Справа № 22ц-138/08 Суддя по 1 інстанції Костюченко Г.С.
Суддя - доповідач апеляційного суду Шолсх З.Л.
Іменем України
13 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Галу щенка О. І.,
суддів: Колосовського С. Ю., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання - Фірсовій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали позовної заяви за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2007 року за
позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз", ОСОБА_2 про захист прав споживача та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
встановила:
В вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі - ВАТ «Миколаївгаз») та ОСОБА_2 (слюсаря цього підприємства) про захист прав споживача, відшкодування 25, 10 грн. матеріальної та 30 000 моральної шкоди.
ОСОБА_1 вказував, що знаходиться з ВАТ «Миколаївгаз» в договірних відносинах на постачання побутового газу. На його думку, працівники ВАТ «Миколаївгаз», перевіряючи роботу газового лічильника за місцем його проживання, 14 лютого 2006 року склали незаконний Акт про необхідність передачі його на повірку. Крім того, і за результатами дослідження цього лічильника склали незаконний документ, в який умисно внесли інформацію, яка не відповідала дійсності, про наявність втручання в роботу лічильника, що потягло для нього несприятливі наслідки.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати такі дії та Акти працівників ВАТ «Миколаївгаз» протиправними та відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2007 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху для усунення недоліків, викладений у заяві у строк до 15 жовтня 2007 року.
Ухвалою того ж суду від 23 жовтня 2007 року позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду від 23 жовтня 2007 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали позовної заяви та перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
2
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України.
Так, позивачем нечітко викладено зміст позовних вимог та виклад обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, а також не зазначені докази, які б підтверджували кожну обставину. Взагалі не викладено зміст вимог щодо відповідача ОСОБА_2, не зазначено його ім'я та по - батькові, місце проживання.
Крім того, до позовної заяви не долучено документ, що підтверджує оплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи.
В зв'язку з цим, суд обґрунтовано залишив позовну заяву без руху. Позивач надіслав до суду позовну заяву в новій редакції, збільшивши в ній лише розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Однак, вимоги суду не виконав і недоліки позовної заяви не усунув. Тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 121 ЦПК України, суд правомірно визнав її неподаною та повернув позивачу.
Разом з тим, не можна визнати правильним віднесення до недоліків позовної заяви вимогу суду надати докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, оскільки ст. ст. 119, 120 ЦПК України не містить таких вимог.
Крім того, не можна вважати вірною і вимогу суду щодо сплати судового збору, оскільки із змісту позовної заяви, яка хоча і нечітко викладена, все ж таки вбачається, що позов виникає з правовідносин щодо захисту прав споживача. Тоді як, споживачі звільняються від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України « Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року в редакції Закону від 1 грудня 2005 року.
Оскільки вказані обставини не впливають на правильність висновків суду про визнання позовної заяви неподаною та її повернення, тому колегія судців вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого суду від 23 жовтня 2007 року.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вищезазначений Закон звільняє його і від сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи, безпідставні.
Також необгрунтовані посилання апелянта на порушення його права на судовий захист, оскільки оскаржувана ухвала суду не позбавляє його такого права і він може звернутися до суду з позовною заявою, оформленою у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.