Справа № 22 Ц- 211 /2008 р. Суддя І інстанції: Кваша С. В..
Категорія - 15 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О. І.
Іменем України
06 лютого 2008 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Колосовського СЮ.
Шолох З.Л.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
за участю:
позивачки- ОСОБА_1
відповідача- ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15. 11. 2007 р., у справі за
позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
13.02. 2007 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що 12.05.2006 р. уклала з ПП ОСОБА_2 договір оренди належного їй на праві власності складського приміщення АДРЕСА_1 площею 50 м. кв. до 12.05.2007 р.
Без її відома і згоди орендар став здійснювати зварювальні роботи в наданому приміщенні, внаслідок чого вийшов з ладу електролічильник, приміщення було відключено від електропостачання, пошкоджена підлога та стеля.
В листопаді 2007 року орендар звільнив приміщення, не сплативши орендну плату за три місяця та не усунувши пошкоджень приміщення.
.Зазначеними діями їй завдані матеріальні збитки, пов'язані з витратами на відновлення попереднього стану приміщення (ремонту), відновлення електропостачання, неотриманими доходами від підприємницької діяльності чоловіка, через відсутність електропостачання.
Крім того, їй завдана моральна шкода, пов'язана з порушеннями її прав орендарем.
Посилаючись на ці обставини позивачка просила про відшкодування їй 14898 грн. 85 коп., завданих збитків та 2000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва 14. 06. 2007 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення, як незаконного і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необгрунтованність висновків суду і порушення норм процесуального та матеріального права.
2
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд вважав, що відповідач не порушив умов договору, а тому не зобов'язаний нести відповідальність за збитки, завдані його неналежним виконанням.
Але з такими висновками суду погодитись у повному обсязі неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам норм матеріального права.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 12.05.2006 р. відповідач уклав з позивачкою договір оренди належного їй нежилого приміщення (гаражу) для виробничо-господарської діяльності.
При цьому, позивачка надала йому дозвіл на обладнання орендованого приміщення необхідним для здійснення цієї діяльності устаткуванням і пристроями.( а.с-12-13), а останній у свою чергу зобов'язався вносити відповідну орендну плату та дотримуватися санітарних протипожежних та інших норм і правил.
З додатку до договору та його змісту (а.с-10) вбачається, що приміщення передане в оренду у належному стані і в такому ж стані, тобто без пошкоджень, має бути повернуте після припинення орендних відносин.
Для забезпечення діяльності з виготовлення електрозварних металевих конструкцій орендар з дозволу позивачки за свій рахунок улаштував трьохфазний ввід до приміщення.
При цьому, всі проектні, дозвільні документи на улаштування вводу та договір на користування електроенергією, підписала позивачка.
Згідно з п. 14 Договору на користування електроенергією ( а.с-58), актом допуску в експлуатацію трьохфазних токоприймачів від 19.05.2006 р. ( а.с-63, 64 ) позивачка зобов'язалась дотримуватись правил користування електроенергією та не використовувати її для обігріву і здійснення зварювальних робіт.
24.10. 2006 р. працівниками ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» складено акт про порушення ОСОБА_1 правил користування електроенергією, яке полягає у заниженні показань якості електроенергії внаслідок самовільного підключення зварювального апарата без дозволу на проведення зварювальних робіт та визначено розмір завданих збитків у розмірі 1735 грн. 74 коп.
Позивачка відмовилась сплачувати збитки і всупереч положенням Договору на користування електроенергією не допустила представників ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» до електроустановки, внаслідок чого орендоване приміщення було відключене від електропостачання з 02.11.2006 р.
Зазначене підтверджується поясненнями сторін та актом-вимогою від 30.10.2006 р. (а.с. -39)
Наявність вини позивачки у порушенні правил користування електроенергією та відключенні орендованого приміщення від електропостачання підтверджується також рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007 р. та ухвалою Верховного Суду України від 26.12.2007 p., згідно з якими, саме позивачка має нести відповідальність за відшкодування збитків енергопостачальної компанії.
Не маючи змоги продовжувати роботи з виготовлення електрозварних металевих конструкцій та у подальшому виконувати зобов'язання щодо орендної плати, орендар демонтував установлене за його рахунок устаткування і з 06.11.2006 р. звільнив орендоване приміщення.
Суд належним чином з'ясував ці обставини справи і виходячи з вимог ст. . 614 ЦК України, прийшов правильного висновку про відсутність вини відповідача у порушенні орендної угоди щодо несплати орендної плати за
3
період після звільнення орендованого приміщення і до кінця дії угоди та відшкодування збитків енергопостачальної компанії.
З тих же підстав суд обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивачки щодо відшкодування неотриманих доходів та витрат на відновлення електропостачання.
Оскільки орендна угода не містила умов щодо відповідальності сторін за завдану при її виконанні моральну шкоду, то виходячи з встановленого ст. . 627 ЦК України, принципу свободи договору, судом обгрунтовано відмовлено і у відшкодуванні моральної шкоди.
В той же час, суд безпідставно відмовив у розірванні орендної угоди та у відшкодуванні збитків в зв'язку з пошкодженням об'єкту оренди.
Адже за умовами договору оренди орендар мав повернути приміщення у первісному стані.
З акту огляду приміщення від 08.11.2006 р. ( а.с-14) пояснень сторін, свідка ОСОБА_3 та кошторису на відновлювальні роботи ( а.с- 15) фотографій із зображенням пошкоджень вбачається, що орендоване приміщення після звільнення його орендарем вимагає ремонту, витрати на який складають 2250 грн.
Суд не звернув уваги на ці обставини і вимоги договору, наданим доказам не дав належної юридичної оцінки, внаслідок чого, його висновки у цій частині рішення, не можна вважати обгрунтованими.
Встановлене, згідно з приписами п.3 ч. 1 ст. 309 ЦК України, є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового про часткове задоволення вимог про відшкодування витрат на відновлювальний ремонт.
Ухвалюючи нове рішення, судова колегія виходить з таких вимог закону, установлених обставин та фактів.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати завдані кредиторові збитки.
За умовами договору оренди орендар мав повернути приміщення у первісному стані.
Наданими позивачкою доказами, які не спростовані відповідачем і які відповідають вимогам ст. . 57-59 ЦПК України, підтверджується факт пошкодження орендованого приміщення, необхідність його відновлення та вартість витрат на ці ремонтні роботи у розмірі - 4300 грн. (2250 грн. - вартість робіт + 600 грн. - вартість цементу + 750 грн. - вартість пластикових панелей).
З врахуванням встановленого з відповідача на користь позивачки належить стягнути у відшкодування збитків на відновлювальний ремонт приміщення 4300 грн.
Підлягають задоволенню і вимоги позивачки про розірвання договору оренди, оскільки зазначена вимога відповідає положенням ст. 631 ЦК України.
Згідно до приписом ч. 4 зазначеної статті закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце підчас дії договору.
Таким чином, правовою підставою відповідальності орендаря за відшкодування витрат на відновлювальний ремонт є вимоги і цієї норми ЦК.
В той же час, жодна із сторін не наполягає на подальшому продовженні його дії, а тому його слід розірвати, відповідно до вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
4
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15. 11. 2007 р.в частині відмови у розірванні орендної угоди та відшкодування витрат на відновлювальний ремонт орендованого приміщення- скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Договір оренди нежилого приміщення укладений 12.05.2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4300 грн. в рахунок відшкодування витрат на відновлювальний ремонт нежилого приміщення (гаража) та 87 грн. у відшкодування судових витрат.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.