Справа № 22ц-302/08 Головуючий у 1-й інстанції Міщенко Г.В.
Категорія 18 Доповідач апеляційного суду Славгородської Н.П.
Іменем України
5 лютого 2008 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., судців: Базовкіної Т.М. , Мурлигіної О.Я., при секретарі Бобуйок І.Ф., за участю:
· позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
· відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2007 року
за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3
про стягнення боргу
та за зустрічним позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_1
про визнання договору позики неукладеним,
У квітні 2004 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої неповерненням боргу за договором позики.
Позивачка зазначала, що 23 січня 2003 р. відповідачка позичила у неї 47360 грн., зобов'язалася повернути 23 лютого 2004 р., про що дала розписку. Однак своє зобов'язання не виконала.
В судовому засіданні позивачка заявила вимоги про стягнення 47360 грн. боргу.
У червні 2004 р. ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання договору позики від 23 січня 2003 р. неукладеним, посилаючись на те, що розписку вона писала, але не отримувала зазначеної в розписці суми. Ця сума складає відсотки за позичені нею у 1998 р. 100 доларів, які вона повернула ОСОБА_1
Справа розглядалася судами не одноразово. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2004 р. в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Останнім рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2007 року в позові ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено: визнано неукладеним договір позики від 23 січня 2003 р. на суму 47360 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неправильну оцінку доказів та неправильне застосування судом норм матеріально права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін і їх представників, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 про стягнення боргу та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору позики від 23 січня 2003 р.
2
неукладеним, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довела факту передачі ОСОБА_3 47360 грн. та укладення з нею договору позики на вказану суму.
Проте з такими висновками не можна погодитися.
Згідно ст. 375 ЦК УРСР 1963 p., який діяв на час виникнення спірних відносин, договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.
При недодержанні письмової форми позики договір все ж є дійсним, однак відповідно ст. 46 ЦК УРСР це позбавляє сторони права у разі спору посилатися на підтвердження факту позики на показання свідків. При вирішенні такого спору судом приймаються до уваги тільки письмові докази, в яких є відомості про обставини, які мають значення для справи, зокрема, такими доказами можуть бути розписки та т.п.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно не був укладений у письмовій формі договір позики на 47360 грн., однак на підтвердження укладення цього договору, позивачка надала суду письмовий доказ -розписку, в якій зазначено, що ОСОБА_3 позичає у ОСОБА_1 23 лютого 2003 р. 47360 грн. строком на 1 рік і гарантує розрахунок 23 лютого 2004 р. ОСОБА_3 підтвердила написання нею цієї розписки.
У відповідності до ч. 2 ст. 376 ЦК УРСР в тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі ( ст. 375 цього Кодексу), заперечення його позичальником за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань також не допускається, за винятком випадків кримінально карних дій.
Враховуючи положення зазначеного закону, заперечення ОСОБА_3 за безгрошовістю договору позики на 47360 грн., який повинен бути укладений у письмовій формі, шляхом свідоцьких показань не можуть бути прийняті судом.
Кримінально карних дій з боку ОСОБА_1 не встановлено. Постановою Березнегуватського РВ УМВС в Миколаївській області від 15 травня 2004 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом погроз і шахрайства відносно ОСОБА_1 (а.с. 114).
Суд першої інстанції необгрунтовано вважав встановленими викладені в зазначеній постанові обставини написання ОСОБА_3 розписки на 47360 грн., оскільки вони ґрунтуються на поясненнях самої ОСОБА_3 та поясненнях свідків, яким відомо про ці обставини від ОСОБА_3
Наведені в рішенні суду мотиви про відсутність у ОСОБА_1 в наявності означеної суми грошів для позики, що випливає з її малозабезпеченості, і про звернення інших громадян із заявами на неправомірні дії ОСОБА_1 щодо вимог повернення неіснуючого боргу, є припущеннями, на яких висновки суду не можуть ґрунтуватись.
Крім того, визнаючи договір позики від 23 січня 2003 р. неукладеним, суд не послався на закон, на підставі якого вирішив даний позов. Тоді як, нормами Цивільного кодексу УРСР не передбачалося визнання угод неукладеними.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 про стягнення боргу підлягає задоволенню на підставі ст. 1049 ЦК України 2003 р. (строк повернення боргу після 1 січня 2004 р.), а в задоволенні зустрічного позову про визнання договору позики неукладеним слід відмовити.
Оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права, то у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і відмови у задоволенні зустрічного позову.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивачки 400 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 26) і в дохід держави 473 грн. 60 коп. судового збору, який не був сплачений ОСОБА_1 при подачі позовної заяви.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
3
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 47360 грн. боргу та 400 грн. судових витрат, в дохід держави 473 грн. 60 коп. судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору позики неукладеним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.