Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
11 липня 2013 р. № 820/4435/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,
при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,
за участю представника позивача - Бихно О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс"
до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
проскасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення - рішення видане Нововодолазькою міжрайнною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби 20 травня 2013 року № 0000732200;
- скасувати податкове повідомлення - рішення видане Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби 20 травня 2013 року № 000074200.
Протокольною ухвалою суду від 11.07.2013 року здійснено заміну первинного відповідача - Нововодолазьку міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби на належного - Нововодолазьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 255/22-13/30957466 від 15.04.2013р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 000074200 та № 0000732200 від 20.05.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ "Інтерфакт-плюс", у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "Інтерфакт-плюс" податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтако» та ТОВ «Укрстройсервіс».
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 255/22-13/30957466 від 15.04.2013р. та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що, позивач, ТОВ "Інтерфакт-плюс", у перевіряємому періоді занизив податок на додану вартість на загальну суму 112316,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Інтако», оскільки з актів Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період вказаним контрагентом позивача. Також, відповідно до висновків акту перевірки від 15.04.2013 року позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 138752,00 грн. Відповідачем зазначено, що на формування показників податку на прибуток ТОВ "Інтерфакт-плюс" мало вплив здійснення операцій з транспортування вугілля придбаного у ТОВ «ІНТАКО» товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстройсервіс». Висновок про заниження податку на прибуток зроблено через відсутність оформлених належним чином документів підтверджуючих транспортування придбаного позивачем товару.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 30957466, місцезнаходження: 63024, Харківська обл., Валківський р-н, с. Костів, вул. Чапаєва, буд. 107, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 21-22, 23-27), перебуває на обліку як платник податків в Нововодолазькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 2 а.с. 136, т .1 а.с. 28).
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Судом встановлено, що Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби (повноваження якої перешли до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - т. 3 а.с. 7) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Інтерфакт-плюс" з питань підтвердження взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтако» (код ЄДРПОУ 36371642) за травень-липень 2012 року.
Результати проведеної перевірки оформлені актом № 255/22-13/30957466 від 15.04.2013р. (т. 1 а.с. 31-63).
Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Інтерфакт-плюс" встановлено порушення:
- п. 190.2 ст. 190, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 208.1 п. 208.2, п. 208.3 ст. 208, п. 201.4 ст. 201, Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 112316 грн., в тому числі: за травень 2012 року на 38604 грн., за червень 2012 року на 25861 грн., за липень 2012 року на 47851 грн.;
- п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 138752 грн., в тому числі ІІ квартал 2012 року в сумі 93988 грн., ІІІ квартал 2012 року в сумі 44764 грн.
Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі актів перевірки Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС ТОВ «Інтако»: № 788/22-417/36371642 від 10.08.2012 року, № 504/22-417/36371642 від 25.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Інтако» (код ЄДРПОУ 36371642) щодо документального підтвердження господарських операцій, з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 та за липень, серпень 2012 року, за висновками яких встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.
На підставі акту перевірки ТОВ "Інтерфакт-плюс" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000732200 від 20.05.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 168474,00 грн., з яких за основним платежем 112316,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 56158,00 грн. (т. 1 а.с. 30);
№ 000074200 від 20.05.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 173 440, 00 грн., з яких за основним платежем 138 752,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 34688,00 грн. (т. 1 а.с. 29).
Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ „Інтако" (продавець) та ТОВ "Інтерфакт-плюс" (покупець) був укладений договір № 3004-У від 30.04.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - вугілля українського походження, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 69-70). Відповідно до Додатку № 1 від 30.04.2012 року та Додатку № 2 від 18.05.2012 року до вказаного договору ТОВ «Інтако» та позивач погодили найменування товару, якість, ціну, обсяги та умови поставки. Зокрема, передбачена поставка на умовах Інкотермс-2000 (т. 1 а.с. 71, 72).
