Справа № 11/775/298/13 Суддя 1-ої інстанції: Хомченко Л.І.
Категорія: ч. 1 ст. 187 КК України Доповідач: Половинкін Б.О.
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Парфенюка С.В., Калашникова В.М.
за участю прокурора Котлова О.Г.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляціями прокурора, захисника ОСОБА_2, засудженого на вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 жовтня 2012 року яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Горлівки Донецької області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, раніше судимий:
- 13 квітня 1989 року військовим трибуналом Кіровського гарнірована за ч. 3 ст. 89 КК РСФСР до 4 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік,
- 17 квітня 1990 року військовим трибуналом Кіровського гарнірована за ч. 3 ст. 89, ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 144, ч. 3 ст. 144, п. «а» ст. 245 КК РСФСР до 4 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна, звільнився 23.10.1991 року умовно на 2 роки 2 місяця 18 днів з обов'язковим залученням до праці,
- 15 червня 1992 року Калінінським районним судом м. Горлівки за ч. 3 ст. 140, ст. 43 КК України /в ред. 1960 р./ до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 20.02.1996 року по відбуттю покарання,
- 20 березня 1997 року Калінінським районним судом м. Горлівки за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 КК України /в ред. 1960 р./ до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 08.07.199 року за постановою Селидівського міського суду Донецької області від 07.07.1999 року умово-достроково на 1 рік 3 місяця 9 днів,
працює: СП Шахта М.І. Калініна ГП Артемвугіль, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до покарання призначеному справжнім вироком приєднане призначене покарання за вироком Калінінського районного суду м. Горлівки від 29 березня 2012 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеному справжнім вироком долучена невідбута частина покарання призначена за вироком Калінінського районного суду м. Горлівки від 20 березня 1997 року та остаточне визначено покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в відшкодуванні матеріальної шкоди 2 806,8 грн. та в відшкодуванні моральної шкоди 4 000 грн.
Згідно вироку, 2 травня 2010 року, близько 3 годин 00 хвилин, точно встановити час в ході судового слідства не представилося можливим, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на ділянці пішохідного тротуару, розташованого з тильної сторони будинку № 32 по вул. Соколовського в Калінінському районі м. Горлівки, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, діючи умисно, поєднуючи свої дії з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, вчинив напад на раніше незнайому ОСОБА_5, в ході якого, підійшов до неї ззаду, обхопив її своєю лівою рукою за шию, зігнутою в ліктьовому суглобі, здавлюючи зі значним зусиллям рукою шию ОСОБА_5 Від таких дій остання відчула задуху. Застосовуючи таким способом до неї насильство небезпечне для її життя і здоров'я, він став утримувати останню, а пальцями правої руки став мацати її праве вухо. Намацавши на правому вусі ОСОБА_5 золоту сережку, він став вимагати зняти її і передати йому наявне у неї золоті прикраси.
Після чого, ОСОБА_1 продовжуючи лівою рукою утримувати ОСОБА_5 за шию, потягнув її на ділянку місцевості, яка розташована в районі кута тильної сторони будинку № 32 по вул. Соколовського, де примусив сісти її на землю. Злякавшись за своє життя ОСОБА_5 стала знімати з вух сережки, після чого ОСОБА_1 за допомогою останньої заволодів ними. Потім, продовжуючи вимагати у ОСОБА_5 її майно, своєю лівою рукою з силою здавив її шию, таким чином застосувавши до неї насильство небезпечне для її життя і здоров'я, від чого остання стала задихатися, продовжуючи її утримувати за шию, зняв з її рук кільця. Таким чином, ОСОБА_1 протиправно заволодів майном ОСОБА_5, а саме: парою золотих сережок 585 проби загальною вагою 1,62 грам вартістю 518,4 гривень, золотим кільцем з каменями 585 проби, вагою 1,29 грам вартістю 412,8 гривень, золотим кільцем з каменями 585 проби вагою 1,38 грам вартістю 441,6 гривень, золотим кільцем з каменем 585 проби вагою 2,55 грама вартістю 816 гривень, золотим кільцем з каменями 585 проби вартістю 618 гривень, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 2806,8 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на свій розсуд.
Прокурор в апеляції вважає вирок суду незаконним, у зв'язку з порушенням норм кримінально-процесуального права та невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості злочину внаслідок м'якості. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Захисник ОСОБА_2 в апеляції вважає вирок суду необґрунтованим, однобічним, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що як на стадії до судового, так і судового слідства не було добито будь яких доказів участі ОСОБА_1 у розбійному нападі на потерпілу та заволодіння її майном. Просить вирок суду скасувати, проголосити свій вирок, яким ОСОБА_1 виправдати, та звільнити останнього з під варти.
