Справа N 22ц 123 - 2008 року Головуючий 1 інстанції Дімітров В.І.
Категорія - 29. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
іменем України.
4 лютого 2008 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Негрун І.О.,
з участю:
представника позивача - відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
позивача - відповідача ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглянула рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2007 року, ухваленого в цивільній справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право на житло з підстав відсутності в ньому без поважних на те причин понад 6 місяців, і позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували , -
установила:
23 грудня 2005 року ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_4 пред'явили позов до ОСОБА_3, який є неповнорідним братом першого й дядьком другої, про визнання таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав відсутності в ній без поважних на те причин понад 6 місяців.
Позов обґрунтовували тим, що з відповідачем за законних підстав вселилися у зазначену квартиру й до 1989 року проживали в ній сумісно, а потім вони залишилися проживати в квартирі й надалі, а ОСОБА_3 - з власної доброї волі, забравши своє майно перейшов проживати в квартиру АДРЕСА_2 в цьому ж будинку, користувачем якої є ОСОБА_5 .
З того часу, не дивлячись на вільний доступ до житла, він в квартирі не проживає; не цікавиться її технічним станом, а, відповідно, й не підтримує його; не сплачує свою частку комунальних послуг.
Посилаючись на зазначені обставини, просили позов задовольнити.
27 грудня 2005 року ОСОБА_3 пред'явив позов до ОСОБА_1 про вселення у спірну квартиру.
Свою вимогу обґрунтовував тим, що є інвалідом 1 групи з дитинства. Разом з братом та неповнолітньою племінницею має рівне право на користування житлом, проте через протиправну поведінку брата та його дружини вимушений був з житла піти, а коли забажав в нього повернутися, то здійснити цього не зміг, оскільки відповідач встановив металеві вхідні двері, не надавши йому ключів від замка.
2
Посилаючись на зазначене та на те, що правового зв'язку з квартирою ніколи не втрачав, до квартири завжди ставився як до своєї й приймав участь в оплаті за комунальні послуг, просив позов задовольнити.
Ухвалою місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 березня
2006 року виписані позови були об'єднанні в одне провадження.
Рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня
2007 року ОСОБА_1 й ОСОБА_4 у позові відмовлено за його
недоведеністю, позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі.
ОСОБА_1 оскаржив це рішення в апеляційному порядку, просив скасувати й ухвалити нове, яким його та доньки позов задовольнити, а братові - у позові відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги посилався на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, ігнорування наданих ним доказів.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд виходив з того, що сторони по справі за законних підстав вселилися в квартиру і мають рівні права на користування нею. До дня звернення їх до суду з даними позовами, ніхто, в передбаченому законом порядку, такого права не був позбавлений. Не доведено наявності законних підстав для позбавлення ОСОБА_3, який є інвалідом 1 групи і потребує сторонньої допомоги, права користування квартирою й у даній справі. Він ніколи не втрачав правового зв'язку з квартирою, приймав участь в оплаті комунальних послуг, використовуючи пільги, надані державою інвалідам. З квартири ж вимушений був піти у зв'язку із неправомірною поведінкою ОСОБА_1 та його дружини, а коли забажав повернутися в житло, то не зміг цього здійснити, оскільки назване подружжя змінило замки на вхідних дверях, не надавши йому ключів від них.
За такого, відповідно до ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України його право на житло слід захистити, вселивши в квартиру.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обгрунтованими й законними.
Так, з довідок ЖЕК "Південь від 29 листопада 2005 року № 5097 та № 5099 (а.с- 4, 18); копії пенсійного посвідчення № 102 111 (а.с- 6); копії рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 20.11. 1967 року (а.с- 7); акту від 8 грудня 2005року (а.с- 9); довідки Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту виконкому Миколаївської міської ради (а.с- 130); постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 30 травня 2006 року (а.с- 137); свідчень Іщенко Н.В. (а.с- 163 зв.-164), ОСОБА_6 (а.с- 164 зв. - 165), ОСОБА_5 (а.с- 165 зв. -166) вбачається, що ОСОБА_3 має рівне з братом та племінницею право на користування спірною квартирою і законних підстав для позбавлення його такого права немає. Через протиправну поведінку членів сім'ї брата він вимушений був піти з житла, а коли хотів повернутися в нього, зробити не зміг - бо не мав ключів від нового замка на вхідних дверях. Крім того, комунальні послуги по квартирі нараховувалися з врахуванням пільг, наданих державою ОСОБА_3.
Іншого - батько та донька Кузнєцови допустимими засобами доказування не довели, хоча за ст. 60 ЦПК України, таке є їх обов'язком сторони.
3
Оскільки такого ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Стосовно твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про ігнорування судом показань ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, то воно є безпідставним, оскільки суд не проігнорував свідчення зазначених осіб, а, діючи у правовому полі процесуального законодавства, належним чином їх оцінивши, відхилив, як такі, що не відповідають дійсним обставинам.
Керуючись ст. ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія судців , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.