На виконання умов договору № 3004-У від 30.04.2012 року ТОВ „Інтако" у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - вугілля, що підтверджується рахунками фактурами: № 21071 від 21.07.2012 року на загальну суму 19230,00 грн. в т.ч. ПДВ 3205,00 грн.; № 20072 від 20.07.2012 року на загальну суму 18975,00 в т.ч. ПДВ 3162,50 грн.; № 10072 від 10.07.2012 року на загальну суму 20775,00 в т.ч. ПДВ 3462,50 грн.; № 06072 від 06.07.2012 року на загальну суму 19204,33 в т.ч. ПДВ 3200,72 грн.; № 06071 від 06.07.2012 року на загальну суму 20400,00 в т.ч. ПДВ 3400,00 грн.; № 05072 від 05.07.2012 року на загальну суму 19950,00 в т.ч. ПДВ 3325,50 грн.; № 03072 від 03.07.2012 року на загальну суму 20460,00 в т.ч. ПДВ 3410,00 грн.; № 01072 від 01.07.2012 року на загальну суму 16050,00 в т.ч. ПДВ 2675,00 грн.; № 27061 від 27.06.2012 року на загальну суму 18795,00 в т.ч. ПДВ 3132,50 грн.; № 26061 від 26.06.2012 року на загальну суму 20430,00 в т.ч. ПДВ 3405,00 грн.; № 22061 від 22.06.2012 року на загальну суму 18472,50 в т.ч. ПДВ 3078,75 грн.; № 21061 від 21.06.2012 року на загальну суму 19125,00 в т.ч. ПДВ 3187,50 грн.; № 20061 від 20.06.2012 року на загальну суму 16050,00 в т.ч. ПДВ 2674,95 грн.; № 15061 від 15.06.2012 року на загальну суму 15943,00 в т.ч. ПДВ 2657,12 грн.; № 14061 від 14.06.2012 року на загальну суму 18990,00 в т.ч. ПДВ 3165,00 грн.; № 12061 від 12.06.2012 року на загальну суму 15033,00 в т.ч. ПДВ 2505,54 грн.; № 09061 від 09.06.2012 року на загальну суму 16488,70 в т.ч. ПДВ 2748,07 грн.; № 07061 від 07.06.2012 року на загальну суму 22080,00 в т.ч. ПДВ 3680,00 грн.; № 06061 від 06.06.2012 року на загальну суму 17708,57 в т.ч. ПДВ 2951,43 грн.; № 0106 від 01.06.2012 року на загальну суму 17548,00 в т.ч. ПДВ 2924,61 грн.; № 31051 від 31.05.2012 року на загальну суму 26322,00 в т.ч. ПДВ 4386,92 грн.; № 25051 від 25.05.2012 року на загальну суму 17280,50 в т.ч. ПДВ 2880,03 грн.; № 23051 від 23.05.2012 року на загальну суму 20025,00 в т.ч. ПДВ 3337,50 грн.; № 22051 від 22.05.2012 року на загальну суму 18885,50 в т.ч. ПДВ 3147,52 грн.; № 18051 від 18.05.2012 року на загальну суму 18564,50 в т.ч. ПДВ 3094,03 грн.; № 16051 від 16.05.2012 року на загальну суму 15592,50 в т.ч. ПДВ 2598,75 грн.; № 14051 від 14.05.2012 року на загальну суму 17010,00 в т.ч. ПДВ 2835,00 грн.; № 12051 від 12.05.2012 року на загальну суму 17051,90 в т.ч. ПДВ 2841,98 грн.; № 11051 від 11.05.2012 року на загальну суму 18542,90 в т.ч. ПДВ 3090,49 грн.; № 1105 від 11.05.2012 року на загальну суму 15540,00 в т.ч. ПДВ 2590,00 грн.; № 08051 від 08.05.2012 року на загальну суму 17884,90 в т.ч. ПДВ 2980,82 грн.; № 08052 від 08.05.2012 року на загальну суму 16065,00 в т.ч. ПДВ 2677,50 грн.; № 05051 від 05.05.2012 року на загальну суму 35209,80 в т.ч. ПДВ 5868,30 грн.; № 05052 від 05.05.2012 року на загальну суму 18165,00 в т.ч. ПДВ 3027,50 грн.; № 0305 від 03.05.2012 року на загальну суму16957,50 в т.