Справа № 22 ц-5/09 Головуюча суду у першій інстанції -Дорошенко А.В.
Категорія 5 Суддя - доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.
13 січня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого - Лисенко П.П., суддів -Лівінського І.В., Шаманської НО., при секретарі - Дудник Ю.П.,
за участю прокурора - Волкожа С. В., представника ПП "ОСОБА_1" - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "ОСОБА_1" (далі - ПП «Модус") на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_3
до Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області,
Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області
(далі - Березанська райдержадміністрація)
про визнання права власності,
встановила:
У липні 2008 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Коблевської сільської ради Березанського району, Березанської райдержадміністрації про визнання права власності.
Позивач зазначав, що 18 жовтня 1994 р. військова частина № 69187 продала йому тимчасову споруду - виробничий будинок, який використовувався для відпочинку військовослужбовців Миколаївського гарнізону.
На теперішній час він його переобладнав, перетворивши в нерухоме майно.
Рішенням Коблевської сільської ради від 18 квітня 2008 р. цьому будинку надана юридична адреса - с. Коблево, проспект Курортний 55/2.
Посилаючись на викладені обставини та вимоги ст. 328 ЦК України, позивач просив визнати за ним право власності на вказане майно.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2008 р. позов задоволено. За ОСОБА_3 визнано право власності на будинок відпочинку, загальною площею 41, 6 кв.м, розташований в с Коблево по проспекту Курортному 55/2.
В апеляційній скарзі ПП "ОСОБА_1", посилаючись на те, що їх підприємство не було залучено до участі у справі, а рішенням суду порушуються їх права, оскільки вони є користувачами земельної ділянки, на якій позивач самочинно звів спірний будинок, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
2
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач придбав у військової частини конструкцію житлового будинку, яка використовувалася для відпочинку військовослужбовців, а тому визнав за позивачем право власності на зазначену споруду.
Проте, з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов до нього без повного та всебічно дослідження всіх обставин справи та вимог процесуального закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 9 вересня 1994 р. вніс 180 000 крб. в касу військової частини № 69187 за придбання тимчасової споруди без фундаменту (спальний вагончик), який використовувався для відпочинку військовослужбовців.
На земельній ділянці, яка йому не виділялася, позивач самочинно встановив фундамент та переобладнав будиночок в капітальну споруду - нерухоме майно.
Крім того, спірний будинок знаходиться в межах земельної ділянки, виділеної ПП "ОСОБА_1" із земель запасу державної власності, яку Березанська райдержадміністрація Миколаївської області за договором оренди від 16 грудня 2007 р. передала в довгострокову оренду зазначеному підприємству, площею 0, 36 га за рахунок земель державної власності (запасу), яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території Коблевської сільської ради Березанського району для комерційного використання.
19 листопада 2007 р. договір оренди зареєстрований в ДП "Центр державного земельного кадастру".
Проте, вирішуючи спір, суд не звернув належної уваги на вищезазначене, не з'ясував власника (користувача) земельної ділянки за місцем знаходження спірного майна та не залучив їх до участі в справі. Тоді як, їх участь при розгляді справи є обов'язковою.
До того ж, суд не вияснив цільове призначення земельної ділянки, обмеження щодо її використання, не уточнив зміст позовних вимог та не з'ясував належним чином характер спірних правовідносин та норми права, що регулюють відповідні правовідносини. Хоча це має суттєве значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, рішення суду ухвалено з порушенням вимог процесуального закону, а тому воно не може вважатися законним і підлягає скасуванню.
Оскільки вирішення спору про право власності на нерухоме майно порушує права осіб, які не були залучені до розгляду справи, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, справу слід направити на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на наведене, залучити до участі у справі ПП "ОСОБА_1", перевірити доводи сторін доказами, надати їм належну оцінку та ухвалити рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 311, 315 ЦПК України, колегія судців
ухвалила:
Апеляційну скарг у приватного підприємства "ОСОБА_1" задовольнити частково.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.