Справа № 22ц - 361/08 Суддя суду 1 -ої інстанції Батченко О.В.
Категорія 23 Суддя-доповідач Вовненко Г.Ю.
Іменем України
6 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Вовненко Г.Ю., суддів Колосовського С. Ю., Шолох З.Л., при секретарі судового засідання Танцуріній СМ. , за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2006 року, постановлене за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Миколаївській області (далі - ГУ МНС в Миколаївській області), треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
В травні 2005 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ГУ МНС в Миколаївській області про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 15405 грн. 13 коп. та моральної шкоди в сумі 7000 грн.
Позивач зазначав, що 10 січня 2005 року на перехресті пр. Леніна та ул.Комсомольської в м. Миколаєві ОСОБА_3, керуючи автомобілем Г-2705, державний номер НОМЕР_1, який належить ГУ МНС в Миколаївській області, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталось зіткнення з належним йому автомобілем «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_6 З вини відповідача належний йому автомобіль був пошкоджений, а йому спричинено матеріальну шкоду на суму 15405 грн. 13 коп.- та моральну шкоду, яку він оцінює в 7000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив про задоволення позову.
В грудні 2005 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про відшкодування 1880 грн. матеріальної шкоди і 1500 грн. моральної шкоди, завданих
2
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП), яка мала місце 10 січня 2005 року.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 також відмовлено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і просив про скасування рішення суду з ухваленням нового, яким задовольнити його вимоги.
ОСОБА_3 в апеляційному суді в порядку ст. 306 ЦПК України відмовився від позову і ця відмова прийнята ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2006 року.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2006 року рішення Центрального районного суду від 11 січня 2006 року було скасовано, а справу постановлено передати на новий судовий розгляд.
Ухвалою суду касаційної інстанції від 17 грудня 2007 року ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2006 року про передачу справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції скасована, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_6 в порушення вимог пункту 3.2 Правил дорожнього руху (далі-Правила) не забезпечив безперешкодний проїзд оперативному автомобілю з ввімкненими проблисковими маячками синього кольору, внаслідок чого сталася ДТП з пошкодженням автомашини позивача.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 1188 ЦК України та роз'яснень, викладених в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, якому заподіяно шкоду, вона йому не відшкодовується.
Доводи апелянта щодо того, що водій належного відповідачу транспортного засобу ОСОБА_3 допустив порушення п. 12.3 Правил є безпідставними, оскільки згідно з постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2005 року, якою адміністративне провадження відносно ОСОБА_3 закрито за відсутністю складу правопорушення, встановлено, що водій ОСОБА_3 керувався положеннями пункту 3.1 Правил. Згідно з пунктом 3.1 Правил водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10 -18, 26, 27 та 28.1 при умові ввімкненого
3
проблискового маячка. Тобто це положення стосується і пункту 12.3 розділу 12 Правил.
Крім того пункт 3.1 встановлює, що за відсутності необхідності в додатковій увазі учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнено.
По справі доведено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 виконував невідкладне службове завдання по гасінню пожежі і їхав з ввімкненим проблисковим маячком. Слідом за ним на це ж завдання рухалась друга оперативна машина МЧС і також з ввімкненим проблисковим маячком. Враховуючи, що подія мала місце в 22 години 30 хвилин, тобто в темний час доби, коли кількість учасників дорожнього руху незначна, при цьому з ввімкненими проблисковими маячками рухались дві оперативні машини одна за другою, то необхідність у додатковому приверненні уваги за допомогою звукового сигналу була відсутня.
Оскільки рішення суду постановлено відповідно до норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, то підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.