ч. ПДВ 2826,25 грн.; видатковими накладними: за травень 2012 року: № рн-0305-3 від 03.05.2012 року на суму 16957,50 грн., в т.ч. ПДВ 2826,25 грн.; № рн-0505-2 від 05.05.2012 року на суму 18165,00 грн., в т.ч. ПДВ 3027,50 грн; № рн-0505-1 від 05.05.2012 року на суму 35209,80 грн., в т.ч. ПДВ 5868,30 грн; № рн-0805-2 від 08.05.2012 року на суму 17884,90 грн., в т.ч. ПДВ 2980,82 грн.; № рн-0805-3 від 08.05.2012 року на суму 16065,00 грн., в т.ч. ПДВ 2677,50 грн.; № рн-1105-8 від 11.05.2012 року на суму 18542,90 грн., в т.ч. ПДВ 3090,49 грн.; № рн-1105-9 від 11.05.2012 року на суму 15540,00 грн., в т.ч. ПДВ 2590,00 грн.; № рн-1205-1 від 12.05.2012 року на суму 17051,90 грн., в т.ч. ПДВ 2841,98 грн.; № рн-1405-14 від 14.05.2012 року 17.010,00грн., в т.ч. ПДВ 2835,00грн.; № рн-1605-5 від 16.05.2012 року на суму 15592,50 грн., в т.ч. ПДВ 2598,50 грн.; № рн-1805-11 від 18.05.2012 року на суму 18564,50 грн., в т.ч. ПДВ 3094,08 грн; № рн-2205-4 від 22.05.2012 року на суму 18885,50 грн., в т.ч. ПДВ 3147,58 грн.; № рн-2305-3 від 23.05.2012 року на суму 20025 грн., в т.ч. ПДВ 3337,50 грн.; № рн-2505-3 від 25.05.2012 року на суму 17280,50 грн., в т.ч. ПДВ 2880,08 грн.; № рн-3105-6 від 31.05.2012 року на суму 26322,00 грн., в т.ч. ПДВ 4387,00 грн.; за червень 2012 року: № рн-0106-11 від 01.06.2012 року на суму 17548,07грн, в т.ч. ПДВ 2924,68 грн.; № рн-0606-13 від 06.06.2012 року на суму 17708,57 грн., в т.ч. ПДВ 2951,43 грн.; № рн-0706-8 від 07.06.2012 року на суму 22080,00 грн., в т.ч. ПДВ 3680 грн.; № рн-0906-1 від 09.06.2012 року на суму 16488,78 грн., в т.ч. ПДВ 2748,13 грн.; № рн-1206-6 від 12.06.2012 року на суму 15033,55 грн., в т.ч. ПДВ 2505,59 грн.; № рн-1406-4 від 14.06.2012 року на суму 18990,00 грн., в т.ч. ПДВ 3165,00 грн.; № рн-1506-3 від 15.06.2012 року насуму 15943,06 грн., в т.ч. ПДВ 2657,18 грн.; № рн-2006-8 від 20.06.2012 року на суму 16050,06 грн., в т.ч. ПДВ 2675,01 грн.; № рн-2106-8 від 21.06.2012 року на суму 19125,00 грн., в т.ч. ПДВ 3187,50 грн.; № рн-2206-6 від 22.06.2012 року на суму 18472,50 грн., в т.ч. ПДВ 3078,75 грн.; № рн-2606-5 від 26.6.2012 року на суму 20430,00 т.ч. ПДВ 3405,00грн.; № рн-2706-3 від 27.06.2012 року на суму 18795,00 грн. в т.ч. ПДВ 3187,50 грн.; за липень 2012 року: № 0207-2 від 02.07.2012 року на суму 16050,00 грн. в т.ч. ПДВ 2675,00 грн.; №0307-3 від 03.07.2012 року на суму 20460,00 грн. в т.ч. ПДВ 10,00 грн.; № 0507-2 від 05.07.2012 року на суму 19050,00 грн. в т.ч. ПДВ 3325,00 грн.; № 0607-4 від 06.07.2012 року на суму 19204,33 грн. в т.ч. ПДВ 3200,72 грн.; № 0607-5 від 06.07.2012 року на суму 20400,00 грн. в т.ч. ПДВ 3400,00 грн.; № 1007-6 від 10.07.2012 року на суму 20775,00 грн. в т.ч. ПДВ 3462,50 грн.; № 1107-2 від 11.07.2012 року на суму 19376,83 грн. в т.ч. ПДВ 3229,47 грн.; № 1207-3 від 16.07.2012 року на суму 20100,00 грн. в т.ч. ПДВ 3350,00 грн.; № 1407-1 від 14.07.2012 року на суму 16789,00 грн. в т.