Категорія: про видачу судового наказу Доповідач - Хорошевський О.М.
Головуючого судді - Зазулинської Т.П.
суддів колегії - Табачної Н.Г., Хорошевського О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
У січні 2009 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, укладеного між ними 26.02.2006 року на суму 2375 грн. 09 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.02.2007 року.
Посилався на те, що на порушення умов цього договору боржник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 22.07.2008 року виникла заборгованість у розмірі 1178 грн. 60 коп., яка складається з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 1178 грн. 60 коп.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2009 року в прийнятті заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору відмовлено на підставі ч.1 ст. 100 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що судом не враховано, що вимога банку щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, і заявник на підставі ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 ЦК України вправі достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія знаходить, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи ЗАТ КБ «ПриватБанк» в прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору, суд першої інстанції виходив з того, що вимога заявника зводиться до примушення боржника виконати взяті зобов'язання за договором кредитування та стягнення штрафних санкцій, що вказує на наявність між сторонами спору про право, який повинен розглядатися у порядку позовного провадження.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та грунтується на законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє в прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК України, або із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
З матеріалів справи убачається, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1. укладений договір кредиту на умовах його повернення, строковості та цільового характеру використання (а.с. 2-5). Тому до нього згідно ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики, й у тому числі правила ст. 1051 ЦК України щодо оспорювання боржником договору як в частині суми кредиту так і штрафних санкцій та комісії.
Матеріали заяви не містять оригіналів документів, які б свідчили, що ОСОБА_1. ознайомлений з умовами надання банківських послуг.
За таких обставин безпідставними є посилання апелянта на те, що ніяких заяв чи заперечень від боржника щодо наявності спору про право не надходило.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст.307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Копія вірна. Суддя -