Справа № 22-ц-547 2008 року Головуючий в 1 інстанції Решетов В.В.
Категорія: 12 Доповідач: Полікарпова О.М.
2008 року лютого місяця 27 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Капітан І. А.
суддів: Цуканової І. В., Полікарпової О.М.
при секретарі: Літвіновій А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду М. Херсона від 11 грудня 2001 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Херсона, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Дніпровського районного суду м. Херсона про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання, визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з 1997 року вони з відповідачем стали проживати однією сім'єю. З 1998 року по 2004 рік у них народилось двоє дітей. У 2004 році вони придбали квартиру по АДРЕСА_1 і переселилися туди сім'єю. У травні 2005 року ОСОБА_1 сім'ю залишив, а квартиру, де вони проживали, продав ОСОБА_3, без її згоди та з порушенням законодавства.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що зі ОСОБА_2 вони однією сім'єю не проживали. Спірну квартиру він придбав за свої власні кошти, тому вона є його приватною власністю.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 грудня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з 1997 року по травень 2005 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29.09.2005 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд. Апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що фактичне проживання сторін однією сім'єю з 1997 року по 2005 рік підтверджено належними доказами. А оскільки квартира АДРЕСА_1 придбана у 2004 році, тобто у період спільного проживання сторін вона, на підставі ч.1 ст. 74 СК України, є їх спільною сумісною власністю, а частки сторін, відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, є рівними. Тому розпорядження відповідачем квартирою, що є у спільній сумісній власності без згоди позивачки, яка є співвласницею квартири та всупереч інтересам неповнолітніх дітей, без згоди органу опіки та піклування, на думку районного суду, порушує права ОСОБА_2 Внаслідок цього, договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано недійсним.
Виходячи з того, що позов ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання сторін, визнання права власності за нею на 1/2 частину спірної квартири та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної квартири задоволено, районний суд відмовив ОСОБА_1 у визнанні зазначеного майна його особистою власністю.
Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 29.08.2000 року по 30.04.2004 року ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований за місцем проживання матері позивачки ОСОБА_5 (а.с. 9), батьком дітей, що народилися у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідач (а.с. 10-12), станом на 21.02.2005 року у спірній квартирі проживали 4 особи: позивачка, відповідач та їхні діти
(а.с. 13) 29.09.2005 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири (а.с. 19).
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спірна квартира є об'єктом спільної власності сторін, а їх частки у праві власності рівні. Неузгоджене розпорядження відповідачем спільним майном порушує гарантоване Конституцією України право власності позивачки і тягне за собою визнання угоди недійсною.
Доводи апеляційної скарги є повторенням обставин, викладених у зустрічній позовній заяві, яким суд першої інстанції дав повну та правильну оцінку.
Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.