Справа № 22ц - 233/08 р. Суддя місцевого суду: Шаманська Н.О.
Категорія 13 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
7 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С. , Козаченко В.І.,
при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,
за участю ОСОБА_1 - представника позивачки ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - представника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2007 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_4, треті особи -приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Машкова СМ. , орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Миколаївського міськвиконкому, про визнання недійсним договору дарування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи - приватні нотаріуси Миколаївського міського нотаріального округу Машкова СМ. , Горбуров К.Є., КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору купівлі - продажу та визнання права власності на квартиру,
В лютому 2006 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_4, третя
особа - приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу Машкова СМ. , про
визнання недійсним договору дарування.
Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що являлася власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1. 8 листопада 2000 р. вона видала нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_4, яка на підставі цього доручення 10 листопада 2000 р. від її (позивачки) імені подарувала вказану квартиру своїй неповнолітній дочці ОСОБА_2 Від імені останньої при укладенні угоди діяла ОСОБА_7 на підставі доручення органу опіки та піклування. В зазначену квартиру ОСОБА_2 не вселялася, в ній прописана та продовжує проживати вона (позивачка).
Посилаючись на наведені обставини, а також на юридичну необізнаність, перебування в тяжкому моральну стані із-за смерті сина ОСОБА_8, інвалідність та
2
похилий вік, позивачка в уточнених позовних вимогах на підставі ст. ст. 48, 57, ч.3 ст. 62 ЦК 1963 p. просила визнати цей договір дарування квартири недійсним.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2007 р. до участі у справі за первісним позовом третьою особою було притягнуто орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Миколаївського міськвиконкому.
В січні 2007 р. ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи - приватні нотаріуси Миколаївського міського нотаріального округу Машкова СМ. , Горбуров К.Є., КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири та визнання права власності на це майно.
Позивачка зазначала, що 1 листопада 2006 р. відповідачка ОСОБА_3 в нотаріальному порядку продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6
Посилаючись на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири ОСОБА_3 її власником не являлася, ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 16, 215, 392, 658 ЦК просила визнати його недійсним.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2007 р. прийнята відмова ОСОБА_3 в частині позовних вимог про визнання недійсним спірного договору дарування квартири на підставі ст. ст. 55, 57 (як укладеного внаслідок збігу тяжких обставин) ЦК 1963 p.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2007 р. первісний позов ОСОБА_3 задоволено.
Постановлено визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 10 листопада 2000 р. в нотаріальному порядку між Короп И.О., яка діяла від імені ОСОБА_3, і ОСОБА_7 , яка діяла від імені ОСОБА_2, повернувши сторони у первісне положення.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3, треті особи - приватні нотаріуси Миколаївського міського нотаріального округу Машкова С. М. , Горбуров К.Є., КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», про визнання недійсним договору купівлі - продажу та визнання права власності на квартиру відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. Апелянт посилається на порушення судом положень матеріального права та вимогам процесуального права. Зокрема, на думку ОСОБА_2, суд не звернув увагу на пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності, а також неправильно застосував положення ст. ст. 243 ЦК 1963 p. та не застосував положення ч.1 ст. 203, та ч.1 ст. 388 ЦК 2004 р.
Заслухавши доповідь судці, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 62 ЦК УРСР, положення якої були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, представник не може укладати угоди від імені особи, яку представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.
За правилами ст. 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_3, суд в межах заявлених вимог повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам, які
3
надали сторони, і прийшов до обгрунтованого висновку про те, що спірний договір дарування квартири АДРЕСА_1 на підставі ст. ст. 48, 57 ЦК УРСР, положення яких були чинними на момент його укладення, слід визнати недійсним, оскільки ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, уклала цю угоду всупереч ч.3 ст. 62 ЦК УРСР на користь своєї неповнолітньої доньки, законним представником якої вона була в силу ст. 60 ЦК УРСР. Крім цього суд правильно вважав, що ця угода була укладена позивачкою внаслідок обману з боку ОСОБА_4, яка діяла як її представник, а тому відповідно до ст. 57 ЦК УРСР є недійсною.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд вірно виходив з того, що договір купівлі - продажу вказаної квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 1 листопада 2006 р. було укладено з додержанням вимог цивільного права.
Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що суд безпідставно поновив ОСОБА_3 строк позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що його пропуск обумовлено поважними причинами.
Що стосується посилань апелянта на порушення судом при ухваленні рішення положень цивільного права, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки є наслідком їх помилкового тлумачення.
Разом з тим, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 119, 124 ЦПК України прийняв до провадження зустрічну позовну заяву без сплати судового збору в повному обсязі, виходячи із ціни позову, і всупереч ст. 88, 214, 215 цього Кодексу не вирішив дане питання при вирішенні справи по суті, що не є підставою для скасування рішення, і не позбавляє його можливості в порядку ст. 220 цього ж Кодексу ухвалити додаткове рішення.
З врахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
у хвалил а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2007 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.