ч. ПДВ 2798,24,00 грн.; № 1607-5 від 12.07.2012 року на суму 20100,00 грн. в т.ч. ПДВ 3350,00 грн.; № 1907-2 від 19.07.2012 року на суму 17880,00 грн. в т.ч. ПДВ 2980,00 грн.; № 1907-3 від 19.07.2012 року на суму 18399,3600 грн. в т.ч. ПДВ 3066,56,00 грн.; № 2007-7 від 20.07.2012 року на суму 18975,00 грн. в т.ч. ПДВ 3162,50 грн.; № 2007-8 від 20.07.2012 року на суму 19376,83 грн. в т.ч. ПДВ 3229,47 грн.; № 2107-1 від 20.07.2012 року на суму 19267,50 грн. в т.ч. ПДВ 3211,25 грн. та податковими накладними: за травень 2012 року: № 3 від 03.05.2012 року на суму 16957,50 грн., в т.ч. ПДВ 2826,25 грн.; № 31 від 05.05.2012 року на суму 35209,80 грн., в т.ч. ПДВ 5868,30 грн.; № 32 від 05.05.2012 року на суму 18165,00 грн., в т.ч. ПДВ 3027,50 грн.; № 54 від 08.05.2012 року на суму 17884,90 грн., в т.ч. ПДВ 2980,82 грн.; № 57 від 08.05.2012 року на суму 16065,00 грн., в т.ч. ПДВ 2677,50 грн.; № 80 від 11.05.2012 року на суму 18542,90 грн., в т.ч. ПДВ 3090,49 грн.; № 87 від 11.05.2012 року на суму 15540,00 грн., в т.ч. ПДВ 2590,00 грн.; №91 від 12.05.2012 року на суму 17051,90 грн., в т.ч. ПДВ 2841,98 грн.; № 92 від 14.05.2012 на суму 17010,00 грн., вт. Ч. ПДВ 2835,00 грн.; № 107 від 16.05.2012 року на суму 15592,50 грн., в т.ч. ПДВ 2598,50 грн.; № 139 від 18.05.2012 року на суму 18564,50 грн., в т.ч. ПДВ 3094,08 грн.; № 159 від 22.05.2012 року на суму 18885,50 грн., в т.ч. ПДВ 3147,58 грн.; № 170 від 23.05.2012 року на суму 20025 грн., в т.ч. ПДВ 3337,50 грн.; № 194 від 25.05.2012 року на суму 17280,50 грн., в т.ч. ПДВ 2880,08 грн.; № 246 від 31.05.2012 року на суму 26322,00 грн., в т.ч. ПДВ 4387,00 грн.; за червень 2012 року: № 7 від 01.06.2012 року на суму 17548,07грн, в т.ч. ПДВ 2924,68 грн.; № 24 від 06.06.2012 року на суму 17708,57 грн., в т.ч. ПДВ 2951,43 грн.; № 54 від 07.06.2012 року на суму 22080,00 грн., в т.ч. ПДВ 3680 грн.; №86 від 12.06.2012 року на суму 15033,55 грн., в т.ч. ПДВ 2505,59 грн.; № 66 від 09.06.2012 року на суму 16488,78 грн., в т.ч. ПДВ 2748,13 грн.; № 113 від 14.06.2012 року на суму 18990,00 грн., в т.ч. ПДВ 3165,00 грн.; № 125 від 15.06.2012 року на суму 15943,06 грн., в т.ч. ПДВ 2657,18 грн.; № 170 від 20.06.2012 року на суму 16050,06 грн., в т.ч. ПДВ 2675,01 грн.; № 184 від 21.06.2012 року на суму 19125,00 грн., в т.ч. ПДВ 3187,50 грн.; № 197 від 22.06.2012 року на суму 18472,50 грн., в т.ч. ПДВ 3078,75 грн.; № 231 26.6.2012 року на суму 20430,00 т.ч. ПДВ 3405,00грн.; № 245 від 27.06.2012 року на суму 18795,00 грн. в т.ч. ПДВ 3187,50 грн.; за липень 2012 року: № 6 від 02.07.2012 року на суму 16050,00 грн. в т.ч. ПДВ 2675,00 грн.; № 18 від 03.07.2012 року на суму 20460,00 грн. в т.ч. ПДВ 3410,00 грн.; № 48 від 05.07.2012 року на суму 19050,00 грн. в т.ч. ПДВ 3325,00 грн.; № 64 від 06.07.2012 року на суму 19204,33 грн. в т.ч. ПДВ 3200,72 грн.; № 65 від 06.07.2012 року на суму 20400,00 грн. в т.ч. ПДВ 34200,00 грн.; № 104 від 10.07.2012 року на суму 20775,00 грн. в т.