11 лютого 2013 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області Половинкін Б.О.
за участю прокурора Данеляна А.А.
правопорушника ОСОБА_1
представника митниці Дегтярьова С.М.
розглянувши в м. Донецьку справу про адміністративне правопорушення за скаргою ОСОБА_1 та заступника прокурора Донецької області на постанову Київського районного суду м. Донецька від 16 січня 2013 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого директором ТОВ «фірма «ВТО ЛТД», що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України. Основне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 21106444 гривні, а також з конфіскацією на користь держави товарів, які є безпосередньо предметом порушення митних правил.
Конфіскувати на користь держави предмети, а саме - „прилади для опалення приміщень», загальною митною вартістю 21106444 грн.
В разі неможливості конфіскації в порядку виконання постанови стягується вартість зазначених предметів відповідно до ст. 541 МК України на розрахунковий рахунок № 31117106705002 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 37967785, код платежу 21081100, отримувач УДК в Київському районі м. Донецька.
Постанову може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а в разі оскарження - протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги, -
Постановою суді Київського району м. Донецька від 16 січня 2013 року ОСОБА_1 було визнано винним у тому, що він на протязі 2009-10 років працюючи директором ТОВ «фірма «ВТО ЛТД» через митного декларанта ТОВ «фірма «ВТО ЛТД» Плотніченка, надав до Східної митниці для митного оформлення товару «прилади для опалення приміщень». Загальною кількістю місць 426, загальною вагою нетто 71016,7 кг, загальною митною вартістю 1193287, 53 грн.
Вказаний вантаж направлявся на адресу ТОВ «фірма «ВТО ЛТД» і згідно наданих митних документів вартість товару складала 102603,97 євро.
В той же час, згідно з результатами перевірки, яка була проведена департаментом боротьби з контрабандою та митними порушеннями Державної митної служби України протягом того ж 2009-2010 року шляхом отримання відомостей від митних органів Республіки Франція, вартість товару направленого компанією «Інвіста СА» на адресу ТОВ «фірма «ВТО ЛТД» складає 196748, 73 євро, що за курсом Національного Банку України становить 2110644, 11 гривні. Недобір митних платежів, у зв'язку з декларуванням заявленої вартості, склав 221626, 61 гривню.
Таким чином, директор ТОВ «фірма «ВТО ЛТД» ОСОБА_1, надавши до митного органу підроблені документи вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, що є порушення митних правил, передбачене ст. 483 ч.1 МК України.
На дану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій він просить постанову скасувати, а провадження по адміністративній справі закрити. Вказує, що він не причетний до скоєння вказаного правопорушення, безпосередньо оформленням документів не займався. Підприємством були сплачені всі встановлені законом податки і збори, також митний орган під час проходження митниці не визначив ніяких сумнівів у достовірності поданих документів до декларації, та в самої декларації, його діями не було спричинено державі матеріальних збитків, до того ж сплили всі строки давності для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Прокурор, в своїй апеляції, також ставить питання про зміну вказаної постанови суду, посилаючись на те, що судом, при розгляді саме цієї справи були не вірно застосовані норми матеріального права, оскільки суд застосував норми Митного Кодексу України від червня 2012 року, в той час, як на момент скоєння адміністративного правопорушення діяли норми Митного Кодексу в редакції 2002 року, де санкції за ці правопорушення були значно м'якіше.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції в повному обсязі, при цьому прокурор змінити постанову суду, а ОСОБА_1 - скасувати із закриттям провадження по справі, представника митниці Дегтярьова С.М., який заперечував проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи і доводи апеляцій, апеляційний суд дійшов висновку про те, що обидві апеляції підлягають задоволенню, а постанова суду скасуванню з таких підстав.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу триваючого адміністративного правопорушення є передчасним і таким, що не відповідає обставинам справи.
В судовому засіданні апеляційного суду, як і в суді першої інстанції, правопорушник ОСОБА_1 пояснював, що свою провину у вчинені адміністративного правопорушення він визнає частково. На той час, як і зараз він працює директором ТОВ «фірма «ВТО ЛТД» і його фірмою дійсно надавалися до митниці документи для розмитнення саме цього вантажу, але під час митного оформлення вантажів до митниці передавались усі товарно-супровідні документи, які були надані фірмі в свою чергу водіями-перевізниками. Про те, що митна вартість товару, в наданих водіями документах, не співпадає з реальною вартістю товару йому нічого відомо не було. До того ж до митниці документи подавав хтось з менеджерів підприємства, але хто саме він не пам'ятає.
Як вбачається з матеріалів справи дійсно всі правопорушення, за які ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності були скоєні протягом 2009 - 2010 року ( том. 1 а.с. 126-170, 191 - 198, том.2 а.с. 3-6, 8-13, 24-25, 76-82, 162-164, 167-169, 175-176, 187-191, том.3 а.с. 2-4, 6-8, 9-13, 34-36, 39-44, 47, 62-68, 100-103, 105-111, 126-127, 133-136, 139-140, 142-148).
Більш того, згідно з тими ж матеріалами справи, про факт скоєння ОСОБА_1 правопорушень Державної митної службі України стало відомо вже у вересні 2012 року, про що свідчить лист Митної служби Французької Республіки з доданими до неї інвойсами, оформленими у митний службі Франції, за період з 2009-2010 рік, стосовно розмитнення товарів згідно контракту № 3037 від 30.03.2007 року між ТОВ «фірма «ВТО ЛТД» та фірмою «INVISTA SA» ( том.1 а.с. 47-110)
На підставі саме цих обставин Східною регіональної митницею був складений акт документальної невиїзної перевірки від 31 жовтня 2012 року, яким був зафіксований факт надання митному органу рахунків -фактур, які містять неправдиві свідчення, внаслідок чого до держбюджету було недораховане 172997,66 гривні (том.1 а.с. 9-12)
У протоколі про адміністративне правопорушення від 12.12.2012 р., складеного інспектором ОВ СБК та МВ Східної регіональної митниці Колесніченком І.В., на підставі вищевказаного акту вказано, що саме ОСОБА_1 надавши до митного органу підроблені документи вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, що є порушенням митних правил, передбачене ст. 483 ч.1 МК України ( в редакції закону від 1 червня 2012 року( том.1 а.с.3-8).
Між тим, згідно з матеріалами справи вбачається, що відповідно з вимогами ст.257, 266, 335 Нового Митного Кодексу, а також ст. 81, 86 Кодексу в редакції Закону від 2002 року, працівник митниці завіряє правильність наданих документів для розмитнення товару особистою печаткою, яку ставить у визначеному місці. У даному випадку у інспектора митниці не було претензій до наданих йому документів і такі дії інспектора митниці свідчать про те, що документи для розмитнення товарів з вказівкою вартості самого товару, були оформлені належним чином.
Однак доказів про причетність саме ОСОБА_1, а не іншої особи до подання митному органу вказаних підроблених документів у протоколі про адміністративне правопорушення не приведено, не встановлені вони слідством та в судовому засіданні суду першої інстанції. Не виявлено цих доказів і в суді апеляційної інстанції. Сам ОСОБА_1 категорично заперечує, що йому було відомо про фіктивність цих документів.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
До того ж, визнаючи провину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції застосував до нього вимоги Митного Кодексу України який почав діяти з червня 2012 року, посилаючись на те, що скоєне ОСОБА_1 правопорушення є на його думку триваючим.
Але при цьому судом не були враховані вимоги ст. 8 КУпАП, згідно яким особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно контракту № 3037 від 30.03.2007 року між ТОВ «фірма «ВТО ЛТД» та фірмою «INVISTA SA» всі правопорушення, за які ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності були скоєні протягом 2009 - 2010 року. На той час діяла редакція Митного Кодексу України від 2002 року, згідно з яким, аналогічне правопорушення передбачене ст. 352 МК України, санкція якої передбачала штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян чи конфіскацію цих товарів, а також конфіскацію товарів зі спеціально виготовлених сховищ (тайників) та транспортних засобів, що використовувались для переміщення товарів через митний кордон України.
Санкції ст. 483 ч.1 МК України від червня 2012 року передбачає за ці дії адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, тобто санкції цієї статті набагато суворі, ніж ти, яки були передбачені попередньою редакцією Митного Кодексу.
Між тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 3 чинного Митного кодексу України, визначені особливості дії законодавства з питань митних справ у часі та те, що норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачених цим кодексом мають зворотну дію у часі і поширюються на правопорушення, вчиненні до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення зворотної дії в часі не мають.
Таким чином на думку апеляційного суду, застосування до правопорушення, скоєного ОСОБА_1 ще у 2009 - 2010 році норми діючого Митного Кодексу України, який набув чинності тільки з червня 2012 року до того ж з порушенням вимог ст. 3 цього кодексу є неприпустимим.
За таких обставин, як вважає апеляційний суд, постанова суду, в цій частині, підлягає скасуванню, оскільки судом була невірно застосована норма матеріального закону.
В той же час апеляційним судом встановлено, що на момент розгляду справи апеляційним судом сплили терміни притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, які передбачені ст. 38 КУпАП України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на твердження суду про тривале правопорушення, воно перестало бути таким з моменту його виявлення, а саме з 31 жовтня 2012 року, тобто з дня складення акту, де це правопорушення було зафіксоване.
У зв'язку з наведеним, постанова судді підлягає скасуванню, а справа у відношенні ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247 КУпАП суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області та ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Київського районного суду м. Донецька від 16 січня 2013 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 483 ч.1 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 21106444 гривні, а також з конфіскації на користь держави товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил - скасувати.
Провадження по справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП в зв'язку із спливом строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Б.О. Половинкін