Кіровоградської області
"25" березня 2009 р.
Справа № 16/2
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/2
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ
до відповідача: закритого акціонерного товариства "ФАРН", м. Кіровоград
про стягнення 166 214,03 грн.
та за зустрічним позовом: закритого акціонерного товариства "ФАРН", м. Кіровоград
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ
про визнання пп. 8.3. п. 8 договору недійсним,
Представники сторін:
від позивача - Мельниченко О.В., довіреність б/н від 11.12.08 р.;
від відповідача - Суржик Д.М., довіреність б/н від 27.01.09 р..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення із закритого акціонерного товариства "ФАРН" заборгованості в сумі 166 214,03 грн., з яких 123 164,92 грн. - основний борг, 9 961,18 грн. - пеня, 1 242,30 грн. - 3% річних, 5 370,89 грн. - інфляційні втрати, 18 474,74 грн. - штраф та 8 000,00 грн. - збитки.
В наданих до суду письмових запереченнях відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на необґрунтованість та необ'єктивність вимог позивача, відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Крім того, 04.03.09 р. відповідачем подано у справі зустрічний позов, яким останній просить визнати підпункт 8.3 пункту 8 договору № 225-02-2008 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу укладеного між сторонами - недійсним, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 06.03.09 р. господарським судом зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
Відповідач за зустрічним позовом подав 25.03.09 р. відзив на зустрічну позовну заяву, яким позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що сторони домовились про збільшення позовної давності, саме про що і свідчить пункт 8.3 укладеного сторонами договору.
Розглянувши наявні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
26.02.08 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (далі - Продавець) та закритим акціонерним товариством "ФАРН" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу за № 225-02-2008 (далі - Договір, а.с. 19).
Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцю засоби захисту рослин (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, вказаних в п. 5 цього Договору.
Договір діє з моменту його підписання обома Сторонами до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору (п. 11.1. Договору).
Договір 26.02.08 р. підписаний сторонами та скріплений круглими печатками товариств.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.1. Договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпустку Товару, що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни Товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.
Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного Договору, засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного Товару (п. 2.4. Договору).
Як вбачається з виписаних Продавцем видаткових накладних № РН-КИ00197 від 07.04.08 р., № РН-КИ00359 від 21.04.08 р., № РН-КИ00469 від 06.05.08 р., № РН-КИ00584 від 14.05.08 р., № РН-КИ00726 від 30.05.08 р., № РН-КИ00801 від 17.06.08 р. та виданих Покупцем довіреностей серії ЯОТ № 880278 від 07.04.08 р., серії ЯОТ № 880282 від 18.04.08 р., серії ЯОТ № 880286 від 06.05.08 р., серії ЯОТ № 880290 від 14.05.08 р., серії ЯОТ № 880291 від 30.05.08 р., серії ЯОТ № 880293 від 17.06.08 р. позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши відповідачу Товар на загальну суму 133 164,92 грн. (а.с. 24-35).
Всі вище перелічені видаткові накладні підписані повноваженими представниками сторін.
Згідно п. 5.1., п. 5.2. та п. 5.3. Договору, Покупець здійснює оплату Товару за ціною, вказаною в п. 2.1. Договору. Вартість Товару оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті. Оплата Товару проводиться наступним чином: 20% від вартості Товару згідно з додатком оплачується Покупцем в строк до 15.03.08 р. без виставлення рахунок-фактури; 80% від вартості Товару згідно з додатком оплачується Покупцем в строк до 15.08.08 р. без виставлення рахунку-фактури.
Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, оскільки за отриманий Товар розрахувався частково, сплативши 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 36).
Отже, основна заборгованість відповідача за отриманий Товар перед позивачем становить 123 164,92 грн. (133 164,92 грн. - 10 000,00 грн. = 123 164,92 грн.).
Зазначену заборгованість відповідач не сплатив, в зв'язку чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Факт наявності заборгованості відповідача на суму 123 164,92 грн. відповідач підтвердив підписанням акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.08 р. (а.с. 69). Крім того, в наданих відповідачем до суду письмових запереченнях фактично визнав заборгованість в сумі 123 164, 92 грн., пояснюючи це тим, що дана заборгованість виникла у зв'язку з погіршенням майнового стану громадян та підприємств, що було викликано фінансовою кризою у країні.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Доказів оплати заборгованості в сумі 123 164,92 грн. відповідачем до суду не подано.
