Зуб Г.А.
24 березня 2009 року м. Харків
Судова колегія палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого - судді Маміної О.В.,
суддів - Бездітка В.М., Цвірюка В.О.,
при секретарі : Єщенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2009 року по цивільній справі за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2009 року ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів - боргу за кредитним договором.
При цьому заявник зазначав, що на підставі договору від 6.06.2006 року, укладеного між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1, останній отримав 2338,69 грн. грошового кредиту, кінцевий термін повернення якого спливає 6.06.2008 року.
За умовами вказаного договору позичальник зобов'язувався повернути отримані в кредит гроші шляхом внесення на рахунок банку щомісячних платежів, а також сплачувати банку відповідні відсотки за користування наданим кредитом.
Однак, не зважаючи на досягнуті між сторонами домовленості, ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань не виконує.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд на підставі ст.ст. 1050, 1054 ЦК України та п. 3.3.3 Умов надання споживчого кредиту фізичній особі, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору, видати судовий наказ про стягнення з боржника кредитної заборгованості в сумі 7394,99 грн., а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2009 року в прийнятті вищевказаної заяви відмовлено на підставі ст. 100 ЦПК України в зв'язку з тим, що із заявлених вимог вбачається спір про право.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати наведену вище ухвалу судді, як необґрунтовану, та передати питання про прийняття його заяви про видачу судового наказу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, відмовляючи йому в прийнятті заяви, порушив норми матеріального й процесуального права, оскільки ця його заява ґрунтується на письмовому правочині, який є підставою для стягнення з боржника заборгованої суми.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Згідно ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлена вимога, за якою не може бути видано судовий наказ, чи з заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Як свідчать матеріали справи, ЗАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вимогою про стягнення з боржника ОСОБА_1 кредитної заборгованості, тобто примусове повернення останнім отриманих за кредитним договором грошових коштів.
В обґрунтування своєї вимоги заявник надав до суду й копію договору споживчого кредиту, укладеного між сторонами 6.06.2006 року.
Судова колегія вважає, що суддя районного суду обґрунтовано відмовив ЗАТ КБ «Приватбанк» в прийнятті його заяви про видачу судового наказу, оскільки в даному випадку вимога заявника про стягнення з боржника грошових коштів, в тому числі й пені та штрафу в порядку штрафних санкцій, хоча й ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі, однак не є безспірною, оскільки питання про стягнення кредитної заборгованості з боржника не є безспірним і не може вирішуватися виданням судового наказу без встановлення обставин, що мають істотне значення, шляхом дослідження необхідних доказів з урахуванням відповідних пояснень сторін по справі на загальних підставах, тобто в позовному провадженні.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: