Скородєлова В.В.
24 березня 2009 року м. Харків
Судова колегія палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого - судді Маміної О.В.,
суддів - Бездітка В.М., Цвірюка В.О.,
при секретарі : Єщенко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акцент-Банк» в особі філії «Харківське головне регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу судді Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 cічня 2009 року по справі за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_1, -
У січні 2009 року ЗАТ КБ «Приватбанк» як представник ЗАТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів - боргу за кредитним договором.
При цьому заявник зазначав, що на підставі договору від 11.05.2008 року, укладеного між ЗАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1, останній отримав 7200 грн. грошового кредиту, кінцевий термін повернення якого спливає 10.05.2010 року.
За умовами вказаного договору позичальник зобов'язувався повернути отримані в кредит гроші шляхом внесення на рахунок банку щомісячних платежів, а також сплачувати банку відповідні відсотки за користування наданим кредитом.
Однак, не зважаючи на досягнуті між сторонами домовленості, ОСОБА_1. своїх договірних зобов'язань не виконує.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд на підставі ст.ст. 1050, 1054 ЦК України та п. 3.3.3 Умов надання споживчого кредиту фізичній особі, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору, видати судовий наказ про стягнення з боржника кредитної заборгованості в сумі 11484, 04 грн., а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2009 року в прийнятті вищевказаної заяви відмовлено на підставі ст. 100 ЦПК України в зв'язку з тим, що із заявлених вимог вбачається спір про право.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати наведену вище ухвалу судді, як необґрунтовану, та передати питання про прийняття його заяви про видачу судового наказу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, відмовляючи йому в прийнятті заяви, порушив норми матеріального й процесуального права, оскільки ця його заява ґрунтується на письмовому правочині, який є підставою для стягнення з боржника заборгованої суми.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Згідно ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлена вимога, за якою не може бути видано судовий наказ, чи з заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Як свідчать матеріали справи, ЗАТ «Акцент-Банк» в особі ЗАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вимогою про стягнення з боржника кредитної заборгованості, тобто примусове повернення останнім отриманих за кредитним договором грошових коштів.
В обґрунтування своєї вимоги заявник надав до суду й копію договору споживчого кредиту, укладеного між сторонами 11.05.2008 року.
При цьому, як вбачається з наданого договору, термін дії цього договору на час подання заяви ще не сплив, так як відповідно до його умов він є дійсним по 10.05.2010 року.
За таких обставин судова колегія вважає, що суддя районного суду обґрунтовано відмовив заявникові в прийнятті його заяви про видачу судового наказу, оскільки в даному випадку вимога заявника про стягнення з боржника грошових коштів, в тому числі й пені та штрафів в порядку штрафних санкцій, хоча й ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі, однак не є безспірною, оскільки строк для повернення позичальником в повному обсязі отриманих ним грошових коштів ще не настав, а питання про дострокове розірвання укладеного між сторонами кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості з боржника не є безспірним і не може вирішуватися виданням судового наказу без встановлення обставин, що мають істотне значення, шляхом дослідження необхідних доказів з урахуванням відповідних пояснень сторін по справі на загальних підставах, тобто в позовному провадженні.
Крім того, п. 3.3.3. Умов договору, укладеного між кредитною установою - ЗАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1, прямо передбачено, що Банк має право зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за його користування чи здійснити одностороннє розірвання Договору лише шляхом направлення позичальнику відповідного повідомлення, що в даному випадку установою банку виконано не було.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акцент-Банк» в особі філії «Харківське головне регіональне управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відхилити.
Ухвалу судді Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: