Ухвала від 10.07.2013 по справі 2а-1861/12/2770

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-1861/12/2770

10.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Воробйової С.О. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гурін Д.М. ) від 06.03.13 у справі № 2а-1861/12/2770

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_3,99046)

до Відділення громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВД в м. Севастополі (вул. Робоча, 31,м.Севастополь,99001)

Нахімовського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в м.Севастополі (вул. Робоча, 31,м.Севастополь,99001)

треті особи: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 99040)

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,99040)

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Відділення громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВД в м. Севастополі, Нахімовського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в м.Севастополі треті особи: ОСОБА_3 ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.03.13 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовлено.

На зазначене судове рішення від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, відповідно до приписів ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе апеляційний розгляд справи без участі нез'явившихся осіб, по наявним у матеріалах справи письмовим доказам, оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі у 2007 році було зареєстровано ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі АДРЕСА_3, незважаючи на те, що членами сім'ї наймача висловлювалася письмова незгода з реєстрацією дитини за вказаною адресою.

Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача стосовно реєстрації ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_3 та зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі зняти з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_7.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходи з того, що відповідач проводячи реєстрації місця проживання ОСОБА_7, діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

При цьому, згідно з абз. 13 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Згідно з ч. 4 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає..

З наявної у матеріалах справи довідки комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" від 5 вересня 2012 року № 1032 про склад сім'ї та прописку у квартирі АДРЕСА_3 вбачається, що основним квартиронаймачем є ОСОБА_9, постійно проживають та зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_7 (арк.с. 37). ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, прописаний та проживає з 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Частиною 2 статті 156 Житлового кодексу України встановлено, що за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Відповідно до зразка заяви про реєстрацію місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, у заяві зазначається згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації. При цьому зроблена примітка стосовно того, що підпис власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що у 2007 році після народження сина зібрав та подав усі необхідні документи для реєстрації сина за місцем свого проживання. Документи були погоджені із ремонтно-експлуатаційним підприємством, перевірені працівниками відповідача, після чого його сина було зареєстровано за зазначеною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Судом першої інстанції було встановлено що ОСОБА_3 - мати неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заперечувала проти реєстрації дитини за місцем реєстрації місця проживання батька, а саме у квартирі АДРЕСА_3.

Враховуючи викладене судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі було правомірно проведено реєстрацію місця проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем реєстрації місця проживання його батька - ОСОБА_4, а саме за адресою: АДРЕСА_3.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Вивчив наявні докази, в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для задоволення апеляційної скарги судовою колегією не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гурін Д.М.) від 06.03.13 у справі № 2а-1861/12/2770 за позовом ОСОБА_2 до Відділення громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВД в м. Севастополі, Нахімовського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в м.Севастополі треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова

Попередній документ
32474663
Наступний документ
32474665
Інформація про рішення:
№ рішення: 32474664
№ справи: 2а-1861/12/2770
Дата рішення: 10.07.2013
Дата публікації: 19.07.2013
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі: