73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
24.03.2009 Справа № 15/434-ПН-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу
за позовом Херсонської обласної ради
до
відповідача-1 -концерну «Титан»,
відповідача-2 -товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Херсон»
за участі представників сторін:
позивача -Потоцького П.Б. (представника за дорученням),
відповідача-1 -Савчук І.О. (представника за дорученням),
відповідача-2 -Рудченко Ю.С. (представника за дорученням),
про внесення змін до статуту ТОВ «Аеропорт Херсон» і визнання Херсонської обласної ради єдиним учасником товариства,
10 жовтня 2008 року Херсонська обласна рада звернулася до суду з вимогами про виключення зі складу засновників та про зобов'язання ТОВ «Аеропорт Херсон» внести відповідні зміни до статуту, пов'язані з виключенням концерну «Титан зі складу засновників ТОВ «Аеропорт Херсон», спрямованими безпосередньо до концерну «Титан» та ТОВ «Аеропорт Херсон». Ухвалою від 13.10.2008 р. порушено провадження у даній справі, за результатами якої ухвалою від 30.10.2008 р. провадження припинено. В подальшому за результатами перегляду ухвали в апеляційному порядку згідно до постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р. її скасовано частково в частині припинення провадження за вимогою про «зобов'язання ТОВ «Аеропорт Херсон» внести відповідні зміни до статуту товариства» та справу направлено в цій частині для подальшого розгляду до господарського суду Херсонської області.
Після надходження справи до суду вона прийнята до провадження суддею Клепай З.В. ухвалою від 12.01.2009 р. Згодом за результатами розгляду заяви про відвід судді ухвалою голови господарського суду Херсонської області Литвинової Г.П. від 02.02.2009 р. справа передана на розгляд судді Закуріну М.К., яка прийнята до провадження ухвалою від 03.02.2009 р. Безпосередньо розгляд справи проведено в судових засіданнях, що відбулися 19 лютого та 10 березня з оголошенням перерви для прийняття рішення до 24 березня поточного року. Проте, після оголошення перерви для прийняття судового рішення 23.03.2009 р. до суду надійшло клопотання ТОВ «Аеропорт Херсон» про залучення до матеріалів справи Статуту товариства в новій редакції. Приймаючи до уваги, що за статтею 22 ГПК України відповідач наділений правом надавати докази на будь-якій стадії судового розгляду справи до моменту оголошення рішення, судом клопотання задоволено, та безпосередньо Статут досліджено при розгляді справи, у зв'язку з чим, за погодженням зі сторонами, судом оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення.
Під час розгляду справи позивач заявою від 19.02.2009 р. змінив позовні вимоги, виклавши їх як: «внесення змін до статуту ТОВ «Аеропорт Херсон», визнання Херсонської обласної ради єдиним учасником товариства, а також зобов'язання ТОВ «Аеропорт Херсон» зареєструвати відповідні зміни до статуту товариства». Аналізуючи вказану зміну предмету позову суд зазначає, що така зміна відповідає статті 22 ГПК України, за якою позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Таким чином, предметом спору є вимоги про внесення змін до статуту ТОВ «Аеропорт Херсон», визнання Херсонської обласної ради єдиним учасником товариства, а також зобов'язання ТОВ «Аеропорт Херсон» зареєструвати відповідні зміни до статуту товариства.
Названі позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що концерн «Титан», як засновник товариства, не виконав у повному обсязі свої майнові зобов'язання перед товариством. Крім внеску до статутного фонду інвестором не здійснювалися інвестиційні зобов'язання щодо фінансової підтримки створеного підприємства та перспективи подальшого його розвитку. Діяльність аеропорту не відновлена. Оскільки статутні документи товариства визначають долі у статутному фонді як 50% у кожного, вирішити питання виключення учасника зі складу засновників на підставі рішення загальних зборів товариства «Аеропорт Херсон» неможливо.
В свою чергу, ТОВ «Аеропорт-Херсон» позовні вимоги не визнає, посилаючись, у спростування тверджень, наведених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, про бездіяльність, на те, що з моменту створення товариства «Аеропорт-Херсон» чотири рази призначалися загальні збори учасників, однак жодного разу вони не відбулися, у зв'язку з тим, що Херсонська обласна рада, як учасник товариства, не брала в них участі. Керівник ТОВ «Аеропорт-Херсон» у судовому засіданні пояснив, що питання про виключення з числа учасників товариства «Аеропорт-Херсон» концерну «Титан» не ініціювалося, не виносилось на розгляд та не розглядалося.
