Справа № 11 -5/09. Головуючий у І інстанції Войтюк Л.М..
Категорія: ст. 124 КК України. Доповідач Оксентюк В.Н.
м. Луцьк 17 березня 2009 року.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого -судді: Оксентюка В.Н.,
суддів Польового М.І., Матата О.В..
прокурора Старчука В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3. - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника Любомльського міжрайонного прокурора, потерпілої ОСОБА_3., представника потерпілої ОСОБА_3. - ОСОБА_4, на вирок Любомльського районного суду від 13 жовтня 2008 року, яким,-
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин Литви, освіта середня-спеціальна, одружений, працюючий водієм експедитором ЗАО «Вольвега» м. Шуляй, раніше не судимий,-
засуджений за ст. 124 КК України на 5 ( п'ять ) місяців арешту.
За ч. 1 ст. 296 КК України ОСОБА_1 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю у його діях складу злочину.
Міру запобіжного заходу засудженому змінено з утримання під вартою на заставу в сумі 25 000 гривень. Засудженого звільнено з під ватри у залі суду.
Зараховано засудженому ОСОБА_1. в строк відбування покарання час перебування його під вартою з 14 травня по 13 жовтня 2008 року.
Речовий доказ - скляну пляшку постановлено знищити.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати за проведення судових експертиз, а також в користь Любомльської ЦРЛ та Волинської обласної клінічної лікарні витрати за лікування потерпілого.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області,-
Згідно вироку судуОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 14 травня 2008 року, приблизно біля 01 години ночі, знаходячись у кафе «Бістро», що у с. Старовойтове, Любомльського району, Волинської області, будучи у стані необхідної оборони та захищаючись у момент суспільно-небезпечного посягання на його життя і здоров'я з боку ОСОБА_5, який наносив йому удари руками та ногами у різні частини тіла, перевищив межі необхідної оборони, наніс пляшкою з-під вина удар у життєво важливий орган - в голову ОСОБА_5 від чого той впав, після чого наніс три удари руками в обличчя і два удари ногами по тілу потерпілого, заподіявши останньому тілесні ушкодження у виді садна та гематоми справа, садна у виличних ділянках голови, садна правої кисті, важкої закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа, гострої епідуральної гематоми зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент заподіяння від яких 23 травня 2008 року наступила смерть потерпілого.
Помічник Любомльського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції у поданій на вирок апеляції та змінах до неї посилається на безпідставне виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296, а також безпідставній перекваліфікації дій засуджено з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України. Вказує на те, щоОСОБА_1, в момент нанесення удару потерпілому пляшкою по голові в стані необхідної оборони не перебував. Суд першої інстанції не взяв до уваги показань очевидця події - свідка ОСОБА_11, які він дав у судовому засіданні про те, що першим бійку з потерпілим розпочавОСОБА_1 і не навів у вироку мотивів, які б спростовували показання даного свідка. Суд також не врахував показань свідків очевидців - ОСОБА_6, ОСОБА_9. та ОСОБА_7., які також пояснили, що самеОСОБА_1 вчиняв активні дії щодо потерпілого ОСОБА_5., а коли після удару пляшкою по голові ОСОБА_5. впав і не чинив жодного опору,ОСОБА_1 продовжував наносити йому удари руками та ногами. Прохає вирок Любомльського районного суду від 13 жовтня 2008 року у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.
Потерпіла ОСОБА_3. у поданій апеляції вказує на те, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно. По справі не з'ясовані всі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, кваліфікація дій засудженого є невірною. Прохає вирок скасувати, а справу повернути Любомльському міжрайонному прокурора для проведення додаткового розслідування.
Представник потерпілої у поданій апеляції посилаються на безпідставне виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України та безпідставній перекваліфікації його дій з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України. Вказує, що першим конфлікт спровокувавОСОБА_1 В момент нанесення удару потерпілому пляшкою по голові ОСОБА_5. ніяких активних дій щодо ОСОБА_1 не вчиняв, а навпаки, активні дії щодо ОСОБА_5. вчинявОСОБА_1 Висновки суду про те, щоОСОБА_1 перебував у стані необхідної оборони не відповідають обставинам справи, а тому перекваліфікація дій засудженого з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України є безпідставна. Прохає вирок скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, прокурора, який свою апеляцію підтримав і просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, представника потерпілої ОСОБА_3. - ОСОБА_4, який просив вирок скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування, засудженого та його захисника, які апеляцій прокурора, потерпілої та її представника не визнали і просили вирок залишити без змін, а апеляції без задоволення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція прокурора є підставна і підлягає до повного задоволення, апеляції потерпілої та представника потерпілої підлягають до часткового задоволення.
Згідно ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті у судовому засіданні.
Із матеріалів кримінальної справи та обвинувального висновку встановлено, щоОСОБА_1 органами досудового слідства звинувачується у особливо злісному хуліганстві та умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_5. тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого.
Вироком Любомльського районного суду від 13 жовтня 2008 рокуОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України виправданий за відсутністю у його діях складу злочину, а дії за ч. 2 ст. 121 КК України перекваліфіковані на ст. 124 КК України, як перевищення засудженим меж необхідної оборони.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку засудженийОСОБА_1, 14 травня 2008 року, знаходячись у кафе «Бістро» у с. Старовойтово Любомльського району Волинської області та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, будучи в стані необхідної оборони, захищаючись, в момент вчинення суспільно-небезпечного посягання на його життя і здоров'я зі сторони потерпілого ОСОБА_5., який наносив йому удари руками та ногами у різні частини тіла, перевищив межі необхідної оборони, умисно наніс удар пляшкою по голові ОСОБА_5., а коли останній після удару впав, умисно наніс йому ще три удари руками в обличчя та два удари ногами по тілу, заподіявши відкриту черепно мозкову травму, що супроводжувалось зламом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку, що призвело до смерті потерпілого.
Такі висновки суду першої інстанції, про перебування засудженого ОСОБА_1, в момент нанесення ним удару потерпілому ОСОБА_5. в стані необхідної оборони є передчасними. Вирок суду є суперечливим. Судом не дана належна оцінка доказам, безпосередньо здобутим у ході судового розгляду справи та не наведено достатніх мотивів неприйняття судом цих доказів при постановлені вироку.
Зокрема, як вбачається із показань свідка ОСОБА_8, які він дав у судовому засіданні і який був очевидцем події, першим бійку з потерпілим ОСОБА_5. розпочав засудженийОСОБА_1 Фактично аналогічні показання даний свідок дав і на досудовому слідстві. Як вбачається із показань свідка та очевидця події ОСОБА_7 в ході виниклої між засудженим і потерпілим суперечки, вона відштовхнула потерпілого ОСОБА_5. в іншу частину приміщення кафе. В цей час,ОСОБА_1 відійшов назад, схопив зі столу пляшку, підбіг до потерпілого і умисно, наніс нею удар по голові ОСОБА_5. від якого останній впав на підлогу. Після цьогоОСОБА_1 наніс потерпілому ще декілька ударів кулаком у голову та ногою по тулубу.
Суд першої інстанції без наведення мотивів свого рішення не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7 свідків ОСОБА_6 таОСОБА_9, які також були очевидцями події про те, що будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі ОСОБА_1 не було. Аналогічні показання, щодо відсутності у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень дав у судовому засіданні свідок ОСОБА_10
Суд першої інстанції також не взяв до уваги кількості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень та фактично відсутності тілесних ушкоджень на тілі засудженого ОСОБА_1, не дав оцінки показанням очевидців події про те, що перед нанесенням удару пляшкою по голові ОСОБА_5. ніяких активних дій щодо ОСОБА_1 не чинив. Засуджений сам схопив пляшку зі столу, підбіг до потерпілого, який знаходився у іншій частині приміщення і через свідка ОСОБА_7 наніс нею удар по голові потерпілому, а коли останній у безпорадному стані впав на підлогу продовжував наносити його удари руками та ногами по голові та інших частинах тіла.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що засудженийОСОБА_1 перебував у стані необхідної оборони і тілесні ушкодження потерпілому він заподіяв при перевищенні її меж є передчасними.
Посилання суду першої інстанції на те, що потерпілий ОСОБА_5. був фізично сильнішим за засудженого ОСОБА_1 не є достатньою підставою для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України.
Крім цього, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України за відсутністю у його діях складу злочину, суд, як на доказ такого рішення, послався лише на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 296 КК України щодо потерпілого ОСОБА_5. і не навів більше жодних доказів, які би свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу даного злочину. Сам же факт відмови у порушенні кримінальної справи відносно потерпілого за ст. 296 КК України не означає безумовної відсутності даного складу злочину в діях обвинуваченого ОСОБА_1
Недоліки досудового слідства, на які вказують у своїх апеляціях потерпіла ОСОБА_3. та її представник ОСОБА_4., можуть бути усуненні в процесі повторного розгляду справи в суді шляхом проведення більш ретельного розгляду справи, а тому підстав для повернення справи прокурору для проведення додаткового розслідування колегія суддів не знаходить.
При повторному розгляді справи слід більш ретельно допитати обвинуваченого ОСОБА_1, свідків, які були очевидцями даної події, у відповідності до ст. 323 КПК України дати оцінку зібраним по справі доказам і прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати,-
Апеляцію старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора задовольнити повністю, апеляцію потерпілої ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4 частково.
Вирок Любомльського районного суду від 13 жовтня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у той же суд, в іншому складі суду.
Головуючий В.Н. Оксентюк.
( підписи ) М.І. Польовий.
Судді О.В. Матат.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області В.Н. Оксентюк.