29 січня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Парфенюка С.В., Калашникова В.М.
за участю прокурора Каушан І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 листопада 2012 року яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ново азовська Донецької області, українець, громадянин України, з середньо-технічною освітою, не одружений, не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Згідно вироку, 24.04.2012 року, приблизно о 22 годині 00 хв. підсудний ОСОБА_1, знаходячись за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1, у зальній кімнаті квартири, будучі у стані алкогольного сп'яніння, у ході виниклої на ґрунті ревнощів сварки зі ОСОБА_2, сидячи на дивані узяв з табурету, який знаходився поруч з ним, у зальній кімнаті, кухонний ніж, та умисно, протиправно, з метою спричинення тілесних ушкоджень наніс ОСОБА_2, яка знаходилась напроти нього, один удар в область животу, чим причинив останній проникаюче колото-різане поранення живота з пошкодженням тонкого кишечнику, кореня брижі, що ускладнилося розлитим фібренозно-гнійним перитонітом, ендотоксичним шоком, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Засуджений в апеляції вважає вирок суду суворим, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати як необережне спричинення тяжкого пошкодження. Просить винести справедливе рішення по справі.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який заперечував проти апеляції засудженого, вважаючи її безпідставною та не обґрунтованою, і просив залишити її без розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводі апеляції колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню, з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого в навмисному спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за обставинами, наведеними у вироку повністю підтверджується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні і яким судом першої інстанції була дана належна правова оцінка.
Так, доводи засудженого про те що він навмисно нікому не заподіяв будь яких тілесних ушкоджень, а виключно діяв з необережності, спростовуються первісними поясненнями потерпілої ОСОБА_2, який протягом всього досудового слідства послідовно та впевнено вказували саме на засудженого, як на особу, саме яка і спричинила навмисно їй тяжкі тілесні ушкодження, а також первісними поясненнями самого засудженого, в яких той не тільки не заперечував навмисність свої дій, але і детально описав їх послідовність. Пізніш саме ці пояснення засуджений підтвердив у ході відтворення з ним обстановки і обставин події.
Згідно з аналізу саме первісних пояснень вищевказаних осіб, суд першої інстанції, а разом з ним і судова колегія дійшли висновку про їх достовірність та об'єктивність, оскільки, яка вказав у вироку суд, з цим погоджується судова колегія, вони не тільки не суперечать іншим доказам, а навпаки узгоджуються з ними та взаємно доповнюють один одне.
Судом, при розгляді даної справи були ретельно перевіренні і інші докази, а саме первісні пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були перевірені та після їх детального аналізу прийняті судом до уваги, оскільки, як це вказав суд, саме вони узгоджуються та взаємно доповнюють пояснення потерпілої та засудженого, які були визнані судом достовірними.
Крім того, судом першої інстанції, була дана належна оцінка матеріальним доказам, дослідженим їм у судовому засіданні, а саме висновки судово-медичних експертиз, висновки імунологічної та спектрографічної експертизи, які теж узгоджуються саме з первісними поясненнями потерпілої про механізм, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, спричинених їй діями засудженого.
Судом, який постановив вирок, у ході судового слідства були перевірені доводі засудженого ОСОБА_1, стосовно застосування що до нього незаконних засобів ведення слідства та як вважає колегія обґрунтовано не взяті до уваги, як такі, що не знайшли свого підтвердження, у зв'язку саме первісні його пояснення і були визнанні такими, які не суперечать тим фактичнім обставинам справи, які були становленні в ході судового слідства.
За таких обставин, суд, на думку колегії, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого в навмисному заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, в зв'язку з чим, цілком правильно кваліфікував його дії саме за ч.1 ст.121 КК України.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів знаходить доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про незаконність і необґрунтованість висновків суду, у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвих порушень норм кримінально-процесуального права та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину - не обґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а саму апеляцію такою, яка не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 365-367,377 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_1, залишити без зміни.
судді