Справа N 22 ц 224 - 2008 року. Головуючий у 1 інстанції Саєнко В.В.
Категорія - 15. Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.
іменем України.
4 лютого 2008 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О.О. та Кутової Т.З.,
із секретарем судового засідання Негрун І.О., з участю:
представників позивачки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
представника ТОВ СГП "Співдружність" ОСОБА_3,
представника відповідачів ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1, переглянула рішення місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2007 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Райкоопзаготпром" (надалі СГ ТОВ "Райкоопзаготпром") та товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Співдружність" (надалі ТОВ СГП "Співдружність") про розірвання договору оренди земельної частки (паю), визнання недійсним договору суборенди земельної частки (паю), стягнення орендної плати, пені, відшкодування моральної шкоди, витрат пов'язаних з розглядом справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази , -
установила:
19 жовтня 2007 року ОСОБА_5 пред'явила зазначений позов.
Його обґрунтовувала тим, що 11 листопада 2001 року уклала з СГ ТОВ "Райкоопзаготпром" договір, за умовами якого передала останньому в оренду належний їй земельний пай розміром 4, 9 га.
Товариство зобов'язувалося використовувати земельний пай у відповідності з цільовим призначенням, вчасно і у повному розмірі виплачувати орендну плату, проте свого слова не дотримало.
Так, воно не виплатило орендну плату за 2006 рік і, більше того, 16 березня 2006 року усупереч її волі передало земельну частку в суборенду ТОВ СГП "Співдружність".
Посилаючись на зазначені обставини й на те, що 20 серпня 2007 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, просила :
· розірвати договору оренди земельної частки (паю);
· визнання недійсним договору суборенди земельної частки (паю);
· стягнути 1 666 гривень несплаченої орендної плати, 999 гривень пені, 1 000 на відшкодування моральної шкоди й 581 гривню на відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідачі позов заперечували, вважають, що законних підстав для його задоволення відсутні.
2
Рішенням місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2007 року у позові відмовлено за його безпідставністю.
Представник позивачки ОСОБА_1 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства, а саме, ігнорування наданих нею доказів.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції у частині вирішення вимог про розірвання договору оренди, визнання договору суборенди недійсним, стягнення витрат, пов'язаних із розглядом справи скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким першу й останню вимоги задовольнити повністю, а дві інші -частково.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Так, відмовляючи ОСОБА_5 у позові, суд 1 інстанції виходив з того, що для задоволення однієї частини вимог немає правових підстав, а для задоволення іншої частини - відсутні допустимі й належні докази.
Колегія суддів судової палати не у повній мірі погоджується з / аким.
Так, згідно з п. 2.З. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 17 січня 2000 року № 5, зобов'язання сторін за договором оренди частки (паю) можуть бути припинені після одержання державного акта на право приватної власності на землю і виділення земельної ділянки в натурі.
При відмові орендаря розірвати цей договір та припинити користування земельною ділянкою право власника земельної ділянки(орендодавця) на землю підлягає захисту в загальному порядку.
Відповідно до п. 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отриманні громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
З огляду на зазначене, з часу отримання орендодавцем земе;М»ної частки (паю) державного акту на право приватної власності на землю він набува' статусу власника земельної ділянки, тобто змінюється предмет оренди і статус орендодавця, а тому договір слід вважати припиненим.
Положення п. 8 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України та розділу IX "Перехідні положення" Закону України "про оренду землі" щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть Г/ути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди.
Інше суперечило б п.3 ч. 1 ст. З ЦК України, яким свобода договору визначена як одна із загальних засад цивільного законодавства.
Як вбачається з державних актів на право приватної власності на землю № 616190 та 616582 (а.с- 11-12), акту встановлення меж земельних ділянок в натурі (а.с-13) та кадастрового плану (а.с- 14) - 20 серпня 2007 року позивачка отримала два державні акти, що посвідчують її право на земельні ділянки загально*» площею 5, 84 га, розташовані в межах території Лисогірської сільської ради Первомайского району.
15 листопада 2006 року ці земельні ділянки були виділені в наґ/урі-
3
За таких обставин у місцевого суду були законні підстави для розірвання оспорюваного договору оренди земельної частки (паю).
Оскільки місцевий суд дійшов іншого, то договір оренди слід розірвати за рішенням апеляційної інстанції.
Далі, відповідно до п. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендарів.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с- 24, 43, 44, 66) представник позивачки постійно заперечував проти передачі належної довірителю земельної ділянки в суборенду ТОВ СГП "Співдружність".
Орендар не взяв до уваги виписані вище вимоги закону й заперечень представника орендаря й 16 березня 2006 року передав, разом з земельними частками інших власників, земельну частку позивачки в суборенду.
Такі його дії суперечать положенням ст. 203 ЦК України, а тому, згідно із ст. 215 ЦК України договір суборенди слід визнати частково недійсним, в частині передачі земельної частки (паю), належного позивачці, в суборенду.
При цьому, апеляційна інстанція позбавлена можливості повернути земельну ділянку безпосередньо позивачці, бо нею не було заявлено таких вимог.
Що ж до вимоги позивачки про стягнення заборгованої орендної плати, то вона не підлягає задоволенню, бо на час розгляду справи апеляційним судом відповідачі сплатили орендну плату у повному обсязі.
Не підлягає задоволенню й вимога про стягнення пені, оскільки заборгованість з орендної плати виникла з вини представника позивачки, яка відмовлялася її отримувати.
Таку ж долю наслідує й вимога про стягнення відшкодування моральної шкоди, оскільки вини орендаря в несвоєчасній виплаті орендної плати немає, а щодо неповернення земельної ділянки, то за суперечливості чинного земельного законодавства, вважати такі дії навмисними - підстав немає.
Оскільки по трьом останнім вимогам місцевий суд дійшов такого ж, то його рішення у цій частині є обґрунтованим й законним.
За главою 8 ЦПК України суд зобов'язаний вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позивачкою доведено сплата судового збору по першій та апеляційній інстанції у розмірі 55 гривень 25 копійок, 60 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення по першій та апеляційній інстанції та 500 гривень на оплату правової допомоги.
Зазначені суми слід стягнути з СГ ТОВ "Райкоопзаготпром".
Керуючись ст. ст. 307 - 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2007 року у частині вирішення вимог про розірвання договору оренди, визнання договору суборенди недійсним, стягнення витрат, пов'язаних із розглядом справи скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання договору оренди та стягнення витрат, пов'язаних із розглядом справи задовольнити у повному обсязі, а про визнання договору суборенди недійсним - частково.
4
Договір оренди земельної частки (паю) від 11 листопада 2001 року, укладений між ОСОБА_5 і сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Райкоопзаготпром" розірвати.
Визнати частково недійсним договір суборенди землі від 16 березня 2006 року № 2, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Райкоопзаготпром" і товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Співдружність", в частині передачі в суборенду земельної частки (паю), належної ОСОБА_5.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Райкоопзаготпром" на користь ОСОБА_5 55 гривень 25 копійок судового збору, 60 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 500 гривень на оплату правової допомоги, а всього 615 гривень 25 копійок.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.