За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий Товар в сумі 123 164,92 грн.
Посилання відповідача на світову фінансову кризу як на форс-мажорну обставину непереборної сили господарський суд вважає помилковим, оскільки дана обставина не належить до обставин непереборної сили, а тому не є форс-мажором.
В позовній заяві також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 961,18 грн. та штраф в розмірі 18 474,74 грн., які виникли внаслідок прострочення строку оплати за Товар.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 8.2. Договору сторонами погоджено, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Згідно поданого позивачем розрахунку розмір пені за період з 15.08.08 р. по 15.12.08 р. становить 9 961,18 грн. (а.с. 16). Однак, у вказаному розрахунку позивачем допущена помилка у загальній кількості днів у 2008 році, яка дорівнює 366, а не 365, як зазначив позивач, а також у кількості днів за який нараховується санкція, замість 122, зазначено 123 дня. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 9 853,19 грн.(а.с. 16).
Пунктом 8.4. Договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого Товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.
Таким чином, сума штрафу становить 18 474,74 грн. (123 164,92 грн. х 15% = 18 474,74 грн.).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 242,30 грн. за період з 15.08.08 р. по 15.12.08 р. та інфляційні збитки в сумі 5 370,89 грн. за вересень-листопад 2008 р. включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 242,30 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 1 231,65 грн., оскільки у розрахунку позивача допущена таж саме помилка, що при розрахунку суми пені (а.с. 17).
В частині стягнення інфляційних збитків позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 8 000,00 грн. збитків задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Як на правову підставі вимог про стягнення збитків, позивач посилається на ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 611 та 623 Цивільного кодексу України, як на доказ понесених збитків на договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт № 233/12/08 від 11.12.2008 р. та акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг (а.с. 37-42).
Однак, господарський суд дійшов висновку про те, що віднесені позивачем до складу збитків витрати на юридичну допомогу суперечать вимогам закону, зокрема положенням ст. ст. 22, 611, 623 ЦК України, оскільки такі витрати не є обов'язковими, а факт їх наявності та розмір не мають необхідного зв'язку зі збитками.
Дана судова практика неодноразово знаходила своє відображення у рішеннях касаційних інстанцій.
Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом господарський суд вважає безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається письмовій формі.
Пунктом 8.3 Договору сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. А отже визначена Законом письмова форма договору сторонами дотримана, що повністю відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 259 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що договір про збільшення позовної давності має бути укладено письмово і окремо, є помилковим, оскільки спростовується самим змістом ст. 259 Цивільного кодексу України.
В задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог за первісним позовом, на позивача за зустрічним позовом.
Державне мито сплачене позивачем згідно платіжного доручення № 1432 від 23.12.08 р. в сумі 37,86 грн. підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 р., як надмірно сплачене.
В судовому засіданні 25.02.09 р. господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 06.03.09 р.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути із закритого акціонерного товариства "ФАРН" (юридична адреса: 25002, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2, кв. 502; фактична адреса: 27116, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Козакова Балка, п/р 26007052901685 в КФ КБ "Приватбанк", МФО 323583, код ЄДРПОУ 23685213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. М. Стельмаха, 3; р/р 26009100280101 в ЗАТ "Сведбанк Інвест" м. Київ, МФО 320650, код ЄДРПОУ 25591321) заборгованість в сумі 158 095,39 грн., з яких 123 164,92 грн. - основний борг, 9 853,19 грн. - пеня, 1 231,65 грн. - 3% річних, 5 370,89 грн. - інфляційні втрати та 18 474,74 грн. - штраф, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1 580,95 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,10 грн.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині первісного позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. М.Стельмаха, 3; р/р 26009100280101 в ЗАТ "Сведбанк Інвест" м. Київ, МФО 320650, код ЄДРПОУ 25591321) повернути надмірно сплачене згідно платіжного доручення № 1432 від 23.12.08 р. державне мито в розмірі 37,86 грн.
Видати відповідну довідку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Суддя