Справа № 22ц-231 /08 Головуючий у І -й інстанції Ямкова О О.
Категорія 13 Доповідач апеляційного суду Славгородської Н.П.
Іменем України
5 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М. , Мурлигіної О.Я., при секретарі Танцуріній СМ. , за участю:
· представника відповідачки ОСОБА_1,
· третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2007 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень,
У листопаді 2006 р. ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень.
В якості третьої особи зазначила приватного нотаріуса Дворецьку Олену Миколаївну.
Позивачка зазначала, що 27 квітня 2006 р. між нею та відповідачкою був укладений договір дарування 50/100 частин нежитлових приміщень по АДРЕСА_1. Однак при укладенні цього договору вона мала намір передати в дар відповідачці лише половину від належної їй частини приміщень, а не 50/100 частин від усіх нежилих приміщень, розташованих за вказаною адресою.
Судом залучений до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_2.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2007 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невірну оцінку судом доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідачка вказує на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Заслухавши судцю-доповідача, пояснення представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 1997 р. ОСОБА_4, та син позивачки ОСОБА_2 здійснювали господарську діяльність у нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1, 55/100 частин яких, а саме, з №№ 27-1 по 27-5, №№13-13, 13-14 загальною площею 93, 1 кв.м. в літ. А та №№ 13-1 по 13-12 загальною площею 113, 1 кв.м. в літ. В, належали ТОВ «Юнікс», власником якого є ОСОБА_2, а 26/100 частин, а саме, №№ 4-1, 4-2, 2-1, 1-1, 4-3, 1 загальною площею 98, 9 кв.м. в літ. Апд, - ТОВ учбово-виробниче підприємство «Забота», директором якого є ОСОБА_4
Зазначені нежитлові приміщення булі відчужені позивачці: за договором дарування від 22 грудня 2003 p., укладеним з ТОВ «Юнікс», і за договором купівлі-
2
продажу від 11 березня 2005 p., укладеним з ТОВ учбово-виробниче підприємство «Забота». Договори були посвідчені в нотаріальному порядку і за позивачкою було зареєстровано в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації право власності на 81/100 (55/100+26/100) частину нежитлових приміщень по АДРЕСА_1. Однак позивачці не були передані відчужені приміщення, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 продовжували використовувати їх для своєї господарської діяльності.
В подальшому позивачка, маючи намір подарувати ОСОБА_4 частину належних їй нежитлових приміщень, 27 квітня 2006 р. уклала з нею договір дарування 50/100 частин нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, який був посвідчений в нотаріальному порядку. З текстом договору позивачка була ознайомлена при його підписанні, договір був зачитаний нотаріусом російською мовою.
Як вбачається з матеріалів справи, для посвідчення договору дарування позивачкою був поданий нотаріусу витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації (далі - МБТІ) 25 квітня 2006 р. № 10479417, в якому зазначено, що ОСОБА_3 належить 81/100 частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, для відчуження нежитлових приміщень з № 27-1 по 27-5, № 13-13, 13-14 загальною площею 93, 1 кв.м. в літ. А; № 13-1, 13-7, 13-8, 13-9, 13-10, 13-11, 13-12, 13-2, 13-3, 13-6 загальною площею 93, 4 кв.м. в літ. В, що складають 50/100 частин вартістю 22834 грн. (а.с. 32).
Таким чином, позивачка подарувала відповідачці нежитлові приміщення, отримані нею за договором дарування, укладеним з ОСОБА_2 (які складали 55/100 частин), крім двох приміщень № 13-4 і 13-5 в літ. В, що і становило 50/100 частин.
Оформленням технічної документації в МБТІ для укладення договору дарування займалася позивачка через своїх представників, що підтвердили в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачки та ОСОБА_2
Посилання позивачки на те, що вона думала, що зазначені в договорі 50/100 частин приміщень складають половину належних їй приміщень, а не всіх приміщень будівлі, є безпідставні. В попередніх посвідчених договорах дарування та купівлі-продажу приміщень, які вона укладала з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, теж зазначені 55/100 і 26/100 частин від усіх приміщень будівлі.
За таких обставин, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому обґрунтовано відмовив в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, які відповідають обставинам справи.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.