Справа № 22ц-156/09 Головуючий першої інстанції: Калараш А.А.
Категорія: 48 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіпа Т.М.
Іменем України
12 січня 2009 року колегія судців судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З.,
Базовкіної Т.М. , при секретарі судового засідання: Аніщенко Д.В., за участю представника позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2008 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів,
встановила:
1 вересня 2008 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
Позивачка вказувала, що постановою судді Вознесенського міського суду Миколаївської області від 28 січня 1994 р. з відповідача стягнути на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 1993 р. народження в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 25% мінімального заробітку.
Посилаючись на те, що ст. 181 СК України встановлено інший мінімальний розмір аліментів, позивачка просила суд змінити розмір стягнутих з відповідача аліментів, а саме: зазначити, що їх розмір на місяць не може бути менше 30% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2008 р. провадження у справі закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на помилковість ухвали судді, й просить її скасувати, а справу - направити до суду на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 січня 1994 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 23 травня 1993 р. народження в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менш 25% мінімального заробітку.
Вирішуючи спір, суд вірно вважав, що відсутні підстави для зміни раніше встановленого розміру аліментів у зв'язку з прийняттям Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 182 якого встановлено новий мінімальний розмір аліментів, оскільки є таким, що набрало законної сили рішення суду про стягнення аліментів, і в даному позові ОСОБА_2 фактично ставить питання не про зміну встановленого раніше розміру аліментів, а про перегляд цього рішення в частині зазначення нового мінімального їх розміру, що не може бути самостійною вимогою.
За таких обставин, врахувавши положення п. 17 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення
2
аліментів» та п. 2 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310 ЦПК України, суд обґрунтовано закрив провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги щодо помилковості ухвали суду суперечать наведеному, ґрунтуються на помилковому тлумачення діючого законодавства, а тому не заслуговують на увагу.
Що ж стосується необхідності змінити мінімальний розмір аліментів, які стягнути з відповідача, до відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» саме державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при визначенні мінімального розміру аліментів, який має бути сплачений боржником у відповідному місяці, повинен використовувати у розрахунку суму, визначену ст. 182 СК України, а саме: суму в розмірі не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Для використання державним виконавцем у розрахунку мінімального розміру аліментів, який має бути сплачений боржником у відповідному місяці, не має необхідності у винесенні судом відповідного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія судців
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.