Справа № 22-ц-1737/09р. Головуючий 1-ї інстанції - Калмикова Л.К.
Категорія : спадкове. Доповідач - Івах А.П.
18 березня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Бобровського В.В.
суддів - Івах А.П., Шевченко Н.Ф.
при секретарі - Андрійко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи - ОСОБА_3., державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області - Задоріна Т.В. про визнання заповіту частково недійсним, свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, визнання права власності на частину жилого будинку з надвірними будівлями, стягнення матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, -
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним, свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, визнання права власності на частину жилого будинку з надвірними будівлями, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що зі своїм чоловіком ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, в період шлюбу за спільні гроші вони купили ½ частину жилого будинку з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1, про що укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений Золочівською державною нотаріальною конторою 17.11.1965 року та зареєстрований в БТІ. При цьому, на свою частину майна ОСОБА_4 було складено заповіт не на неї, як було раніше ним обіцяно, а на ім'я ОСОБА_2, яка є його племінницею, у зв'язку з чим просила визнати заповіт останнього частково недійсним, визнати за нею право власності на ¼ частину жилого будинку за вказаною адресою в порядку спільно набутого в період шлюбу майна та право власності на 1/8 частину - обов'язкова доля, а всього 3/8 частини від всього спірного жилого будинку (1/4 +1/8=3/8).
Крім того, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальні збитки у розмірі 4200 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн., оскільки вона була вимушена проживати у сусідки і перенесла сильний душевний стрес.
Посилаючись на те, що про оформлення ОСОБА_2 ½ частини всього будинку на ім'я останньої їй стало відомо лише у вересні 2006 року, ОСОБА_1 просила поновити строк позовної давності.
ОСОБА_2. подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, в обгрунтування якого посилається на те, що виниклий спір призвів до з'ясування стосунків в міліції та в суді, а це в свою чергу призвело до погіршення її нервового та душевного стану здоров'я.
Позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала в повному обсязі, проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, свій позов підтримала.
Третя особа ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 визнала, проти позову ОСОБА_2 заперечувала, пояснюючи тим, що вимоги її сусідки ОСОБА_5 відповідають дійсності.
Третя особа - державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори - Задоріна Т.В. позов ОСОБА_1 не визнала, оскільки остання, як дружина померлого ОСОБА_4. написала заяву про відмову від спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4., який залишив заповіт на ім'я племінниці ОСОБА_2
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2009 року поновлено ОСОБА_1. строк позовної давності.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ї особи - ОСОБА_3, державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області - Задоріна Т.В. про визнання заповіту частково недійсним, свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, визнання права власності на частину жилого будинку з надвірними будівлями, стягнення матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті її позовних вимог.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
По справі достовірно встановлено, що ОСОБА_5 перебувала з ОСОБА_4. в зареєстрованому шлюбі з 27 лютого 1958 року, що підтверджується копією запису акту про шлюб №323 (а.с.21 т.с.1).
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Золочівською державною нотаріальною конторою 17 листопада 1965 року за реєстровим № 2612 та зареєстрованого у Харківському бюро технічної інвентаризації 24 листопада 1965 року за №5-1238 подружжя придбало ½ частину спірного жилого будинку з надвірними будівлями на ім'я ОСОБА_4.
За життя ОСОБА_4. усе належне йому майно, де воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі усе те, що йому належатиме на день смерті та на що він за законом матиме право, в тому числі і жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповідав своїй племінниці ОСОБА_2. шляхом складання і підписання 24 жовтня 1996 року заповіту, посвідченого секретарем виконкому Козачолопанської селищної Ради народних депутатів (а.с.42-43, т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. помер (а.с.8 т.1).
31 липня 1999 року державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області на підставі заповіту від 24 жовтня 1996 року на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на ½ частину спірного жилого будинку з надвірними будівлями.
Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що видане на законних підставах свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 від 31 липня 1999 року є документом, який встановлює право власності останньої на ½ частину спірного будинку з надвірними будівлями.
Поновивши ОСОБА_1. строк позовної давності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вище вказане свідоцтво видане на законних підставах, а інших підстав для визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, суд не вбачає. При цьому в основу рішення суд поклав посилання на ті обставини, що ОСОБА_1 відмовилася від спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_4. шляхом звернення до державного нотаріуса з заявою про відмову від належної їй частини спадкового майна, тому підстав для визнання за позивачем права власності на частину спірного будинку не вбачив.
Судова колегія вважає, що висновки суду грунтуються на недостатньо досліджених і неналежно оцінених ним матеріалах, а це є істотним порушенням норм процесуального права.
Крім того, на порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України, визнаючи, що підставою для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_2 повністю на ½ частину будинку, яку подружжя придбало в період шлюбу, суд не встановив фактів, що мають значення для вирішення справи, а саме, пославшись на заяву ОСОБА_1 про відмову від спадщини (а.с.158 т.1), залишив поза увагою той факт, що виходячи з вимог ст. 22 КоБС Української РСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном, а також, що згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Так, із заяви ОСОБА_1 від 19 квітня 1999 року (а.с.158 т.1) вбачається, що вона ставить до відома нотаріальну контору про свою відмову від частки спадкового майна, яка їй належить у відповідності до вимог ст.535 ЦК України (в редакції 1963 року).
Крім того, зміст ст.22 КоБС про її право на половину вказаного (спірного) жилого будинку з надвірними будівлями нотаріусом їй роз'яснено. До суду з позовом про оспорювання своїх майнових прав вона звертатися не буде.
Вказана заява від імені ОСОБА_1, яка вже на той час була особою похилого віку, написана нею не власноручно, а виготовлена на друкарській машинці та підписана останньою.
Приймаючи заяву ОСОБА_1 як один із доводів, якому суд дав оцінку та який послужив підставою для відмови ОСОБА_1. у задоволенні позову про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого на ім'я ОСОБА_2 то про відмову про визнання права власності на частину спірного домоволодіння, суд першої інстанції не прийняв до уваги того факту, що роз'яснення вимог ст.22КоБС не є відмовою від своєї частини майна, нажитого за час шлюбу з померлим.
Посилання на те, що вона (ОСОБА_1) до суду за захистом оспорюваних майнових прав звертатися не буде, не може вважатися дійсною відмовою від права власності на майно та служити підставою для позбавлення особи приватної власності.
Зі змісту заяви не вбачається, що позивач відмовляється також і від ¼ частини будинку, яка їй належить як дружині померлого, як і від обов'язкової частки у спадщині.
Інших заяв, які б могли бути підставою для оформлення тієї частини домоволодіння, що не є спадковим майном, за ОСОБА_2 ОСОБА_1 до нотаріальної контори не надавала.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, свідоцтво про право на спадщину за заповітом - визнанню частково недійсним; за ОСОБА_1 - визнати право власності на ¼ частину спірного будинку.
В іншій частині суд вирішив справу згідно із законом, тому підстав для зміни або скасування рішення судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2009 року змінити, скасувати його в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, визнання права власності на частину жилого будинку з надвірними будівлями.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ¼ частину жилого будинку та надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1200 кв.м. в порядку ст.22 КоБС України.
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2 - на ½ частину жилого будинку та надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1200 кв.м. від 31 липня 1999 року визнати частково недійсним.
На підставі цього свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 липня 1999 року залишити за ОСОБА_2 право власності на ¼ частину жилого будинку та надвірних будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом 2-х місяців може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий : (підпис)
Судді : (підписи)
Вірно : суддя :