ч. ПДВ 3462,50 грн.; № 116 від 11.07.2012 року на суму 19376,83 грн. в т.ч. ПДВ 3229,47 грн.; № 131 від 12.07.2012 року на суму 20100,00 грн. в т.ч. ПДВ 3350,00 грн.; № 167 від 14.07.2012 року на суму 16789,00 грн. в т.ч. ПДВ 2798,24,00 грн.; № 176 від 16.07.2012 року на суму 120100,00 грн. в т.ч. ПДВ 3350,00 грн.; № 204 від 19.07.2012 року на суму 17880,00 грн. в т.ч. ПДВ 2980,00 грн.; № 205 від 19.07.2012 року на суму 18399,3600 грн. в т.ч. ПДВ 3066,56,00 грн.; № 216 від 20.07.2012 року на суму 18975,00 грн. в т.ч. ПДВ 3162,50 грн.; № 217 від 20.07.2012 року на суму 19376,83 грн. в т.ч. ПДВ 3229,47 грн.; № 219 від 21.07.2012 року на суму 19267,50 грн. в т.ч. ПДВ 3211,25 грн. (т. 1 а.с. 73-114, 115-156, т. 2 а.с. 200-234).
Суми ПДВ по вищезазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за травень-липень 2012 року (т. 2 а.с. 36-79).
Крім цього, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "Інтерфакт-плюс" та його контрагентом TOB «Інтако» позивач надав оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за перевіряємий період (т. 2 а.с. 100-102).
Відповідно до умов вищевказаного договору навантаження, перевезення та розвантаження придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «Інтерфакт-плюс».
Так, судом встановлено, що між ТОВ "Інтерфакт-плюс" (замовник) та ТОВ «Укрстройсервис» (виконавець) був укладений договір про надання послуг № 10/01-12 від 10 січня 2012 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором виконати роботи по автоперевезенню вугілля (т. 2 а.с. 30-33). Відповідно до п. 2.1 вказаного договору договірна ціна з урахуванням ПДВ складає 6000,00 грн., вартість одного рейсу автоперевезення автомобілем MAN, DAF. Згідно з додатковою угодою від 04.02.2010 року до вказаного договору про надання послуг сторони домовились викласти п. 2.1. договору в наступній редакції: «договірна ціна з врахуванням ПДВ складає 5000,00 грн., вартість одного рейсу автоперевезення автомобілем MAN, DAF» (т. 2 а.с. 34).
Судом встановлено, що перевізник, ТОВ «Укрстройсервис», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації - код 30512454, місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 32, кв. 61, м. Харків. 61057, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.2 а.с. 132), та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 28746323) (т. 2 а.с. 135). Судом встановлено, що ТОВ «Укрстройсервис» має ліцензію серії АВ № 497582 Міністерства транспорту та зв'язку України (вид господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»; дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (т. 2 а.с. 35).
На виконання умов договору ТОВ «Укрстройсервис» були надані позивачу транспортні послуги, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт та реєстрами від 24.05.2012 року, 31.05.2012 року, 21.06.2012 року, 27.06.2012 року, 20.07.2012 року, 27.07.2012 року, (т. 2 а.с. 150-163).
Оплата за надані транспортні послуги була здійснена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрстройсервис», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та акт звіряння взаємних розрахунків за травень-липень 2012 року між ТОВ "Інтерфакт-плюс" та «Укрстройсервис» за договором № 10/01-12 від 10 січня 2012 року (т. 2 а.с. 145, 146-148).
Крім того, судом встановлено, що між ТОВ "Інтерфакт-плюс" (орендар) та ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) були укладені договори оренди № 1/09-11 від 01.09.2011 року та № 2/09-11 від 01.09.2011 року, відповідно до умов яких орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування: автомобіль марки SCANIA, рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом № 03-74 та автомобіль марки SCANIA, рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом № 03-73 для виконання робіт на території України (т. 2 а.с. 193, 194). Згідно з копією наказу № 3/09-П від 01.10.2011 року «Про закріплення транспортних засобів» закріплено за водійським складом позивача наступні транспортні засоби, зокрема: SCANIA НОМЕР_2 за водієм ОСОБА_3, SCANIA НОМЕР_3 за водієм ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 195). Крім того, представником позивача надано до суду копії свідоцтв про реєстрацію зазначених транспортних засобів (т. 3 а.с. 15). Оплата за орендовані транспортні засоби була здійснена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2, про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення (т. 3 а.с. 25).
На підтвердження фізичного переміщення товару (вугілля) за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Інтако» та виконання умов договору про надання послуг № 10/01-12 від 10 січня 2012 року представником позивача надані до суду та долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні за травень: № 2444 від 03.05.2012 року; № 1254 від 07.05.2012 року; № 1254/1 від 07.05.2012 року; № 1323 від 07.05.2012 року; № 2476 від 08.05.2012 року; № 1402/1 від 10.05.2012 року; № 2485 від 11.05.2012 року; № 1482 від 14.05.2012 року; № 2496 від 14.05.2012 року; № 1504 від 16.05.2012 року; № 1504/1 від 18.05.2012 року; № 2573 від 22.05.2012 року; № 1708 від 24.05.2012 року; № 2598 від 25.05.2012 року; № 2462 від 05.05.2012 року; за червень: № 1859 від 01.06.2012 року; № 2533 від 01.06.2012 року; № 2534 від 06.06.2012 року; № 1928 від 08.06.2012 року; № 2535 від 09.06.2012 року; № 2187/1 від 13.06.2012 року; № 2547 від 15.06.2012 року; № 2244 від 21.06.2012 року; № 2331 від 23.06.2012 року; № 2460 від 26.06.2012 року; № 2460/1 від 27.06.2012 року; за липень: № 2540 від 02.07.2012 року; № 2571 від 02.07.2012 року; № 2645 від 06.07.2012 року; № 2685 від 06.07.2012 року; № 2600 від 06.07.2012 року; № 2748 від 09.07.2012 року; № 2750 від 11.07.2012 року; № 2777 від 11.07.2012 року; № 2920 від 13.07.2012 року; № 2607 від 14.07.2012 року; № 2817 від 14.07.2012 року; № 2611 від 20.07.2012 року; № 2940 від 20.07.2012 року; № 2966 від 23.07.2012 року; та подорожні листи вантажного автомобіля за формою № 2 за травень 2012р.: № 01592 від 03.05.2012 року; № 01591 від 03.05.2012 року; № 563 від 07.05.2012 року; № 564 від 07.05.2012 року; № 01602 від 07.05.2012 року; № 596 від 10.05.2012 року; № 01611 від 10.05.2012 року; № 632 від 14.05.2012 року; № 01617 від 14.05.2012 року; № 632 від 16.05.2012 року; № 675 від 18.05.2012 року; № 01645 від 21.05.2012 року; № 700 від 24.05.2012 року; № 01662 від 25.05.2012 року;№ 01679 від 31.05.2012 року; за червень 2012р: № 790 від 01.06.2012 року; № 01695 від 05.06.2012 року; № 823 від 07.06.2012 року; № 842 від 08.06.2012 року; № 01707 від 08.06.2012 року; № 01716 від 11.06.2012 року; № 1002 від 13.06.2012 року; № 01730 від 14.06.2012 року; № 01747 від 19.06.2012 року; № 1055 від 21.06.2012 року; № 1072 від 23.06.2012 року; № 1095 від 26.06.2012 року; № 2019 від 27.06.2012 року; за липень 2012р: № 2030 від 02.07.2012 року; № 2060 від 02.07.2012 року; № 01813 від 05.07.2012 року; № 2099 від 06.07.2012 року; № 2086 від 06.07.2012 року; № 2129 від 09.07.2012 року; № 2130 від 11.07.2012 року; № 2131 від 11.07.2012 року; № 01828 від 13.07.2012 року; № 2163 від 14.07.2012 року; № 2199 від 18.07.2012 року; № 01842 від 18.07.2012 року; № 01845 від 19.07.2012 року; № 2228 від 23.07.2012 року; № 2211 від 23.07.2012 року (т. 1 а.с. 157-240).
