Справа № 22 ц- 397\08 Головуючий у 1 інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 34 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Іменем України
12 лютого 2008 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М. ,
при секретарі судового засідання Танцуріній СМ. ,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника третьої особи ОСОБА_2,
третьої особи ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 грудня 2007 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності та визначення часток у спільній частковій власності,
У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання права спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначення часток у квартирі. Вона зазначала, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 23 квітня 1988 року по 28 листопада 2006 року. В період шлюбу відповідач на сім'ю з чотирьох осіб (на себе, неї та двох дітей) отримав вказану квартиру. Однак, 14 травня 2003 року одноособово приватизував квартиру, не включивши в приватизацію всіх членів сім'ї.
Посилаючись на те, що квартира придбана відповідачем в період шлюбу позивачка просила визнавши квартиру спільною сумісною власністю та з врахуванням інтересів неповнолітнього сина, визнати її частку у квартирі в розмірі 3/4, а частку відповідача у розмірі 1/4.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 грудня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Треті особи вважають апеляційну скаргу обґрунтованою та не заперечують проти її задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 23 квітня 1988 року по 28 листопада 2006 року та мають дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Під час шлюбу позивач отримав двохкімнатну
2
квартиру АДРЕСА_1 та ордер на вселення в квартиру із складом своєї сім'ї. Вказану квартиру 14 травня 2003 року ОСОБА_4 приватизував одноособово, отримавши свідоцтво про право власності на житло. Ні дружина ні діти в приватизації квартири участі не брали і не значилися зареєстрованими за вказаною адресою. Приватизація квартири позивачкою не оспорена, а свідоцтво про право приватної власності відповідача на квартиру є чинним.
Встановивши зазначене, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апелянта суперечать вимогам матеріального права.
Так, приватизація житла передбачена Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі -Закон) і є безоплатною передачею житла особам, які мали право на проживання в конкретній квартирі. Передача житла у власність за вказаним законом є реалізацією права кожного громадянина України на одержання частки із житлового фонду держави. Тому не можна вважати, що квартира передана одному з подружжя в порядку приватизації є їх спільною сумісною власністю, придбаною за рахунок спільних коштів, або внаслідок спільної праці.
Виходячи з викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 грудня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.