Справа №:22-97/09 Номер рядка статистичного звіту: 39
Головуючий у першій інстанції: Тулик І.І. Доповідач: Куцин М. М.
Іменем України
4 лютого 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - судді Куцина М. М., суддів: Власова С. О., Кондора Р. Ю., при секретарі : Рогач І. І, за участю: позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 20 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
В позові зазначав, що відповідачка по справі звернулася до голови обласної державної адміністрації ОСОБА_3 зі скаргою, у тексті якої вказано, що він, ОСОБА_1, працюючи в Рахівській районній державній адміністрації завідуючим сектором взаємодії з правоохоронними органами, постійно користується посадою і впливає на людей, які працюють у районній державній адміністрації, міліції, міській раді, а також: у цій скарзі відповідачка поширювала неправдиву інформацію про те, що він виганяв її з малими дітьми з квартири на вулицю.
Позивач вважав, що дана інформація є недостовірною, оскільки він не має ніякого відношення до житлового питання відповідачки та її дітей.
Цими діями відповідача погіршено репутацію позивача як державного службовця, і йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 1700 гривень.
Позивач, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини, та з підстав, передбачених ст. ст. 16, 23, 275, 277, 280 ЦК України, просив у суді першої інстанції визнати дії ОСОБА_2 щодо нього неправдивими і стягнути з відповідачки на його користь 1700 гривень моральної шкоди.
Рішенням Рахівського районного суду від 20 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 неправомірними. У решті позову відмовлено.
2
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв 'язку з чим ставить питання про скасування рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, і просить у цій частині ухвалити нове рішення, яким призначити відповідачеві відпрацювати 100 годин громадських робіт.
У суді апеляційної інстанції позивач вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, на підставі ч. 2 cm. 305 ЦПК України, розглянув справу у відсутності відповідачки та її представника.
Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, районний суд виходив із того, що відповідачка неодноразово зверталася в різні інстанції зі скаргами на його дії та погрози, які в ході перевірки не знайшли свого підтвердження.
Приймаючи рішення про задоволення позову в частині позовної вимоги про визнання дій ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 неправомірними, районний суд виходив з того, що позивачем доведений факт безпідставності звернень відповідачки зі скаргами до різних інстанцій.
Однак, погодитися з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.
Відповідно до ч. 3 cm. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обоє 'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 15 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному суді» суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які. є обоє 'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому за цих умов суд апеляційної інстанції, на підставі п. 4 cm. 309 ЦПК України, виходить за межі доводів апеляційної скарги і перевіряє справу в повному обсязі, і рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства, суд повинен з'ясувати обставини, які пов'язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини (cm. 214 ЦПК). При цьому факти підстави позову, які
3
підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являються предметом позову.
У відповідності до положень ч. 1 cm. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з ч. 3 cm.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у тексті скарги-звернення, на якій відсутній підпис особи, яка звертається, і адресованій голові Закарпатської обласної державної адміністрації, зазначено, що позивач, працюючи у Рахівській районній державній адміністрації завідуючим сектором взаємодії з правоохоронними органами, постійно користується посадою і впливає на людей, які працюють у районній державній адміністрації, міліції, міській раді, також: у цій скарзі відповідачка поширює неправдиву інформацію про те, що він виганяв її з малими дітьми з квартири на вулицю.
Крім того, з огляду на зміст скарги відповідачки вбачається, що на її погляд, позивач, працюючи в Рахівській районній державній адміністрації завідуючим сектором взаємодії з правоохоронними органами, міг впливати на людей, до компетенції яких входить вирішення її житлових питань. І ці ж висловлювання щодо перевищення позивачем його владних повноважень є з її боку оціночними судженнями і направлені, на її погляд, на недопущення позивачем зазначеного впливу на думку сторонніх осіб, і не можуть розцінюватися як поширення неправдивих відомостей відповідачкою по справі.
Таким чином, право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано cm. 34 Конституції України. Це право закріплено у cm. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до cm. 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства.
У відповідності до положень ч. 4 cm. 277 ЦК України, на позивача покладається обоє 'язок щодо доведеності факту поширення недостовірної інформації.
Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як юридичними фактами, пов 'язує свою матеріальну вимогу.
Судова колегія вважає, що позивач ОСОБА_1 на порушення його обов'язку, передбаченого cm. 10 ЦПК України, та ч. 4 cm. 277 ЦК України щодо доведення свого позову, не довів тих обставин, що негативна інформація поширена відповідачкою по справі у зверненні зі скаргою про неправомірні дії до державного органу, який наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності та належності їй житлових прав, і застосування до правопорушника передбачених законом санкцій. Однак, на підставі поданих позивачем доказів місцевий суд не встановив, що метою цих звернень було приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1
З врахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що в місцевого суду не було законних підстав для задоволення заявленого позову ОСОБА_1, а тому рішення Рахівського районного суду від 20 жовтня 2008 року слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
4
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рахівського районного суду від 20 жовтня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.