Справа №22ц-222/08 Суддя 1 -ї інстанції Кріль М. Д.
Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
31 січня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С. , Козаченка В.І.,
при секретарі судового засідання Танцуріній СМ. ,
за участю заявника ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на ухвалу Снігурівського районного суду від 27 листопада 2007 p., постановлену за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції,
встановила:
1 жовтня 2007 р. ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції (далі - відділ ДВС).
Заявниця зазначшіа, що вироком Снігурівського районного суду задоволено цивільний позов щодо стягнення на її користь з засудженого ОСОБА_2 матеріальних збитків та моральної шкоди. На виконання цього вироку суду відділ ДВС звернув стягнення на належний боржнику автомобіль, який згодом було продано з прилюдних торгів.
Посилаючись на неправомірні дії державних виконавців відділу ДВС та порушення вимог закону щодо оцінки та реалізації майна боржника з прилюдних торгів, заявниця просила суд постановити ухвалу про порушення кримінальної справи по факту невиконання відділом ДВС вироку суду в частині цивільного позову, а також стягнути на її користь з відділу ДВС моральну шкоду, компенсацію якої вона оцінила 5000 грн.
Ухвалою Снігурівського районного суду від 27 листопада 2007 р. провадження за скаргою ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, як постановлену з порушенням вимог цивільно-процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави для закриття провадження по скарзі ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК.
2
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд його дійшов з порушенням вимог цивільного процесуального права та положень Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Так, згідно ч. 1 ст. 85 Закону у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.
Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 26 грудня 2003 р. №14 № «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснив, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).
Суди розглядають справи за такими скаргами в передбаченому гл. 31- Г ЦПК ( 1963 р.) і ст. 121-2 ГПК порядку незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або яким-небудь чином впливати на останній.
Із змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що її вимоги зводяться до оскарження дій державних виконавців щодо примусового виконання вироку суду в частині задоволення цивільного позову стосовно оцінки арештованого майна та порушення порядку проведення прилюдних торгів з реалізації цього майна. Крім того, заявниця просила стягнути з відділу ДВС моральну шкоду, заподіяну, на її думку, з вини державних виконавців відділу ДВС та порушити кримінальну справу стосовно державних виконавців відділу ДВС в зв'язку з їх неправомірними діями.
Статтею 11-1 Закону визначені права і обов'язки сторін та інших осіб виконавчому провадженні, в тому числі і право оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом. Частиною 3 цієї статті також передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оспорювати належність майна і його оцінку в порядку, передбаченому ст. 85 цього ж Закону.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не звернув увагу на зазначені положення Закону, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і, як наслідок, не розглянув в порядку розділу У11 ЦПК по суті скаргу ОСОБА_1 щодо неправомірних дій державних виконавців відділу ДВС, а помилково вважав, що наявність в частині вимог спору про право є підставою для закриття провадження по скарзі на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК, тоді як положеннями зазначеного розділу У11 цього Кодексу такої процесуальної дії не передбачено.
Оскільки ухвала постановлена з порушенням положень Закону та вимог процесуального права, то вона підлягає скасуванню, а матеріали поверненню до суду першої інстанції для вирішення скарги ОСОБА_1 по суті.
Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
3
Ухвалу Снігурівського районного суду від 27 листопада 2007 р. скасувати, а скаргу ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами повернути до суду першої інстанції для вирішення її по суті.