Справа №22ц-1361/2008 р.
Головуючий в суді І інстанції Дмитренко A.M. Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
14 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М. , Коцюрби О.П., при секретарі Шишко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України в Київській області, третя особа державний виконавець міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
встановила:
У листопаді 2007 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому посилалася на те, що у відповідача на примусовому виконані знаходилось рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2004 р. про усунення перешкод у користуванні приватизованою земельною ділянкою шляхом демонтажу каналізаційної побудови.
Відповідач 20.10.2005 р. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.11.2006 р. визнана неправомірною і скасована.
Позивачка вважає, що безпідставним невиконанням судового рішення з вини відповідача їй завдана моральна шкода в сумі 3000 грн., яку вона просила стягнути на її користь.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2008 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки недоведеністю позивачкою заподіяння їй моральної шкоди з вини відповідача.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що 29 вересня 2005 р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2004 р. про усунення перешкод у користуванні спільною приватизованою земельною ділянкою шляхом демонтажу каналізаційної побудови.
Встановлено, що 20 жовтня 2005 р. відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.11.2006 р. зазначену постанову визнано неправомірною і скасовано та зобов'язано державного виконавця виконати вказане рішення суду в частині усунення перешкод в користуванні спільною приватизованою земельною ділянкою.
2
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли з приводу примусового виконання судового рішення і врегульовані Законом України «Про виконавче провадження", яким відшкодування моральної шкоди по цим правовідносинам не передбачено.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка в своїй позовній заяві просила задовольнити її позов з підстав, передбачених ст. ст. 1167, 1173 ЦК України, які регулюють деліктні зобов'язання і не можуть бути застосовані до даних правовідносин.
Крім того, позивачка просила задовольнити її позов з підстав, передбачених ст. 23 ЦК України, яка міститься в розділі І основні положення цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Оскільки позивачка не надала суду доказів завдання їй моральної шкоди з вини відповідача та що дії відповідача носили навмисний, протиправний характер, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в позові.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, рішення суду від 31 січня 2008 р. відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.