Справа №22ц-210/07 Головуючий у 1 -й інстанції Павлова Ж.П.
Категорія 39 Доповідач апеляційного суду Буренкова К.О.
07 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С. , Козаченка В.І.,
при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,
за участю позивача, його представника ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи - Бачтового О.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2007 p., ухваленого його позовом ОСОБА_3 до Державного комунального підприємства Миколаївелектротранс», треті особи - Заводське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і ДАХК «ЧСЗ», про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, покладення обов'язку на ДАХК «ЧСЗ» скласти акт форми Н-1, стягнення моральної шкоди та покладення обов'язку на відповідача передати Заводському відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві документів щодо спричинення йому шкоди,
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з
позовом до Державного комунального підприємства «Миколаївелектротранс»
(далі - ДКП «Миколаївелектротранс», треті особи - Заводське відділення дирекції
фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (далі -
Заводське відділення виконавчої дирекції) і ДАХК «ЧСЗ», про встановлення
факту нещасного випадку на виробництві, покладення обов'язку на ДАХК «ЧСЗ»
скласти акт форми Н-1, стягнення моральної шкоди, покладення обов'язку на
ДКП «Миколаївелектротранс» передати Заводському відділенню дирекції
документів щодо спричинення шкоди позивачу.
Позивач свої вимоги мотивував тим, що в 1987 р. він працював на Чорноморському заводі водієм із суміщенням обов'язків фотографа. 20 березня 1987 р. по дорозі з роботи трамваєм маршруту №1 з вини водія трамваю він отримав травму ноги. Рішенням Ленінського районного народного суду від 25 серпня 1989 р. на його користь з державного підприємства «Миколаївелектротранс» було стягнуто одноразово 798 руб. в рахунок втраченого заробітку та щомісячні платежі в розмірі 162 руб. Відповідно до акту
2
розслідування цього нещасного випадку, він став інвалідом. Оскільки нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, то ДКП «Миколаївелектротранс» було зобов'язано передати його справу у Заводське відділення виконавчої дирекції. Проте відповідач справу до теперішнього часу Заводському відділенню виконавчої дирекції не передав.
Позивач також зазначав, що внаслідок нещасного випадку, який стався з ним по дорозі з роботи, йому спричинена моральна шкода, компенсацію якої він оцінив в 70000 грн.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_3 просив визнати, що отримана ним травма пов'язана з виробництвом; зобов'язати ДАХК «ЧСЗ» скласти акт форми Н-1; стягнути відповідача 70000 грн. моральної шкоди; зобов'язати відповідача передати його справу до Заводського відділення виконавчої дирекції.
Ухвалою Заводського районного суду від 15 жовтня 2007 р. прийнята відмова ОСОБА_3 від позовних вимог щодо передачі всіх документів по факту спричинення йому травми від ДАХК «ЧСЗ» до Заводського відділення фонду і провадження у справі в цій частині закрито.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2007р. в позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням положень матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, третьої особи, колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити із наступних підстав.
Відповідно до ст. 30 ЦПК сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Згідно вимог ст. 35 ЦПК треті особи без самостійних вимог за процесуальним становищем не є суб'єктами матеріально правових відносин, не користуються правами сторін і не несуть їх обов'язків.
Як видно із змісту позовної заяви, протоколу судового засідання ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДКП «Миколаївелектротранс» про встановлення факту нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, складення акту форми Н-1 та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що нещасний випадок з ним стався по дорозі з роботи з Чорноморського суднобудівного заводу (нині -ДАХК «ЧСЗ»), з яким він перебував у трудових відносинах.
Наведене свідчить, що сторонами у зазначених спірних правовідносинах є позивач та ДАХК «ЧСЗ».
Вирішуючи даний спір, суд не звернув увагу на зазначені вимоги процесуального закону, зміст позовних вимог, не перевірив чи є ДКП «Миколаївелектротранс» належним відповідачем по даним вимогам позивача та всупереч ст. 33 ЦПК не притягнув ДАХК «ЧСЗ» до участі у справі як належного відповідача, а вирішив спір по суті за участю останнього як третьої особи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у абз. З п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. (із наступними змінами) суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, в рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.
Аналіз оскаржуваного рішення свідчить про те, що суд відмовив позивачу у задоволенні позову як за безпідставністю, так і за пропуском строку позовної давності, що суперечить вимогам цивільно-процесуального права.
3
Крім цього, суд в рішенні не зазначив норму матеріального права, на підставі якої він прийшов до висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даними вимогами.
Зміст ухвали суду від 15 жовтня 2007 р. свідчить про прийняття судом відмови ОСОБА_3 від позовних вимог щодо передачі всіх документів по факту спричинення йому травми від ДАХК «ЧСЗ» до Заводського відділення фонду і закриття провадження у справі в цій частині. Проте зазначену вимогу позивач заявив до ДКП «Миколаївелектротранс», а не до ДАХК «ЧСЗ».
Суд не звернув увагу на наведене і помилково прийняв відмову позивача від вказаних вимог до ДАХК «ЧСЗ».
Оскільки рішення і ухвала суду постановлені з порушенням вимог процесуального права, то вони не можуть вважатися законними і підлягають скасуванню, а справа в порядку п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК поверненню на новий судовий розгляд. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, уточнити позовні вимоги, з'ясувати хто є належним відповідачем в спірних правовідносинах та залучити його до участі в справі, дати належну оцінку наявним в справі доказам і в залежності від встановленого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 315, ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2007 р. і ухвалу цього ж суду від 15 жовтня 2007 р. скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду, але іншому судді.