Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" березня 2009 р. Справа № 52/174-08
вх. № 6431/4-52
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ткач О.О., дов. від 18.01.2007 року відповідача - Шевчук Н.Ю., дов. № 17-4548 від 31.12.2008 року, Горбунов Т.С., дов.№ 01-3537 від 09.10.2008 року 3-ї особи не з*явився
розглянувши справу за позовом Консорціума "ЄДАПС", м. Київ
до Державного підприємства "Харківський метрополітен", м. Харків 3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекарт-прилад", м. Одеса
про про визнання результатів торгів (тендеру) недійсними
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Харківський метрополітен" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекарт-прилад" про визнання недійсними результатів торгів (тендеру) із закупівлі носіїв даних (електронні картки).
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
Консорціум "ЄДАПС" є учасником торгів із закупівлі носіїв даних (електронні картки), замовником яких є Державне підприємство "Харківський метрополітен" (оголошення 05988 (ТРП) в інформаційному бюлетені Вісник державних закупівель № 8(306)/06.2008). Позивач вказує, що в ході аналізу вимог тендерної документації, законодавства в сфері державних закупівель Консорціум "ЄДАПС" виявив невідповідності та порушення діючого законодавства в ході проведення процедури закупівлі, які на думку позивача полягають в наступному.
Відповідачем проведено тендер на закупівлю носіїв даних (електронні картки), які призначені для контролю сплати вартості проїзду в метрополітені.
Листом № 21-2881 від 05 серпня 2008 року відповідач повідомив, що договір на закупівлю носіїв даних (електронні картки) буде укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекард-прилад".
Електронні картки за своїм призначенням є бланками документів суворої звітності згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку".
Позивач вказує, що Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що діяльність по виготовленню бланків документів суворого обліку може проводитись виключно на підставі відповідної ліцензії Міністерства фінансів України.
Також Консорціум "ЄДАПС" вказує, що відповідач під прикриттям проведення закупівлі носіїв даних та з метою уникнення обов*язкових умов законодавства в сфері ліцензування, закупив проїзні електронні картки, які є бланками документів суворого обліку, не вимагаючи від учасників обов*язкового надання ліцензії на виготовлення бланків документів суворого обліку.
Суд розглянув заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Електронна картка, як носій даних, представляє з себе виріб з пластику ПВХ розміром 85,72 мм на 54,03 мм з нанесеним зображенням та вмонтованим електронним пристроєм - інтегральною мікросхемою MIFARE Std MF1MOA2S50 (1 кбайт, 16 секторів), виробництва Філіпс. Сам електронний пристрій після його випуску та до моменту поставки до метрополітену у вигляді електронної картки окрім інформації про індивідуальні данні (номер мікросхеми, данні про розробника) більш нічого у собі не містить та не може використатися як проїзний документ.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23 травня 2008 року № 05.03.02-04/31004 картка безконтактна пластикова на інтегральних мікросхемах, яка виробляється Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекарт-Прилад", може бути застосована у різних сферах господарської діяльності, а також виступати як засіб безготівкової оплати, що ще раз підтверджує відношення цих карток саме до поняття "носії даних", а не до "проїзних карток".
Проїзним же документом, відповідно наказу Міністерства транспорту України від 03 червня 2004 року № 464, визначається розрахунковий документ установленої форми, що засвідчує укладання договору між перевізником і пасажиром на проїзд і видається пасажиру після оплати ним вартості цієї послуги.
Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" чітко визначає, що до бланків документів суворого обліку відносяться проїзні документи для проїзду у залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті в той час, як метрополітен відповідно Закону України від 29 червня 2004 року № 1914-IV "Про міський електричний транспорт" відноситься до міського електричного транспорту і є складовою частиною транспортної системи до якої входять трамваї і тролейбуси.
Жодний нормативний документ України не затверджує форму та зміст розрахункових проїзних документів Харківського метрополітену, як міського електричного транспорту.
Таким чином, проїзні документи метрополітену як міського електричного транспорту, взагалі не відносяться до документів суворого обліку визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", в зв'язку з чим на їх виготовлення не потрібна відповідна ліцензія Міністерства фінансів України, передбачена Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Посилання позивача про те, що під час проведення відкритих торгів від учасників не вимагалося обов'язкове надання відповідної ліцензії на виготовлення бланків документів суворого обліку суперечить пункту 24 "Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2008 року № 274, яким метрополітену, як замовнику предмета закупівлі, надано саме право, а не покладено обов'язок, вимагати від учасника торгів наявність відповідного дозволу або ліцензії на виконання певних робіт.
Закупівля бланків цінних паперів та документів суворої звітності, до яких, враховуючи вищезазначене, проїзні документи метрополітену так само, як і носії даних (електронні картки) не відносяться, то процедура закупівлі до них не застосовується, що визначено пунктом 7 "Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти".
Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 встановлює порядок виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, в той час як пунктом 17 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що ліцензуванню підлягає такий вид діяльності як виготовлення бланків цінних паперів та документів суворої звітності.
Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає вичерпний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування та інше.
Згідно частини 5 статті 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" види господарської діяльності, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", не підлягають ліцензуванню.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У завдоволенні позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення підписаний 05.03.3009 року
Суддя