Справа 22ц-55/08 Головуючий no 1 інстанції Желєзний І.В.
Категорія 19 Доповідач апеляційного сулу Колосовський С. Ю.
Іменем України
06 лютого 2008 р. колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Галущенка О.І.
суддів: Шолох З.Л., Колосовського СЮ.
при секретарі судового засідання - Фірсовій Т.В.
за участю: представників позивача Рибаченка Р.В., Чепари В.Ф., відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою комунального підприємства «Міськводоканал" (далі -КП «Міськводоканал")
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2007 р.
за позовом КП «Міськводоканал" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
встановила:
У липні 2007 р. КП «Міськводоканал" пред'явив позов до ОСОБА_1 про стягнення 40000 грн. шкоди в порядку регресу, у зв'язку з виплатою відшкодування потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2007 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, порушив питання про його скасування з ухваленням нового рішення і задоволення позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач безпідставно відшкодував шкоду потерпілому від ДТП, а тому не має права на пред'явлення вимог до свого працівника в порядку регресу.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки до них суд прийшов з порушенням закону.
2
Відповідно до п. 3 ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК).
Як вбачається з матеріалів справи, 04 травня 2006 р. з вини ОСОБА_1, який працює у позивача водієм сталась ДТП внаслідок якої ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження, а керованому останнім автомобілю - механічні пошкодження.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2006р. ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 10 КПК у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу, а кримінальну справу, яку було порушено за фактом вказаного ДТП за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК закрито.
Ухвалою цього ж суду від 28 квітня 2007 р. провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до КП «Міськводоканал" про відшкодування 76113 грн. 22 коп. майнової і 10000 грн. моральної шкоди, завданої цією ж ДТП закрито на підставі п.3 ч. 1 ст. 205 ЦПК - відмова позивача від позову. При цьому, з наявних у справі доказів, а саме: заяви про відмову від позову, платіжних доручень вбачається, що КП «Міськводоканал" добровільно сплатило ОСОБА_3 40000 грн. за завдану шкоду внаслідок ДТП (а.с. 12, 13, 41).
Враховуючи те, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом на підставі доручення, висновок суду про безпідставність виплати йому відшкодування є неправомірним, тому що останній в силу ст. 396 ЦК має право на захист речового права нарівні з власником майна. Крім того, відповідно до роз'яснень, даних в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особа яка здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі доручення є його володільцем.
Сама по собі відсутність розмежування в платіжних дорученнях сплаченої ОСОБА_3 майнової і моральної шкоди, а також добровільне відшкодування останньої не є підставою для відмови в задоволенні позову, так як будь-яких перешкод для цього диспозиція ч. 1 ст. 1191 ЦК не містить.
Що ж стосується розміру відшкодування, то ОСОБА_1 не надав жодного доказу з цього приводу. В той же час, враховуючи розмір позовних вимог ОСОБА_3, які грунтувались на висновку авто-товарознавчого дослідження (а.с. 15) у КП «Міськводоканал" були підстави для відшкодування шкоди у розмірі 40000 грн.
За таких обставин, а також з огляду на названі норми матеріального права позов слід визнати обгрунтованими. Однак, враховуючи матеріальне становище відповідача, середній заробіток якого складає лише 851 грн. 65 коп. суд вважає можливим зменшити розмір відшкодування на підставі ч. 2 ст. 137 КЗпП. У зв'язку з чим, оскаржуване рішення в силу п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
3
Понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 88 ЦПК за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу КП «Міськводоканал" задовольнити частково.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2007р. скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Міськводоканал" 30000 грн. шкоди в порядку регресу та 510 грн. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців.