Справа 22ц-77/09 Головуючий у першій інстанції - Циганок В.Г.
Категорія - 20 Доповідач апеляційної інстанції - Данилова О.О.
13 січня 2009 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Данилової О.О.
суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.П.
при секретарі Дудник Ю.П.
за участю відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2008 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною
У листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом про визнання угоди недійсною. Позивачка зазначала, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 з 1980 до 2006 року. У 1994 році їх сім'я отримала земельну ділянку площею 0, 1 га по вул. 2 Казацької, 2-а. У 1995 році ОСОБА_1 отримав державний акт на землю, а 16 грудня 2003 року уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу цієї ділянки, зареєстрований на Міжнаціональній Універсальній Біржі «Епсілон».
Посилаючись на те, що угоду щодо спільного майна подружжя укладено без її згоди, а також без дотримання обов'язкової нотаріальної форми та легалізації права покупця, ОСОБА_3 просила визнати договір купівлі-продажу від 16 грудня 2003 року недійсним.
Рішенням Корабельного районного суду М. Миколаєва від 10 вересня 2008 року позов задоволено. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня 2003 року визнано недійсним з моменту укладення. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 2 566 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення, посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального права, вийшов за межі позовних вимог, порушив норми цивільного законодавства щодо умов недійсності угод з підстав, зазначених позивачкою.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у 1995 році ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3, набув право власності на земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва площею 0, 1 га. 16 грудня 2003 року на Міжнаціональній універсальній товарній біржі «Епсілон» між ОСОБА_1 , як
2
продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу спірної ділянки за ціною у 2566 грн. Нотаріально договір не посвідчено. У Державному реєстрі земель власником ділянки зазначено ОСОБА_1 (а.с. 156).
Стаття 132 ЗК України передбачає обов'язкове додержання нотаріальної форми угод про перехід права власності на земельні ділянки. Відповідно до частини 1 статті 47 ЦК УРСР, що діяв на час укладання договору, недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з обов'язком сторін повернути один одному все одержане за угодою.
Вимог щодо визнання договору дійсним у передбаченому законом порядку ОСОБА_2 не заявляв.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, як нікчемної угоди, та застосував наслідки недійсності угоди, що за діючим тоді законодавством було обов'язком суду.
Апелянт посилається на те, що суд безпідставно задовольнив позов, бо статтею 132 ЗК не передбачено такий наслідок недотримання обов'язкової форми, як визнання її недійсною. Але загальне правило статті 45 ЦК УРСР не може застосовуватися до угод, які потребують обов'язкової нотаріальної форми, оскільки ці правовідносини регулюються статтею 46 ЦК УРСР.
Не мають правового значення і посилання ОСОБА_2 на те, що сторони завчасно та у повному обсязі виконали всі умови договору. Такого позову ОСОБА_2 не заявляв. Але судове підтвердження нікчемності угоди не позбавляє ОСОБА_2 права на звернення з позовом про визнання угод дійсною.
Доводи про те, що спірна ділянки не є спільною власністю подружжя, не мають правового значення, адже підставою недійсності угоди суд зазначив інші обставини.
Не встановлено судом і таких порушень судом норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.