Справа № 22-ц/793/1700/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 45 Фролова О.Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н. В.
22 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Корнієнко Н. В.
суддів Ювшина В.І., Пономаренка В.В.
при секретаріВоропай О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - виконком Тальнівської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном та встановлення земельного сервітуту, -
Позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 19 вересня 2009 року вона, після смерті 16 листопада 2008 року її матері ОСОБА_8, отримала свідоцтво про прийняття спадщини, яка складається з 14/200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, розташованих в АДРЕСА_1 на земельній ділянці 1000 кв.м, який в цілому складається з: будинку, погреба «Б», сараю «В», сараю «Г», погреба під літ.»Г», гаража «Д», колонки «К», сараю «Ж», погреба «З», вбиральні «Л». Дані будівлі та споруди належали померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане органом приватизації при Тальнівській міській раді 21 березня 1995 року.
Рішенням Тальнівської міської ради № 200 від 21.09.1995 року матері позивачки надано в користування земельну ділянку площею 561 кв.м. На місці визначено було межі та змонтовані межові споруди.
Після розподілу земельної ділянки, належний її матері погріб «Б», розміщений на земельній ділянці, яка відійшла іншій співвласниці ОСОБА_9 Для врегулювання питання щодо користування даним об'єктом, комісією міської ради було запропоновано виділити прохід до погреба в спільне користування, про що також був складений відповідний акт.
Проте згоди в користуванні спірною земельною ділянкою не досягли. ЇЇ мати збудувала на належній їй земельній ділянці господарську будівлю, а на місці зруйнованого паркану відповідачки, який розмежовував їх земельні ділянки, вони побудували новий паркан. На даний час відповідачка вимагає від неї знесення господарської будівлі, вважаючи, що вона збудована з порушенням технічних норм.
Так як будівля «Г», 14/200 частини якої належать також і їй, знаходиться на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_10, позивачка просить встановити земельний сервітут на земельну ділянку, якою вона матиме доступ до частини зазначеної будівлі «Г» в тому числі і для її обслуговування.
Рішенням Тальнівського районного суду від 26 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6, посилаючись на незаконність рішення, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному об'ємі.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи із наступного.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою не надано доказів про неможливість нормального використання її земельної ділянки без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій позивачка просить встановити сервітут для можливого користування будівлею «Г», 14/200 частина якої належать також і їй, є частиною земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок по вул. АДРЕСА_1, квартири в якому на даний час приватизовані.
Рішенням виконавчого комітету Тальнівської міської ради №200 від 21.09.1995 року закріплено за ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1724 кв.м пропорційно приватизованої площі житла(а.с.9). Цим же рішенням погоджено розподіл земельної ділянки пропорційно приватизованого житла та наділено земельну ділянку ОСОБА_8 площею 561 кв.м. Дане рішення винесено на затвердження чергової сесії міської ради народних депутатів (а.с.10).
Як вбачається з акту, складеного землевпорядником по місту та начальником ДАБК району 05.12.2001 року, при розподілі земельних ділянок по АДРЕСА_2 не було враховано, що погріб знаходиться в спільному користуванні. Тому було запропоновано земельну ділянку під погребом та підхід із сторони проїзду виділити в спільне користування та змістити межу між суміжними землекористувачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на 1,2 м в глибину землекористування ОСОБА_9 на відстань 12,25м перпендикулярно до червоної лінії (а.с.11).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2009 року, позивачка ОСОБА_6 є спадкоємицею спадкового майна, яке складається з 14/200 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1000 кв.м, який в цілому складається з: будинку, погреба «Б», сараю «В», сараю «Г», погреба під літ.»Г», гаража «Д», колонки «К», сараю «Ж», погреба «З», вбиральні «Л», огорожа 1, хвіртка 2, ворота з хвірткою 3, огорожа 4 (а.с.7).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 вказує, що відмовляючи у позові, судом позбавлено її можливості користуватися частиною господарської будівлі, яку вона отримала у власність на підставі свідоцтва про прийняття спадщини.
Однак колегія суддів не може взяти вказані доводи до уваги оскільки вважає, що як в суді першої інстанції так і під час розгляду справи апеляційним судом, було вірно встановлено, що з вимогою про встановлення земельного сервітуту позивачка безпосередньо до відповідачки не зверталася та у добровільному порядку його не вирішувала, також не зазначала, на яких саме умовах (платній чи безоплатній, строковий чи безстроковий) вона бажає його встановити, де саме його слід встановити, у яких розмірах земельної ділянки, чи не будуть за варіантом, запропонованим позивачкою, порушуватися права відповідачки, як рівноправного землекористувача.
Відповідно до вимог ст.98 та ч.2 ст.100 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони проживають в багатоквартирному будинку і є власниками своїх квартир.
Відповідно до положень ч.3 ст.42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Межі прибудинкової території існуючого житлового фонду встановлюються та закріплюються в користування за об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку - юридичними особами, створеними власниками для сприяння використання їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
В матеріалах справи відсутні дані про створення в даному будинку об'єднання співвласників, тому виконкомом Тальнівської міської ради було проведено розприділення та передача, в тому числі сторонам, в користування земельних ділянок з подальшим затвердженням на сесії міської ради, в розмірах, які відповідають розміру приватизованого житла в будинку. Такі дії виконкому не суперечать законодавству, а тому колегія визнає їх належними.
Встановивши, що при розподілі земельних ділянок по АДРЕСА_2 не було враховано, що погріб знаходиться в спільному користуванні, землевпорядною службою виконкому було запропоновано земельну ділянку під погребом та підхід із сторони проїзду виділити в спільне користування та змістити межу між суміжними землекористувачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на 1,2 м в глибину землекористування ОСОБА_9 на відстань 12,25м перпендикулярно до червоної лінії.
Тобто, в даному випадку, як вважає суд першої інстанції і з ним погоджується колегія суддів, можливо вирішити питання щодо користування частиною господарської будівлі позивачки, яку вона отримала у власність на підставі свідоцтва про прийняття спадщини, без встановлення земельного сервітуту, оскільки умовою його встановлення є можливість задоволення такої потреби в інший спосіб. При цьому слід врахувати, що земельні ділянки, передані сторонам у користування, не є приватизованими.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що відмовляючи у позові, судом позбавлено її можливості користуватися частиною господарської будівлі, яку вона отримала у власність на підставі свідоцтва про прийняття спадщини, спростовуються матеріалами справи. Отже суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував і перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, були предметом розгляду в суді першої інстанції та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - виконком Тальнівської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном та встановлення земельного сервітуту залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :