Справа № К-7003/07
11 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Головчук С.В.,
Гуріна М.І.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірною бездіяльність Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, яка виразилася в наданні відповіді на звернення з порушенням строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати відповідача розглянути її заяву про застосування заходів впливу до ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» за неповідомлення її як страхувальника про причину відмови у виплаті частини страхового відшкодування, здійснити перевірку діяльності вказаної страхової компанії і скласти відповідний акт, про що повідомити її;
- зобов'язати відповідача повідомити про те, які заходи впливу застосовані до ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» щодо несвоєчасної виплати страхового відшкодування.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2007 року, позов задоволено частково: визнано бездіяльність Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо надання відповіді на заяву ОСОБА_1 у строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян», неправомірною. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивачка ставить питання про скасування судових рішень. Просила постановити нове рішення про задоволення позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 січня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» із заявою про виплату страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України від 11 грудня 2004 року № Б/6789017. Рішення по заяві прийнято не було.
18 квітня 2005 року позивачка звернулася до Територіального управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України міста Києва, Київської, Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей із заявою, в якій просила застосувати заходи впливу до ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа», а саме анулювати ліцензії на здійснення страхової діяльності.
28 квітня 2005 року з приводу обставин, викладених у заяві позивачки, Управлянням надіслано відповідний запит до страхової компанії, на який 20 травня 2005 року надано відповідь про те, що ОСОБА_1 із заявами про виплату страхового відшкодування не зверталась, а 25 червня 2005 року повідомлено про те, що за результатами розгляду документів позивачки складено акт та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 4074, 98 грн..
Отримання страхового відшкодування позивачка не заперечує.
12 липня 2005 року Територіальне управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України міста Києва, Київської, Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей направило на адресу позивачки лист за підписом виконуючого обов'язки голови Управляння №26/05-08-680, в якому вказувалося на порушення ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» вимог статті 20 Закону України «Про страхування» в частині несвоєчасного здійснення страхової виплати, та на те що до страхової компанії будуть застосовані заходи впливу, передбачені законодавством України. Роз'яснено, що спори пов'язані із страхуванням вирішуються в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Пізніше відповідачем проводилася позапланова виїзна перевірка страхової діяльності ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» з питань, викладених у скаргах, зокрема, ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт від 29 листопада 2005 року №26/05-08-1010, в якому вказувалося на порушення вимог Закону України «Про страхування», Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року №1175, а саме: несвоєчасне здійснення страхової виплати; не ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхового відшкодування; не здійснення виплати страхового відшкодування протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком усіх необхідних документів.
02 грудня 2005 року відповідачем направлено на адресу ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» припис №СК-26/05-135 про вжиття заходів для усунення виявлених порушень.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що при наданні відповіді на звернення позивачки відповідачем порушено термін, встановлений Законом України «Про звернення громадян».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами 1 й 8 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, що затверджене Указом Президента України від 04 квітня 2003 року №292/2003, визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Територіальні управління Комісії не мають статусу юридичної особи і діють відповідно до положень, затверджених Комісією.
Відповідно до вимог частини 1 статті 15, статті 20 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Суди прийшли до правильного висновку про те, що оскільки суб'єкт владних повноважень порушив термін розгляду звернення позивачки, тому його дії підлягають визнанню протиправними.
Щодо іншої частини вимог - позивачку повідомлено про порушення ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» вимог Закону України «Про страхування», та про те що до страхової компанії будуть застосовані заходи впливу, передбачені законодавством України; роз'яснено порядок вирішення спорів, пов'язаних із страхуванням.
В подальшому відповідачем проведено позапланову перевірку страхової діяльності компанії, про що складено відповідний акт та направлено припис про вжиття заходів для усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що в цій частині суб'єкт владних повноважень діяв в межах компетенції, наданої Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, що затверджене Указом Президента України від 04 квітня 2003 року №292/2003, та Положенням про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, що затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року №125, відповідно до вимог законодавства і відсутні порушення з його боку прав, свобод та інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
С.Є. Амєлін С.В. Головчук М.І. Гурін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко