Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
09 липня 2013 р. № 820/5019/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,
за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, Кріулін К.В., відповідач - Богдан Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Українського науково-дослідного інституту Протезування, протезобудування та відновлення працездатності про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_4, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Українського науково-дослідного інституту Протезування, протезобудування та відновлення працездатності, в якому просить суд визнати протиправними дії Українського науково-дослідного інституту Протезування, протезобудування та відновлення працездатності, що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запит ОСОБА_4 про надання публічної інформації № 06/із від 01.06.2013р.; зобов'язати відповідача задовольнити запит ОСОБА_4 про надання публічної інформації № 06/із від 01.06.2013 року, а саме надати ОСОБА_4 інформацію про те, за якою ціною за одиницю товару закуповував УкрНДІпротезування протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти; постановити окрему ухвалу, якою повідомити органи прокуратури про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.06.2013 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації № 06/із від 01.06.2013 року, в якому просила надати інформацію про те, за якою ціною за одиницю товару закуповував УкрНДІпротезування протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти. Листом від 10.06.2013 року відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації з посиланням на те, що обов'язку надання даної інформації діючим законодавством не передбачено. Позивач вважає дану відмову неправомірною, оскільки відповідач, будучі розпорядником відповідної інформації, неправомірно обмежив доступ до інформації, що не віднесена до жодного із видів інформації з обмеженим доступом, тобто є відкритою. Крім того, враховуючи порушення відповідачем прав позивача на отримання публічної інформації, позивач, керуючись положеннями ст. 162 КАС України, просить постановити окрему ухвалу, якою повідомити органи прокуратури про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що підприємством не було порушено вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", так як відповідачем у встановлений строк, своєчасно та правомірно було надано відповідь на інформаційний запит позивача. Вказує, що використання УкрНДІпротезування бюджетних коштів визначається як використання коштів, спрямованих на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, тобто це обсяг виділених по кошторису видатків, сума договорів укладених на поставку продуктів харчування та обсяг коштів витрачених на їх закупівлю по КЕКВ 2230 «Продукти харчування». Ніякого іншого подання інформації, зокрема найменування товарів, обсяги та ціни за якими вони закуповуються, Законом України "Про доступ до публічної інформації" не передбачено. Крім того, відповідач не віднесений також до жодного із передбачених п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктів господарювання, які надають інформацію за запитами стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Вважає, що позивач не врахував положень Бюджетного кодексу України щодо визначення обсягів надання інформації щодо використання бюджетних коштів, зробив неправильний висновок, що інформація, яка була предметом запиту (відомості про обсяг та ціну за одиницю товару) стосується використання бюджетних коштів, не вказавши при цьому відповідно до яких норм закону необхідно було надати відомості про обсяг та ціну за одиницю товару. Крім того вказує, що запитувана позивачем інформація щодо обсягу та ціни на продукти харчування не відноситься до інформації щодо використання бюджетних коштів, а є результатом діяльності УкрНДІпротезування як учасника господарських правовідносин. Відповідно до п. 8.5 усіх договорів постачання продуктів харчування в УкрНДІпротезування на 2013р. передбачено, що покупець, тобто УкрНДІпротезування, під час підписання даного договору сповіщений, що даний договір і інформація отримана ним у рамках даного договору є комерційною таємницею і забороняється передача цієї інформації третім особам без письмової згоди на те постачальника. В зв'язку з чим, оскільки запитувана інформація містить комерційну таємницю, за неправомірне розголошення якої передбачена відповідальність, то відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації.
У судовому засіданні 09.07.2013 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з такого.
Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, 01.06.2013 року ОСОБА_4 звернулась до УкрНДІпротезування із письмовим запитом (№6/із) про надання публічної інформації, відповідно до змісту якого, просила надати інформацію про те, за якою ціною за одиницю товару закуповував УкрНДІпротезування протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти.
Вказаний запит отримано відповідачем 04.06.2013 р. та зареєстровано за №581, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.
Листом від 10.06.2013 року №642/15/560 УкрНДІпротезування було відмовлено у наданні запитуваної інформації, з посиланням на те, що використання УкрНДІпротезування бюджетних коштів визначається як використання коштів, спрямованих на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, тобто це обсяг виділених по кошторису видатків, сума договорів укладених на поставку продуктів харчування та обсяг коштів витрачених на їх закупівлю по КЕКВ 2230 «Продукти харчування». Ніякого іншого подання інформації, зокрема найменування товарів, обсяги та ціни за якими вони закуповуються, Законом України "Про доступ до публічної інформації" не передбачено. Крім того, відповідач не віднесений також до жодного із передбачених п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктів господарювання, які надають інформацію за запитами стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Крім того вказує, що запитувана позивачем інформація щодо обсягу та ціни на продукти харчування не відноситься до інформації щодо використання бюджетних коштів, а є результатом діяльності УкрНДІпротезування як учасника господарських правовідносин. Відповідно до п. 8.5 усіх договорів постачання продуктів харчування в УкрНДІпротезування на 2013р. передбачено, що інформація щодо цін, за якими постачались продукти харчування та інші питання, пов'язані з виконанням конкретних договорів поставки є комерційною таємницею. Враховуючи викладене, відповідач, посилаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, відмовив у наданні інформації щодо обсягу та цін на продукти харчування, які постачаються у 2013 році.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо надання відповіді на інформаційний запит позивача, а також юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу оскаржуваної відповіді, суд дійшов висновку про наступне.
