Справа № 2а/1770/4331/2012
15 липня 2013 року 18год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2
відповідача: представник Гаврилюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління Державної казначейської служби у Рокитнівському районі Рівненської області
про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди , -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державного казначейства у Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом №17-0 від 03.12.2010 позивача звільнено за п. 7 ст. 40 КЗпП України з підстави знаходження 04.11.2010 на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння. Такий наказ позивач вважає неправомірним, оскільки починаючи з 04.11.2010 по 19.11.2010 вона знаходилася на стаціонарному лікуванні.
У судовому засіданні позивач позов підтримала з наведених підстав та просила його задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснила, що 04.11.2010 прийшла на роботу і біля 09:30 відбулася розмова з керівником. Під час розмови від позивача вимагалися пояснення щодо появи на робочому місці в нетверезому стані, після чого позивач звернулася до лікаря. Приблизно в обідню пору позивач повернулася на роботу та за ініціативи керівника була доставлена працівниками міліції на станцію швидкої медичної допомоги, де було проведено її огляд на предмет сп'яніння. Вживання алкоголю 04.11.2010 заперечує. Вказує, що вживала спиртні напої напередодні.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні повністю. На обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що факт перебування позивача 04.11.2010 в стані алкогольного сп'яніння на робочому місці підтверджується відповідним висновком Обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.08.2010. В свою чергу, поява працівника на робочому місці у нетверезому стані дає роботодавцеві право в порядку, визначеному ст. 40 КЗпП України, звільнити такого працівника. Таким чином, вважає, що дії щодо звільнення позивача із займаної посади проведені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
На підставі ст. 55 КАС України суд допустив заміну відповідача - Управління Державного казначейства у Рокитнівському районі Рівненської області його правонаступником - Управління Державної казначейської служби України у Рокитнівському районі Рівненської області.
Заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 22.09.2008 працювала на посаді головного спеціаліста управління Державного казначейства у Рокитнівському районі Рівненської області (наказ від 19.09.2008 №10-0) (а.с.19).
28.05.1996 позивачем прийнята присяга державного службовця (а.с.15,186). Наказом №11-0 від 17.11.2008 ОСОБА_1 присвоєно черговий дванадцятий ранг державного службовця (а.с.19).
Наказом начальника управління від 30.12.2010 №17-0 позивача звільнено із займаної посади за появу на роботі в нетверезому стані відповідно до п.7 ст.40 КЗпП України (а.с.5).
Як вбачається з вказаного наказу, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується висновком Обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно з яким при токсикологічному дослідженні крові останньої виявлено етиловий спирт в концентрації 3,64 пром. Крім того, у наказі зазначено, що позивач вже не вперше з'являється на роботі в нетверезому стані.
За фактом появи на робочому місці з ознаками алкогольного сп'яніння начальником управління у позивача вимагалися письмові пояснення, однак ОСОБА_1 від дачі таких пояснень відмовилася, про що складено відповідний акт за №1 від 04.11.2010 (а.с.142).
Актом №239 від 04.11.2010, складеним о 15 год. 05 хв., за результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увага та швидкість реакції, зафіксовано, що у ОСОБА_1 присутній запах алкоголю з рота. При проведенні огляду у ОСОБА_1 було відібрано кров для лабораторного тестування, що підтверджено позивачем у судовому засіданні. У графі "результат лабораторних тестів" міститься посилання на виписку з акту токсикологічного дослідження №1933 від 10.11.2010 (а.с.146,147).
В свою чергу, наявною в матеріалах справи випискою з акту токсикологічного дослідження №1933 від 10.11.2010 Комунального закладу "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради стверджено, що при токсикологічному дослідженні крові громадянки ОСОБА_1, яка проводилася газо-хроматографічним методом 10.11.2010, виявлено етиловий спирт в концентрації - 3,64% (а.с.145).
Порушень порядку проведення медичного огляду позивача та фіксування викладених в акті обстеження №239 від 04.11.2010 обставин судом не встановлено; будь-яких об'єктивних доказів фальсифікації результатів токсикологічного дослідження крові позивачем не подано.
Таким чином, обґрунтування позивача стосовно того, що 04.11.2010 вона не перебувала на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, а також доводи щодо фальшування результатів дослідження крові на предмет наявності у ній алкоголю, не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.
Обставини, зазначені в наказі від 03.12.2010 №17-0 щодо неодноразової появи позивача в стані алкогольного сп'яніння на робочому місці, підтверджуються пояснювальною запискою ОСОБА_1 від 23.02.2010, написання якої позивач підтвердила в судовому засіданні (а.с.144).
Статтею 30 Закону України "Про державну службу" визначено, що підставами припинення державної служби є загальні підстави, передбачені Кодексом Законів про Працю України, а також підстави, передбачені цією статтею.
Відповідно до п.7 ст.40 КЗпП України трудовій договір може бути розірваний за ініціативою уповноваженого органу у випадку появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Відповідно до абз. 1, 2, 5 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
З листа профспілкового представника УДК у Рокитнівському районі від 20.12.10 на скаргу від 08.12.2010 зазначено, що Управління Державного казначейства у Рокитнівському районі не має профспілкового комітету (а.с.25).
Зі спірного наказу №17-0 від 03.12.2010 вбачається, що 16.11.2010 профспілковому представнику було направлено подання про дачу згоди на звільнення позивача за п.7 ст.40 КЗпП України, проте в строки, передбачені ч.5 ст. 43 КЗпП України, письмова відповідь від останнього не надходила.
Таким чином, суд не вбачає порушень відповідачем положень ст. 43 КЗпП України.
Згідно з п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими доказами, яким суд має дати відповідну оцінку.
За встановлених обставин суд вважає, що наказ від 30.12.2010 №17-0 «Про звільнення ОСОБА_1» виданий у відповідності з приписами законодавства України та за наявності підстав, передбачених п.7 ст.40 КЗпП України.
Доводи позивача, що 04.11.2010 року вона не знаходилася на робочому місці, оскільки перебувала на стаціонарному лікуванні, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи медичною карткою №6209 Рокитнівської центральної районної лікарні Рівненської області, в якій зазначено, що ОСОБА_1 госпіталізована 04.11.2010 о 16 год. 30 хв. (а.с.156), тобто після залишення робочого місця останньою та проведення медичного огляду на предмет алкогольного сп'яніння.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо винесення наказу №17-0 від 03.12.2010, а також наказ №17-0 від 03.12.2010 "Про звільнення ОСОБА_1" відповідають положенням чинного законодавства України. Об'єктивні докази, які свідчили б про порушення відповідачем законних інтересів ОСОБА_1 та завдання їй моральної шкоди, - в матеріалах справи відсутні. Таким чином, позовні вимоги про скасування вищевказаного наказу, поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста управління Державного казначейства у Рокитнівському районі Рівненської області, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 94 КАС України - відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ОСОБА_1 в позові до Управління Державної казначейської служби у Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Дорошенко Н.О.