Інший відповідач -концерн «Титан» позов також не визнав, навів письмові заперечення проти позовних вимог, стверджуючи, що позивач не виконав постанови апеляційної інстанції щодо визначення предмету позову, оскільки вимога про визнання Херсонської міської ради єдиним учасником товариства є аналогічною вимозі про виключення концерну «Титан» з товариства. У зв'язку з цим, відповідач-2 просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України. Також він зазначає, що зміни у складі засновників товариства, пов'язаних з виключенням концерну зі складу засновників не відбулося, а тому відсутні підстави для внесення змін до статуту, а крім того позивач вийшов зі складу товариства, а тому, на думку відповідача, він позбавлений права звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
Поряд з викладеним з матеріалів справи слідує, що 17 лютого 2006 року концерн «Титан» та Херсонська обласна рада на установчих зборах прийняла рішення, зафіксоване в протоколі № 1 (т. 1 а.с. 62), про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Херсон» з частками засновників -50 % та уставним фондом 1599307,46 грн.
1 березня 2006 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради зареєстровано Статуту ТОВ «Аеропорт Херсон» (т. 1 а.с. 46-61), за пунктом 1.2.1. якого засновниками товариства є вказані особи, яким належить частки, згідно до пункту 6.5., по 50% кожному статутного капіталу.
Враховуючи викладені обставини щодо створення засновниками саме товариства з обмеженою відповідальністю суд зазначає, що поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників встановлені положеннями Закону України «Про господарські товариства».
Безпосередньо за статтею 50 цього Закону товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Серед установчих документів Закон розрізняє Статут товариства. Так, статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників) товариства, а більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).
Статтями 41, 58 та 59 Закону визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, до компетенції яких належить (серед іншого) внесення змін до статуту товариства та виключення учасника з товариства.
Викладені правові приписи вказують, що лише загальним зборам товариства належать повноваження щодо внесення змін до статуту товариства, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про безпідставність вимог позивача про внесення змін до статуту товариства в судовому порядку. Тата позиція узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною в пункті 16 постанови Пленуму ВС України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
Водночас у відповідності до статті 7 названого Закону зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру. У зв'язку з цим, судовий захист щодо внесення змін до статуту можливий лише у цих випадках, тобто зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб. Аналогічної позиції дотримується ВС України, про що вказано у зазначеному пункті 16 постанови Пленуму.
В даному випадку рішення щодо виключення концерну «Титан» зі складу засновників загальними зборами ТОВ «Аеропорт Херсон» не приймалося, а тому відсутні правові підстави для спонукання самого товариства до внесення змін до Статуту відносно виключення і зобов'язання до реєстрації таких змін.
Суд також зазначає, що позивач сформулював позовну вимогу щодо підстав для внесення змін до Статуту це -визнання його єдиним учасником товариства. Проте, обраний ним спосіб захисту порушених прав не відповідає положенням як вказаного Закону, так і статтям 16 ЦК України та 20 ГК України, якими такий спосіб захисту не встановлений.
Поряд з викладеним судом встановлено, що станом на час винесення даного рішення позивач не є учасником ТОВ «Аеропорт Херсон». Зокрема, відповідно до пункту 1.2.1 Статуту товариства в новій редакції, державна реєстрація якого проведена 24 лютого 2009 року, учасниками товариства є концерн «Титан» та товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлайф», при цьому за пунктом 6.5. Статуту концерну належить частка в статутному капіталі в розмірі 95%, а товариству -5%. За змістом Статуту він затверджений рішенням позачергових зборів засновників (учасників) від 12 січня 2009 року (протокол № 5). Ці обставини є ще однією підставою для відмови позивачу у позову.
Інші заперечення відповідачів, які викладені вище, до уваги судом не приймаються, оскільки вони не узгоджуються із дослідженими судом обставинами та положеннями діючого законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -25 березня 2009 року
Суддя М.К. Закурін