п.11 статуту ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод".
Доказом майнового вкладу позивача у статутний фонд товариства є акт прийому-передачі основних засобів та нематеріальних активів Плосківського заводу мінеральних вод станом на 01.07.08. Вказаним актом та наступною перепискою підтверджується невнесення засновником частини майна, а саме: автобусу КАЗЗС балансовою вартістю 6479 грн., автомашини ГАЗ-2410 балансовою вартістю 8585 грн. та склад ТБЗ балансовою вартістю 11406,76 грн. Як свідчить правовий аналіз чинного законодавства, рішення про виключення учасника з господарського товариства обґрунтовується причинами такого виключення і зазначається, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини, пов»язані з виключенням учасника з товариства та надано оцінку поведінки, встановлено наявність негативних для товариства наслідків у зв»язку з діями (бездіяльністю) учасника та правильно визначено вірогідність їх настання. Одночасно встановлено причинний зв»язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також мотиви поведінки учасника та форму вини.
Разом з тим, у відповідності до ст.76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до п.6 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки оскаржуване рішення прийнято зборами 06.08.2002р., загальний строк позовної давності до набрання чинності норм ЦК України не сплив, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми саме ЦК України.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач стверджує, що він дізнався про порушення свого права, а саме про виключення його зі складу засновників ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод" з листа Свалявської районної державної адміністрації від 03.08.05 за №207/01-11, і саме тоді, почався перебіг строку позовної давності.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачу було відомо про намір товариства виключити його з числа учасників, оскільки йому направлялися 12.02.2002р. та 23.07.2002 р. повідомлення про проведення зборів 05.03.2002 року та спірних зборів з порядком денним, п.3 якого визначено виключення позивача з числа учасників.
Місцевим судом підставно зазначено, що ст.10 Закону України «Про господарські товариства" встановлено перелік прав учасників господарського товариства, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах та одержувати інформацію про діяльність товариства, якими позивач не скористався, що свідчить про те, що позивач міг дізнатися своєчасно про порушення його права. Такими доказами є також направлена на адресу товариства телеграма позивача про перенесення спірних зборів та прохання повідомити про причини виключення з числа учасників товариства.
Покликання скаржника на те, що строк позовної давності на спірні правовідносини не поширюється, оскільки корпоративне право є особистим немайновим правом судом до уваги не приймається, оскільки ст.10 Закону України «Про господарські товариства" передбачено також майнові права учасника товариства - право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи. Таким чином, право участі у товаристві має економічний зміст, а тому не тотожне поняттю особистого немайнового права визначеного в ст.269 ЦК України з урахуванням ч.І ст.91 ЦК України.
Незважаючи на перелік належних йому прав як учаснику товариства, позивач, починаючи з дня проведення загальних зборів, на яких було прийнято рішення про його виключення (06.08.02) і до моменту звернення із позовом до господарського суду (16.12.05), не здійснював права на захист своїх прав як учасника товариства.
Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків встановлених законом. Визначення перебігу строку позовної давності знаходиться у взаємозв'язку із правом позивача на здійснення своїх цивільних прав як учасника товариства і здійсненням права на захист цих прав. Нездійснення позивачем своїх прав не відноситься до тих причин, які від нього не залежали і свідчили б про обмеження його дієздатності. У випадку належного використання своїх прав наданих, як учаснику товариства, позивач міг дізнатися про порушення свого права, у вигляді рішення зборів учасників у день проведення цих зборів, тобто 06.08.02, оскільки про розгляд вказаного питання на зборах позивач знав і раніше із повідомлень про порядок денний зборів.
Покликання скаржника на те, що його не було повідомлено про результати прийнятих рішень судом до уваги не приймається, оскільки не свідчить про неможливість позивача дізнатися про прийняте рішення іншим способом. Особа здійснює свої цивільні права на власний розсуд. Позивачем не подано здійснення ним інших заходів щодо відновлення своїх прав як учасника товариства, зокрема, скликання зборів учасників товариства чи звернення до суду за захистом своїх прав щодо належного отримання інформації чи порушення порядку скликання зборів учасників.
Позов Закарпатською обласною спілкою споживчих товариств поданий до господарського суду 16.12.05. Перебіг строку позовної давності для позивача розпочався 07.08.02, з наступного дня від дати прийняття відповідного рішення зборами учасників ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод". Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК України). Таким чином, на день звернення позивача із позовом до суду строк загальної позовної давності сплив.
Згідно вимог ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки відповідачем та третьою особою - ВАТ «Плодоовоч" заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення зборів засновників, прийнятого у формі протоколу від 06.08.02, за строком позовної давності.
Щодо позовних вимог в частині зобов»язання зборів поновити позивача в якості засновника ТзОВ «Плосківський завод мінеральних вод», то місцевим судом також підставно відмовлено в їх задоволенні, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, після змін у складі учасників ТзОВ «Плосківський завод мінеральних вод", одноособовим його учасником на час розгляду справи є відкрите акціонерне товариство «Плодоовоч", яке на підставі відплатного договору купівлі-продажу прав учасника від 27.09.05 придбало 100% статутного капіталу ТзОВ «Плосківський завод мінеральних вод" у товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Коопінвестбанк".
У зв'язку із цим, вимога позивача про зобов'язання зборів засновників поновлення його в якості засновника ТзОВ «Плосківський завод мінеральних вод", є неналежним способом захисту прав, оскільки власником статутного капіталу є відкрите акціонерне товариство«Плодоовоч".
Крім того, збори засновників є вищим органом управління товариства (ст.ст. 97,98 ЦК України), а не особою, яка є носієм суб'єктивних прав та може бути позивачем та відповідачем у суді (ч.2 ст.80 ЦК України).
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2008 року в справі за номером 2/95 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Закарпатської обласної спілки споживчих товариств -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко