Іменем України
м. Сімферополь
12 липня 2013 р. (15:54 год.) Справа №801/5239/13-а
Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Панова О.І., за участю секретаря Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини А2760
про стягнення 4446,99 грн.
представники сторін:
позивач - ОСОБА_1, посвідчення НОМЕР_1;
від відповідача - Бавіч Лариса Йосифівна, довіреність №б/н від 25.01.2013 р.
Суть справи: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини А2760 (далі - Відповідач) про стягнення 4446,99 грн. компенсації замість не отриманого речового майна.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.05.2013 р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.2013 р. проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 16).
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
Наказом Міністерства оборони України №606 (по особовому складу) від 30.07.2012 року полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) та у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Наказом В.о. військового прокурора Військово - Морських Сил від 14.08.2012 р. №442 позивача виключено зі списків особового складу військовослужбовців військової прокуратури Військово - Морських Сил України, знято зі всіх видів забезпечення військовослужбовців та направлено на військовий облік.
Відповідно до довідки військової частини А2760 від 16.07.2012 р. № 4 про одерження грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі ОСОБА_1 не отримав речове майно на суму 4446,99 гривень.
Станом на день розгляду справи зазначена компенсація в сумі 4446,99 гривень позивачу не виплачена.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ передбачалось, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України від 17.02.2000 року № 1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Отже, за змістом статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції зі змінами, внесеними Законом №1459-III, що набрав чинності 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у зв'язку з прийняттям Закону № 1459-III, який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII щодо права осіб звільнених з військової служби на одержання грошової компенсації за не отримане речове майно.
Крім того, згідно із Законом України від 03.11.2006 року № 328-V статтю 9 Закону України було викладено у новій редакції. Стаття 9 Закону № 2011-XII в новій редакції не передбачає права військовослужбовців на одержання грошової компенсації за не отримане речове майно.
Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28.10.2004 року № 1444, встановлено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України № 1444 військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 року по справі № 21-345а12 за позовом ОСОБА_4 до військових частин А2708, А3767, А4519 про оскарження наказу та зобов'язання виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно.
За змістом ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для виконання для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що у позивача, який звільнений з військової служби у 2012 році, відсутнє право на одержання грошової компенсації за не отримане речове майно.
У зв'язку з цим, вимоги позивача є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні, яке відбулось 12.07.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову складено 17.07.2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94,160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Суддя Панов О.І.