Справа N 22ц 252 - 2008 року. Головуючий 1 інстанції Подзігун Г.В.
Категорія -31. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
іменем України.
11 лютого 2008 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Негрун І.О.,
з участю :
відповідачки ОСОБА_1 ,
її представника ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглянула рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2007 року, ухваленого в цивільній справі за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради "Проспект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували , -
установила:
5 квітня 2007 року Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Миколаївської міської ради "Проспект" пред'явило зазначений позов.
Його обґрунтовувало тим, що з 1 квітня 2005 року і до дня пред'явлення позову надає послуги з утримання будинку АДРЕСА_1, належних до нього споруд та прибудинкової території.
Крім того, укладало угоди з власниками квартир по обслуговуванню будинку та прибудинкової території, предметом яких були роботи та послуги, які не міг виконати власними силами, та оплачував їх.
Відповідачка є власником двокімнатної квартири № 66 у названому будинку, а, відповідно, повинна брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні - до жовтня 2006 року у розмірі 32 гривні 98 копійок на місяць, в жовтні 2006 року - 39 гривень 50 копійок, в листопаді 2006 року - 43 гривні 84 копійки, а потім по 45 гривень 69 копійок.
Вона такого обов'язку не дотримувалася, заборгувавши 314 гривень 95 копійок, які не відмовляється сплатити добровільно.
Посилаючись на зазначені обставини, просило суд про задоволення позиву.
У подальшому позивач декілька разів збільшував відшукувану суму і кінцево просив 541 гривню 40 копійок.
Заперечуючи проти такого, відповідачка пояснювала, що немає з позивачем будь-яких договірних правовідносин, а тому й не повинна оплачувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тим більше, за завищеними тарифами.
2
Рішенням місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2007 року позов задоволено у повному обсязі.
ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Миколаївської області з апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду 1 інстанції скасувати й ухвалити нове, яким у позові відмовити за недоведеністю вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме, ігнорування наданих нею доказів щодо обставин справи.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд вважав установленим, що між сторонами існують правовідносини, які витікають із закону. За їх змістом відповідачка, як власник квартири багатоквартирного будинку та співвласник допоміжних приміщень, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою зобов'язана брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Вона такої участі не приймає. За неї витрати несе позивач, а тому відповідачка повинна їх йому компенсувати, за правилами, виписаними ст. 61-68 ЖК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинкових територій (надалі Правил), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Відповідно до положень зазначених статей ЖК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників, незалежно від форм власності на них.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
Ці платежі і платежі за інші послуги власникам квартир, вносяться щомісяця.
Відповідачка є власницею однієї з квартир в будинку, який обслуговує позивач, а тому повинна приймати участь у витратах власника будинку на його утримання та утримання прибудинкової території, відповідно до її частки в будинку.
Як вбачається з первісних платіжних документів, що є у справі, вона такої участі фактично не приймає, сплативши лише 214 гривень 20 копійок й заборгувавши решту.
Тому з неї на користь позивача слід було стягнути, у межах позовної давності, заборговану грошову суму.
Оскільки саме це і зробив суд 1 інстанції, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про безпідставність вимог позивача, то воно не може бути взяте до уваги, оскільки спростовуються наведеним вище.
3
Стосовно її ж твердження про необґрунтованість тарифів на комунальні послуги та відсутність частини послуг, вартість яких включена до тарифу, то воно теж не може бути взяте до уваги, оскільки не має правової та доказової бази і, більше того, спростовуються матеріалами справи.
Керуючись ст. ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія судців , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада
2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом 2-х місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.