Відповідно до товарно-транспортних накладних та пояснень представника позивача пунктом навантаження товару були наступні міста: Донецька обл. м. Торез, м. Кіровськ, Луганська обл. м. Алчевськ, м. Красний Луч - це місця добування вугілля, пункт розвантаження - вул. Чапаєва, буд. 107, с. Костів, Валківський район, Харківська область. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ № 534305 від 12.03.2008 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18052479 від 12.03.2008 р. (т. 2 а.с. 137, 138) позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі загальною площею 4707,8 кв.м.: виробничий корпус А-1, 2349,0 кв. м.; тунельна піч, А-1№, 350,4 кв. м.; адмінбудівля, Б-2, 581,3 кв.м; гараж, В-1, 379,7 кв. м.; вбиральня, Г-1, 2,4 кв. м.; склад ПММ, Д-1, Е-1, 46,8 кв.м.; навіс для зберігання глини, Ж-1, 448,8 кв.м.; вбиральня, З-1, 5,0 кв.м.; котельня, К-1, 105,7 кв.м.; гараж зі складом, Л-1, Л-1№, 90,9 кв.м.; склад, М-1, 245,2 кв.м.; прохідна, Н-1, 66,2 кв.м.; ГРП, П-1, 36,4 кв.м.; огорожа, 1-3, водонапірна башня, 4; пожежний резервуар, 5, яке знаходиться за адресою: вул. Чапаєва, буд. 107, с. Костів, Валківський район, Харківська область.
Товар отримували працівники ТОВ «Інтерфакт-плюс» комерційний директор Новіков М.А., комірник ОСОБА_6 та начальник виробництва Козарь М.О. на підставі генеральної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Інтако». Строк дії довіреності з 30.04.2010 р. по 31.12.2012 року (т.2 а.с. 199). Крім того, Новікову М.А. на підставі довіреності від 03.01.2011 року було надано право, зокрема, укладання та підписання договорів та додаткових угод до договорів від імені ТОВ «Інтерфакт-плюс», підписання первинних документів товариства. Строк дії довіреності 3 роки (т. 2 а.с. 198). Також, на підтвердження надходження товару від ТОВ «Інтако» на склад позивача представником позивача наданий до суду належним чином завірений витяг з журналу обліку твердого палива, яке надходило на склад ТОВ «Інтерфакт-плюс», за перевіряємий період (т. 2 а.с. 180-185). Згідно пояснень представника позивача, перевірка ваги вугілля під час прийняття його на склад здійснювалась за допомогою спеціальних ваг. Так, судом встановлено, що відповідно до договору тимчасового користування майном на безоплатній основі № 23/01 від 23.01.2012 року ФОП ОСОБА_8 (позичкодавець) передає ТОВ «Інтерфакт-плюс» (користувачу) у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, ваги електронні автомобільні марки УВК-А-СН 60 (т. 3 а.с. 11-13). Зазначені ваги у задовільному стані були передані позивачу, про що свідчить акт приймання-передачі № 1 від 24.01.2012 року до договору № 23/01 (т. 3 а.с. 14).
Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач, ТОВ «Інтерфакт-плюс», використав отримане від ТОВ «Інтако» вугілля у власній господарській діяльності, а саме: для виробництва цегли.
Так, відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД-2010 ТОВ "Інтерфакт-плюс" є: 23.32 - виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 72.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т. 1 а.с. 21).
З довідки ТОВ «Інтерфакт-плюс» вбачається, що «для технологічного процесу виробництва цегли використовується тверде паливо. При згоранні палива виділяється тепло, яке поглинає вологу глини під час сушіння. Паливом для топки сушильного барабану прийнято вугілля марки «АКО». Випал цегли здійснюється вугіллям марки «Т». Також на підтвердження використання позивачем вугілля у власній господарській діяльності представником позивача надані до суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 за травень-липень 2012 року, на якому відображається вартість палива, яка придбане виключно з метою використання на власні потреби (т. 2 а.с. 97-99).
Крім того, з пояснень представника позивача встановлено, що використання вугілля позивачем здійснюється шляхом згорання у тунельній печі, яка знаходиться на балансі товариства. На підтвердження виробничих та технічних потужностей ТОВ «Інтерфакт-плюс» представником позивача надані до суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 за травень-липень 2012 року (т. 2 а.с. 91-96).
Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.
Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Інтако", про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення (т. 1 а.с. 241-250, т. 2 а.с. 1-29, т. 3 а.с. 22-24).
З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ „Інтако" господарських операцій.
Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ „Інтако" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ „Інтако" при укладанні і виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.
За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ «Інтерфакт-плюс» та його контрагентом ТОВ „Інтако" вищевказаний договір був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.
Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Суд критично ставиться до висновку відповідача в акті перевірки про ненадання позивачем під час перевірки всіх документів, які підтверджують факт поставки придбаного товару, а саме подорожніх листів, оскільки всупереч приписам процесуального законодавства відповідачем не надано до суду доказів письмового запиту з чітким переліком документів, які позивач повинен був надати до перевірки. А відтак, виходячи із системного аналізу змісту акта перевірки суд дійшов висновку, що позивачем відповідачеві до перевірки були надані усі наявні у нього документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо поставки товарів від ТОВ «Інтако».
Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".
Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки № 2718 від 01.12.2011 року щодо порушення ТОВ «Інтерфакт-плюс» положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства необґрунтованими.
Щодо встановлених в акті перевірки порушень податкового законодавства, на підставі яких прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000732200 від 20.05.2013 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).
Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на висновках актів перевірки Західної МДПІ у м. Харкова Харківської області ДПС ТОВ «Інтако»: № 788/22-417/36371642 від 10.08.2012 року, № 504/22-417/36371642 від 25.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Інтако» (код ЄДРПОУ 36371642) щодо документального підтвердження господарських операцій, з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 та за липень, серпень 2012 року, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Крім того, судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. по справі №2а-10863/12/2070 за позовом ТОВ «Інтако» до Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС про визнання дій протиправними позов ТОВ «Інтако» задоволений в повному обсязі: визнані протиправними дії податкового органу з проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтако» код ЄДРПОУ 36371642 щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011р., лютий 2012р., березень-червень 2012р., за наслідками якої складений акт від 10.08.2012р. № 788/22-417/36371642. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013р. зазначена постанова залишена без змін (т. 2 а.с. 80-83, 84-87).
Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до довідки Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 88/220-30/30957466 від 03.10.20102 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтерфакт-плюс" код ЄДРПОУ 30957466 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Інтако» код ЄДРПОУ 36371642, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012 року відповідачем встановлено, що звіркою ТОВ "Інтерфакт-плюс" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтако», їх вид, обсяг, якість та розрахунки (т. 2 а.с. 139-144).
З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ „Інтако" за договором купівлі-продажу погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і вказаним контрагентом мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «Інтерфакт-плюс» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення № 0000732200 від 20 травня 2013 року та № 000074200 від 20 травня 2013 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби:
- № 0000732200 від 20 травня 2013 року,
- № 000074200 від 20 травня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (63024, Харківська обл., Валківський р-н, с. Костів, вул. Чапаєва, буд. 107, код 30957466) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2013 року.
Суддя К.О. Севастьяненко