Засуджений в апеляції вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Просить вирок суду скасувати, провадження по справі закрити, у зв'язку з недоведеністю його вини у скоєнні злочину, постановити виправдувальний вирок, звільнити з під варти та обмежитись відбутим строком.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який частково підтримав доводі апеляції державного обвинувача, але не погодився с доводами, наданими в інших апеляціях, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали саме свої апеляції та просили їх задовольнити, за тими підставами, які в них викладені, перевіривши матеріали справи та дослідивши всі доводи, які були надані в поданих апеляціях колегія суддів дійшла висновку про те, що всі надані апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню через слідуючи підстави.
Так, згідно обвинувального висновку, ОСОБА_1, органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення у скоєнні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ст.187 ч.1 КК України, при цьому він був звинувачений у застосуванні як насильства, що є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, так і погрозою застосування такого насильства.
Між тим, суд, мотивуючи обвинувачення, визнане ним доведеним, в мотивувальній частині вироку, визнав засудженого ОСОБА_1 винним тільки у застосуванні насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_5. Про те суд, у вироку, виключивши з обвинувачення ОСОБА_1, погрозу застосування насильства, що є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, ніяк не мотивував свого рішення.
Таким чином, на думку колегії, судом, відповідно до вищевказаного, були порушені вимоги ст. 334 КПК України, що відповідно до вимог як самої ст. 334 КПК України, так і вимог ст. 369 КПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Крім того, як вважає колегія, судом були порушенні вимоги ст. 334 КПК України, в частині безумовного дослідження доказів, які були надані по справі, на яких ґрунтується висновок суду щодо винуватості підсудного у скоєному, при цьому не тільки з їх достатності для обвинувачення, але і з принципу їх допустимості.
Так, мотивуючи доказаність обвинувачення саме ОСОБА_1 у скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_5, суд, як на один з доказів послався на висновок їмунологіної експертизи стосовно можливої належності плям крові, за своїм складом, які містились на штанах потерпілої, обвинуваченому, а також на протокол впізнання потерпілою засудженого.
Однак, в порушенні вимог ст. 334 КПК України судом, у вироку, не надана оцінка цим доказам з точки зору їх допустимості, оскільки як вбачається з матеріалі справи, та обвинувачення, визнаного судом доведеним, потерпілій ОСОБА_5 не були спричиненні будь-які тілесні ушкодження, які б могли залиши плями крові (судом, при розгляді справи це питання так і не було з'ясоване, оскільки потерпілій ці питання не задавалися). Що до протоколу впізнання засудженого потерпілою, то судом не була дана належна оцінка цьому протоколу, як допустимому доказу, про що вже було вказано в ухвалі апеляційного суду від 3 липня 2012 року, який скасувавши рішення суду, послався саме на необхідність дослідження саме цього доказу (т.3 а.с.213).
До того ж, на думку колегії суддів судом не була дана оцінка поясненням потерпілої стосовно обставин, за якими саме вона встановила місце роботи засудженого та його особу та повідомила про це працівників міліції. За таких обставин суду слід було надати оцінку допустимості цьому доказу та взагалі необхідність проведення саме цієї слідчої дії.
Таким чином, як вважає колегія суддів, виходячи з вищевказаного, слід всі подані апеляції визнати таким, що підлягають частковому задоволення, а вирок суду стосовно ОСОБА_1 - скасувати, повернувши справи на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі суддів.
При новому розгляді справи, суду першої інстанції треба усунути вказані недоліки, та ретельно дослідивши всі обставини справи та доводи, що містяться у інших апеляціях, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Що до доводів апеляції прокурора, стосовно м'якості призначеного цим вироком покарання, то колегія не може з ними погодиться і вважає, що якщо при новому розгляді справи суд першої інстанції дійде висновку про доведеність провини засудженого в тому ж обсязі та за тих же обставин, то міру покарання, яка була призначена йому за цим вироком, колегія вважає за достатню, оскільки вона на думку колегії, не тільки повністю відповідає вимогам ст. 65 КПК України, але і призначена вимогам зі ст. 375 КПК України.
Керуючись ст.365-367, 374, 377 КПК України, колегія суддів -
Апеляції прокурора, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 жовтня 2012 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати, повернувши кримінальну справу на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі суддів.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити обрану судом утримання під вартою в Артемівськом СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.
судді