Справа 22ц-129/08 Головуючий у першш інстанції - Димитров B.I.
Категорія - 44 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.
4 лютого 2008 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Лисенка П.П.
суддів Данилової О.О., Кутової Т.З.
при секретарі Негрун І.О.
за участю стягувача - ОСОБА_1, третьої особи- ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2007 року по цивільній справі за поданням
начальника Ленінського відділу виконавчої служби Миколаївського міського
управління юстиції (далі Ленінське ВДВС ММУЮ)
про виділ частки із спільного майна в натурі
У вересні 2004 року начальник Ленінського ВДВС ММУЮ звернувся з поданням про виділ в натурі частки боржника ОСОБА_4, посилаючись на те, що останній за виконавчим документом заборгував Лисянській ОД. 21412 грн. Боржник є власником 1/2 частини будинку за АДРЕСА_1, власником іншої частини є його дружина ОСОБА_2 Іншого майна, на яке може бути звернуте стягнення, ОСОБА_4 не має.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2007 року подання задоволено та зазначено про виділення в натурі із спільного майна частки ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на безпідставне вирішення спору у її та ОСОБА_4 відсутності та неповне з'ясування обставин справи, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про виділ в натурі частки ОСОБА_4, суд виходив з того, що таке визначення і є виділом в натурі долі боржника, таке проводиться за поданням державного виконавця, і цього достатньо для звернення стягнення на його майно. При цьому суд керувався ст. ст. 366 , 371 ЦК України, а подання розглянув за правилами розділу VI ЦПК України з посиланням на ст. 379 ЦПК України.
Але з таким висновком суду та застосуванням ним вимог цивільного, процесуального та виконавчого законодавства погодитися не можна.
По-перше, суд фактично не виділив частку боржника в натурі, оскільки виділ є припиненням права спільної власності для того співвласника, який виділяється, з визначенням того конкретного майна, яке відповідає його частці та переходить у його приватну власність.
2
По-друге, суд не звернув уваги на характер правовідносин з виділу частки у спільній частковій власності, не визначив процесуальне становище тих осіб, прав яких стосується цей спір.
Крім того, розглядаючи подання державного виконавця про виділ частки в натурі за правилами ст. 379 ЦПК України, суд не звернув належної уваги, що за правилами цієї норми розглядаються подання про визначення частки боржника у спільному майні. Відповідно до ст. 366 ЦК України право на звернення з позовом про виділ частки в натурі належить кредитору боржника, і такі питання розглядаються за правилами позовного провадження.
Порушив суд і вимоги процесуального законодавства. Розглянувши справу у відсутності боржника ОСОБА_4 та іншої співвласниці будинку - ОСОБА_2, суд не перевірив дотримання порядку вручення судових повісток, який передбачено СТ. 76 ЦПК України, та в порушення вимог пі ч.1 ст. 169 ЦПК України не вирішив питання про відкладення справи. Справу розглянуто у відсутності осіб, про яких нема відомостей про вручення судових повісток.
Таке порушення позбавило суд можливості встановити дійсні правовідносини та визначити обсяг прав боржника у спільній частковій власності на час розгляду справи.
Зазначені порушення норм цивільного, виконавчого та процесуального законодавства є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Розгляд справи у відсутності будь-кого з осіб, які належним чином не повідомлені про час і місце судового засідання, є порушенням встановленого порядку, що за п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.