Справа 22ц - 36/09 Головуючий у першій інстанції - Савін О.І.
Категорія - 46 Доповідач апеляційної інстанції - Данилова О.О.
13 січня 2009 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Данилової О.О.
суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі Дудник Ю.П.
за участю відповідачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 вересня 2008 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про визнання угоди укладеною та дійсною
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1, в якому зазначав, що з позивачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 1994 року по 2003 рік. Подружжю на праві спільної часткової власності належала трикімнатна АДРЕСА_1. Після припинення шлюбних відносин вони домовились, що ОСОБА_2 покупає ОСОБА_1 однокімнатну квартиру в обмін на 1/3 частку відповідачки у спільній власності. На виконання домовленості 19 вересня 2003 року він за власні кошти придбав на ім'я ОСОБА_1 однокімнатну АДРЕСА_1. Але згодом ОСОБА_1 відмовилась виконати умови угоди та передати у його власність свою частку у спільному майні.
Посилаючись на порушення відповідачкою його прав, ОСОБА_2 просив визнати укладеним та дійсним договір дарування йому 1/3 частини АДРЕСА_1.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 вересня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено. Договір дарування визнано укладеним та дійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. посилаючись на порушення судом норм цивільного законодавства та невірну оцінку зібраних доказів, просила рішення скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав встановленим, що у 2003 році сторони домовились про дарування відповідачкою її частки у трикімнатній квартирі за умови придбання позивачем на її ім'я однокімнатної квартири. Оскільки ОСОБА_2 виконав умови домовленості, а ОСОБА_13годом відмовилась укладати договір дарування, суд визнав такий договір і укладеним і дійсним, посилаючись на статті 218-220 ЦК України.
2
Але з такою оцінкою доказів, а також визначенням способів захисту цивільних прав та застосуванням норм цивільного законодавства погодитися не можна.
Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР, який діяв на час домовленості сторін, умовами визнання угоди дійсною є укладання сторонами угоди без додержання нотаріальної форми, якщо одна сторона виконала її повністю або частково, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення укладеної угоди.
За статтею 243 ЦК УРСР договором дарування є безоплатна передача однією стороною другій стороні майно у власність.
За змістом такий договір має, як правило, односторонній характер. Правами та обов'язками обдарованого є лише обов'язок прийняти пропоноване майнове право. Оскільки відмінною ознакою договору дарування є його безоплатність, такі договори не можуть містить положень про здійснення на користь дарувальника будь-яких дій майнового чи немайнового характеру.
З матеріалів справи вбачається, що умовами договору дарування ОСОБА_1 своєї частки у спільному майні було придбання ОСОБА_2 на ім'я відповідачки однокімнатної квартири. Отже за такою домовленістю обдарований мав додатковий обов'язок - за власні кошти набути та передати у власність набувальника інше майно.
Такий обов'язок виходить за межі прав та обов'язків сторін договору дарування, а тому його виконання позивачем не може бути достатньою підставою для визнання дійсним договору дарування за частиною 2 статті 47 ЦК УРСР.
До того ж така домовленість сторін суперечить суті договору дарування щодо його безоплатності, а тому взагалі не може вважатися договором дарування.
Таким чином, колегія не вбачає підстав, передбачених частиною 2 статті 47 ЦК УРСР, для визнання дійсним договору дарування ОСОБА_1 1/3 частини трикімнатної квартири ОСОБА_2
Цивільне законодавство не передбачає і умов, за яких будь-яка домовленість сторін без відповідного оформлення є підставою для визнання угоди укладеною.
Оскільки суд першої інстанції не визначив дійсний характер домовленості сторін, не звернув належної уваги на зміст договору дарування та умови визнання угоди дійсною, а також застосував норми права, які не регулюють спірні правовідносини, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Таке рішення за заявленими вимогами не позбавляє позивача права на захист свого права іншими способами, передбаченими цивільним законодавством. Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 вересня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання дійсним та укладеним договору дарування частки у спільному майні відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох
місяців з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного
Суду України.