Справа: № 2а-9962/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
29 травня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Ключковича В.Ю.
Твердохліб В.А.
За участю секретаря: Славкової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинними рішення №14/2-11/18126 від 08.06.2012 року, рішень про визначення митної вартості товарів №№100190000/2012/410562/1, 100190000/2012/410563/1, 100190000/2012/410560/1 від 22.03.2012 року,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росшина" звернувся до суду позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинними рішення №14/2-11/18126 від 08.06.2012 року, рішень про визначення митної вартості товарів №№100190000/2012/410562/1, 100190000/2012/410563/1, 100190000/2012/410560/1 від 22.03.2012 року та зобов'язання визнати митну вартість товарів задекларованих в деклараціях митної вартості №№ 100000037/2012/400161, 100000037/2012/400118, 100000037/2012/400160 від 21.03.2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росшина" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росшина" та підприємством Wheel Hunter Co Limited" (Китай) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.02.2010 р. № ROSS-02, за яким позивачем до митного оформлення був заявлений в режимі імпорт-40 товар: "шини пневматичні гумові нові для легкових автомобілів безкамерні", "шини пневматичні гумові нові для легко вантажних автомобілів безкамерні", "шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів", країна виробництва Китай.
Шляхом подання декларацій митної вартості ДМВ-1 за №№ 100000037/2012/400160, 100000037/2012/400118, 100000037/2012/400161 від 21.03.2012 р. митна вартість була заявлена позивачем за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто під час здійснення митного оформлення імпортованого товару позивач застосував перший метод визначення митної вартості.
При перевірці правильності визначення позивачем заявленої митної вартості товарів, у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості, оскільки вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС ДМСУ).
Отже, відповідач дійшов висновку, що заявлена позивачем митна вартість не відповідає вимогам ст.266 Митного кодексу України, тому прийняв рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Так, відповідач визначив митну вартість імпортованого позивачем товару за шостим методом визначення митної вартості товарів та прийняв відповідні рішення про визначення митної вартості товарів від 22.03.2012 року №№ 100190000/2012/410562/1, 100190000/2012/410563/1, 100190000/2012/410560/1.
Зазначені рішення були прийняті відповідачем у зв'язку з: наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості та неподання декларантом додаткових документів для підтвердження заявлених відомостей; відсутністю інформації у декларанта та у митного органу щодо вартості ідентичних товарів; відсутністю інформації у декларанта та у митного органу щодо вартості подібних товарів; відсутністю базі для віднімання/додавання.
Таким чином, митна вартість була визначена відповідачем з урахуванням світової практики за методом 6 та щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених митних вартостях за методом 1-6.
Також, відповідачем було проведено консультацію з декларантом, в ході якої, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, була проаналізована цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів зазначена у графах 33 рішень про визначення митної вартості товарів, про що декларант ознайомлений під підпис.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Росшина", не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями про визначення митної вартості товарів від 22.03.2012 року, подало до відповідача звернення про перегляд зазначених рішень, за результатами розгляду якого листом від 08.06.2012 р. № 14/2-11/18126 позивачу була надана відповідь, що Київська регіональна митниця не вбачає підстав для перегляду рішень про визначення митної вартості від 22.03.2012 р. №№100190000/2012/410562/1, 100190000/2012/410563/1, 100190000/2012/410560/І.
Позивач вважає, що застосування ним першого методу визначення митної вартості при митному оформленні імпортованих ним товарів є правомірним, а рішення відповідача про визначення митної вартості товарів протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені у Митному кодексі України. від 11.07.2002 р. № 92-IV.
Статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України (ч.1 ст.261 Митного кодексу України).
Згідно ст.262 Кодексу, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню(ст. 264 Митного кодексу України).
Статтею 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст.60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Вимогою ст.266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Також, частинами 2-3 вищенаведеної статті визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у ч.1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Крім того, згідно до ч.1 ст.265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України визначено Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766.
Так, відповідно до п.11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Відповідно до даних вимог, відповідачем було запропоновано позивачу (декларанту) надати додаткові документи, про що посадовою особою митного органу у графі "Для відміток митного органу" декларацій митної вартості від 21.03.2012 p. №№100000037/2012/400161, 100000037/2012/400118, 100000037/2012/400160 зроблено відповідний запис, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; прайс-лист фірми виробника; калькуляція виробника; експортна ВМД.
Із зазначеним записом представника позивача було ознайомлено під підпис, однак, представник Товариства зазначив про неможливість надання необхідних додаткових документів, також зауважив, що з визначеною митною вартістю згоден.
Пунктами 13 та 14 Порядку визначено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у п.11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів №№100190000/2012/410562/1, 100190000/2012/410563/1, 100190000/2012/410560/1 від 22.03.2012 р. прийнято відповідно до вимог митного законодавства України, а тому в задоволенні позовних вимог правомірно відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Твердохліб В.А.
Повний текст ухвали виготовлено 04.06.2013 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Ключкович В.Ю.
Твердохліб В.А.