Рішення від 05.02.2009 по справі 22-239/09

Справа № 22 - 239/09 Номер рядка статистичного звіту: 45

Головуючий в першій інстанції: Фейір О.О.

Доповідач: Кожух О.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2009 року м. Ужгород

Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Панько В.Ф., Чужа Ю.Г.

при секретарі - Янкович К.І. за участю: апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 1 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

встановила:

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_3 переставити огорожу у межах земельної ділянки, яка рахується за її будинком в розмірі 0,02 га. згідно погосподарської книги Косоньської сільської ради.

Свій позов мотивував тим, що відповідачка весною 2008 року під час ремонту своєї огорожі фактично побудувала нову - поставила 10 стовпів висотою по 5 метрів, захопивши при цьому частину земельної ділянки позивача та збільшивши свою зе­мельну ділянку на 0,019 га., що підтверджено атом перевірки дотримання вимог зе­мельного законодавства.

Рішенням Берегівського районного суду від 1 грудня 2008 року у позові відмов­лено.

В апеляційній скарзі позивач та його представник, посилаючись на невідпові­дність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідач в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, не з'явилась. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України апе­ляційний суд розглянув справу у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішеня та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. ст. 10,11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припу­щеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними

2 засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, посилаючись на ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, якою передбачено можливість власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Отже, ОСОБА_1 звернувася до суду із негаторним позовом щодо зозбов'язання відповідача переставити огорожу у межах земельної ділянки, що рахується за будинком відподача.

Предметом негаторного позову (усунення будь-яких порушень права) стано­вить вимога володіючого майном власника (титульного володільця) до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою такого позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відпо­відача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Як вбачається в наявних у справі доказів, рішенням правління колгоспу ім. Енгельса від 18.10.1989 ОСОБА_1 було продано житловий АДРЕСА_1, та виділено земельну ділянку, на якій розташовано будинок, розміром 0,12 га (а.с.6). Це рішення було затверджено зборами уповноважених колгоспників колгоспу ім. Енгельса (а.с.7) та 29.01.1990 було укладено відповідний договір купівлі-продажу (а.с.8). Акту приймання-передачі земельної ділянки від колгоспу із зазначенням її розміру, місця розташування, меж та інше -позивач не має. Документів, які посвідчують право користування або право власності на земельну ділянку, у позивача також немає.

Відповідач отримала АДРЕСА_1 в дар від ОСОБА_4 згідно договору дарування від 05.11.2002 (а.с.26). Огорожа була поставлена ОСОБА_4 - попереднім власником АДРЕСА_1 - ще до придбання свого будинку позивачем. Відповідач вільно володіла і обробляла земельну ділянку в тих же межах і розмірах, в яких і ОСОБА_4, стовпи для нової огорожі було встановлено біля старої огорожі зі сторони будинку відповідача.

Позивач звертався у сільську раду із заявою щодо встановлення межі. За висновком постійної комісії сільської ради по земельних питаннях межі земельної ділянки було вирішено залишити так як є, оскільки у ОСОБА_1 відсутній державний акт на право приватної власності на землю, відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки від колгоспу, і ОСОБА_1 не користувався спірною частиною земельної діялянки (а.с.43). Рішенням Косоньської сільської ради від 22.06.2007 відхилено заяву ОСОБА_1 та зобов'язано землевпорядника провести інвентаризацію земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та подати на чергову сесію для внесення змін у погосподарські книги (а.с. 49).

Таким чином, органом місцевого самоврядування було вирішено питання щодо меж земельних ділянок, що перебувають у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 -межі вирішено залишити такими, які існують на даний час.

Суд першої інстанції вважав, що, оскільки перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки позивача існують з часу придбання ним будинку, а для даного виду правовідносин передбачено позовну давність тривалістю у три роки, тому у задоволенні позову відмовлено в зв'язку зі спливом позовної давності.

Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи.

Негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень прав власника, що зумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності. Крім того, з огляду на зміст статті 267 ЦК України положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушен­ня або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку по­зовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

3

Зважаючи на встановлені обставини судова колегія вважає, що позивачем, всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України, не було доведено його право на користування земельною ділянкою із відповідними межами, а тому у позові ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, помилка суду стосується фактичної сторони справи - висновки суду не відповідають обставинам справи, що, відповідно до п. 3 ст. 309 ЦПК Укрїни, є підставою для зміни рішення.

Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду від 1 грудня 2008 року змінити.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити за недоведеністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо­шення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.