Суд зазначає, що правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України, Законами України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та відповідними спеціальними законами.
Закон України "Про інформацію" (далі - Закон) встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з правого аналізу названих норм, суд приходить до висновку, що публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Відповідно до п.п. 2,3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Таким чином, Закон України "Про доступ до публічної інформації" покликаний гарантувати кожній особі її право у відкритості, доступності інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, шляхом вільного її отримання (зокрема, через запит на інформацію) для забезпечення своїх потреб і законних інтересів.
Як було встановлено під час розгляду справи та проти чого не заперечує відповідач, УкрНДІпротезування є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується з Державного бюджету України, входить до сфери управління Міністерства соціальної політики України та є розпорядником бюджетних коштів, в зв'язку з чим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядником публічної інформації.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як було встановлено судом, відповідь на інформаційний запит була надана позивачеві 10.06.2013 року, тобто у встановлений Законом строк.
Оглянувши зміст письмового запиту позивача про надання публічної інформації, суд дійшов висновку, що інформація, яка була предметом запиту (відомості про ціну закупівлі товарів) стосується використання бюджетних коштів виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 22 БК України, Міністерство праці та соціальної політики України є головним розпорядником бюджетних коштів, а УкрНДІпротезування -розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Таким чином, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює владні управлінські функції (обов'язки) по отриманню бюджетних асигнувань, взяттю бюджетних зобов'язань та здійсненню витрат бюджету.
Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (ст. 2 БК України).
З огляду на положення викладених норм чинного законодавства, УкрНДІпротезування уповноважений на взяття бюджетних зобов'язань, в тому числі, у вигляді укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачені виключні випадки відмови в задоволенні запиту розпорядниками інформації: коли він не володіє інформацією і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, або коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, або особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, а також у разі недотримання вимог до запиту на інформацію. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд інформаційного запиту, дату відмови, мотивовану підставу відмови, порядок оскарження відмови та підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
Суд зауважує, що згідно із відповіддю УкрНДІпротезування від 10.06.2013 року №642/15/560 вбачається, що відповідач підтвердив факт укладання з іншими суб'єктами господарювання договорів поставки продуктів харчування. Крім того, відповідачем фактично не заперечувався факт закупівлі продуктів харчування за бюджетні кошти.
Таким чином, укладання УкрНДІпротезування договорів про закупівлю продуктів харчування є фактом взяття бюджетних зобов'язань у вигляді укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Ці дії відповідач реалізує саме як розпорядник бюджетних коштів за наявності відповідних владних повноважень для цього.
Позивач в своєму запиті від 01.06.2013 року просив повідомити інформації про те, за якою ціною за одиницю товару закуповував УкрНДІпротезування протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти.
Разом з тим, як вбачається із наданої відповіді, відповідачем було відмовлено у наданні витребуваної інформації.
Відповідачем на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було надано доказів відсутності суми заборгованості.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, як на підставу відмови у наданні запитуваної інформації, про те, що вона на підставі п. 8.5 усіх договорів постачання продуктів харчування в УкрНДІпротезування на 2013 року носить комерційну таємницю, оскільки відповідач є розпорядником бюджетних коштів за наявності відповідних владних повноважень щодо цього.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірну відмову відповідача у наданні витребуваної інформації щодо ціни за одиницю товару який закуповував УкрНДІпротезування протягом січня, лютого, березня, квітня та травня 2013 року (за кожний місяць окремо) продукти харчування за бюджетні кошти.
Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то суд приходить до висновку, що на підставі ч. 2 ст.11 КАС України, належним захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, буде зобов'язання відповідача надати обґрунтовану відповідь на інформаційний запит ОСОБА_4 № 06/із від 01.06.2013р. відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
З приводу вимог про постановлення окремої ухвали про виявлені порушення закону, а також про наявність підстав для розгляду питання відносно притягнення до відповідальності осіб, рішення визнаються протиправними, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 166 КАС України суд виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Вказана норма закону дає можливість суду першої інстанції відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.
Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Окрему ухвалу слід відрізняти від постанови, у якій дається відповідь на вимоги адміністративного позову.
Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню.
Враховуючи вищезазначене, та беручі до уваги, що під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б могли слугувати для постановлення окремої ухвали, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її постановлення.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Українського науково-дослідного інституту Протезування, протезобудування та відновлення працездатності про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Українського науково-дослідного інституту Протезування, протезобудування та відновлення працездатності щодо ненадання обґрунтованої відповіді на інформаційний запит ОСОБА_4 № 06/із від 01.06.2013р. про отримання публічної інформації.
Зобов'язати Українського науково-дослідного інституту Протезування, протезобудування та відновлення працездатності надати обґрунтовану відповідь на інформаційний запит ОСОБА_4 № 06/із від 01.06.2013р. відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 12.07.2013 року.
Суддя Горшкова О.О.