Помазан В.А.
24 березня 2009 року м. Харків
Судова колегія палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Маміної О.В.,
суддів - Бездітка В.М., Цвірюка В.О.,
при секретарі : Єщенко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2009 року по цивільній справі за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, -
У січні 2009 року ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1. грошових коштів - боргу за кредитним договором.
При цьому заявник зазначав, що на підставі договору від 17.05.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1., останній отримав 3000 грн. грошового кредиту, який був наданий у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
За умовами вказаного договору позичальник зобов'язувався повернути отримані в кредит гроші шляхом внесення на рахунок банку щомісячних платежів, а також сплачувати банку відповідні проценти за користування наданим кредитом.
Однак, не зважаючи на досягнуті між сторонами домовленості, ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань не виконує, в зв'язку із чим утворилася кредитна заборгованість.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України та Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору, видати судовий наказ про стягнення з боржника кредитної заборгованості в сумі 4467, 97 грн., а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2009 року в прийнятті вищевказаної заяви відмовлено на підставі ст. 100 ЦПК України, в зв'язку з тим, що із заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати наведену вище ухвалу районного суду, як необґрунтовану, та передати питання про прийняття його заяви про видачу судового наказу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, відмовляючи йому в прийнятті заяви, порушив норми матеріального й процесуального права, оскільки ця його заява ґрунтується на письмовому правочині, який є підставою для стягнення з боржника заборгованої суми.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Згідно ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
При цьому судовий наказ може ґрунтуватися лише на вимогах, які є безспірними, тобто такими, що не потребують перевірки їх обґрунтованості та з'ясування суттєвих обставин, які стосуються правовідносин сторін.
Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлена вимога, за якою не може бути видано судовий наказ, чи з заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Як свідчать матеріали справи, ЗАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1. шляхом видання судового наказу кредитної заборгованості з відповідними процентами, надавши при цьому докази на підтвердження укладеного між сторонами кредитного договору та виконаний представником заявника розрахунок суми, яка на його думку, підлягає стягненню з боржника.
При цьому, як вбачається з матеріалів, що стосуються кредитного договору, термін дії цього договору ще не сплив, боржник з наданим заявником розрахунком кредитної заборгованості не ознайомлювався, вказаний розрахунок з ним не узгоджувався й будь-якого свого особистого ставлення до цього розрахунку боржником не виказувалося.
За таких обставин судова колегія вважає, що суддя районного суду обґрунтовано відмовив ЗАТ КБ «Приватбанк» в прийнятті його заяви про видачу судового наказу, оскільки в даному випадку вимога заявника про стягнення з боржника грошових коштів, в тому числі й заборгованості по процентам за користування кредитом, хоча й ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі, однак не є безспірною, оскільки строк для повернення позичальником в повному обсязі отриманих ним грошових коштів на момент подання заяви про видачу судового наказу ще не настав, а питання про дострокове розірвання укладеного між сторонами кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості з боржника не є безспірним і не може вирішуватися виданням судового наказу без встановлення обставин, що мають істотне значення, шляхом дослідження необхідних доказів з урахуванням відповідних пояснень сторін по справі на загальних підставах, тобто в позовному провадженні.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: