Справа 22ц - 151/09 Суддя першої інстанції Спінчевська Н.А.
Категорія 48 Суддя доповідач Кутова Т.З.
Іменем України
12 січня 2009 року судова колегія судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Базовкіної Т.М. ,
Кутової Т.З., при секретарі: Аніщенко Д.В.
за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2008 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
стягнення аліментів на неповнолітню дитину та додаткових витрат на її
утримання
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітнього сина.
Позивачка зазначала, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі від якого вони мають сина ОСОБА_4, 2003 року народження. Син проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. До того ж дитина є інвалідом, в зв'язку з чим постійно потребує догляду та лікування. Оскільки відповідач добровільно не приймає участь в утриманні дитини, позивачка просила стягнути аліменти в розмірі 700 грн. щомісячно.
В судовому засіданні, позивачка уточнила позовні вимоги та посилаючись на необхідність додаткових витрат на лікування дитини, просила стягнути з відповідача 200 грн. аліментів на утримання дитини та 500 грн. щомісяця додаткових витрат на її лікування.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2008 року позов задоволено частково.
З ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ХА частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 31 липня 2008 року і до повноліття дитини з застереженням щодо законодавчо встановленого мінімального розміру аліментів. Також з ОСОБА_2 стягнуто 500 грн. на користь позивачки щомісячно до одужання дитини додаткових витрат на її лікування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду в частині стягнення з нього 500 грн. щомісячно додаткових витрат до одужання дитини скасувати, посилаюячись на те, що позивачкою не доведено необхідність в таких витратах.
2
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, .з 12 жовтня 2003 року по 9 квітня 2008 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 6, 16). Від даного браку вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3). Син проживає з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні (а.с. 2).
Відповідно до довідки, виданої міською дитячою поліклінікою №2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку як інвалід з діагнозом ДЦП(а.с. 21).
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення 500 грн. щомісячно на додаткове утримання дитини, виходив з необхідності позивачки постійно витрачати кошти на медичне та санаторне лікування дитини, а також на догляд за нею.
Між тим, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Так, відповідно до положень ст. 185 СК України той з батьків з кого присуджено аліменти на дитину, а також в разі якщо така вимога не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Як зазначено вище дитина має захворювання, яке потягло за собою її
інвалідність і таке, суд вірно визнав, як особливу обставину.
З медичних довідок, наданих позивачкою вбачається, що дитині рекомендовано і вона регулярно отримує реабілітаційну терапію на базі Центра ранньої соціальної реабілітації «Надежда" в м. Миколаєві та санаторно-курортне лікування в санаторії «Хаджибей" в м. Одесі в 2006 та 2007 роках (а.с. 5). Також на диспансерно хворого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 складено щорічні епікризи, а саме на 2007 та 2008 роки, виписки з історії хвороби з призначенням різних видів лікування та інших рекомендацій (а.с. 30, 31, 34, 35). Однак в зазначених медичних документах не вказано, які грошові витрати на лікування дитини понесла позивачка чи які витрати вона має понести в майбутньому.
За такого, правових підстав для стягнення з відповідача на додаткові витрати на утримання дитини в розміри 500 грн. щомісячно на користь позивачки немає, так як позивачкою не надано доказів про необхідність витрат на лікування дитини в зазначених розмірах в майбутньому.
Однак, з довідки Дитячого спеціалізованого клінічного санаторія «Хаджибей" слідує, що за час проходження в ньому лікування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка ОСОБА_1 витратила особистих коштів в 2006 році 268 грн. 80 коп., в 2007 році 504 грн. та в 2008 році 720 грн, а всього 1492 грн. 80 коп. Крім цього, на придбання ліків (БАД) для дитини, які призначені лікарем (а.с. 30), витрачено 160 грн., що вбачається з товарного чека від 7 жовтня 2008 року. Таким чином всього витрачено 1652 грн. 80 коп.
Враховуючи положення ст. 180 СК України щодо обов'язку кожного з батьків утримувати дитину, судова колегія вважає за можливе зазначені вище витрати, які понесла позивачка, стягнути частково з відповідача, а саме в сумі 826 грн. 40 коп.
Враховуючи наявність недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, відповідно до п. 2 ст. 309 ЦПК України, рішення районного суду в частині щомісячного стягнення 500 грн. додаткових витрат на лікування дитини змінити стягнувши з ОСОБА_2 826 грн. 40 коп. додаткових витрат на користь позивачки.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 312 ЦПК України , судова колегія
3
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2008 року в частині щомісячного стягнення 500 грн. додаткових витрат на утримання дитини -змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 826 грн. 40 коп. відшкодування додаткових витрат на лікування дитини одноразово.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.