10 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3345/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
при секретарі - Петренко О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Матвієнка О.Г.,
свідка - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції про скасування постанови, -
07 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції про скасування постанови старшого державного виконавця Матвієнко О.Г. про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.05.2013 року ВП № 37693857 у розмірі 680 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про неможливість виконання судового рішення, з підстав примусового виконання якого відкрито виконавче провадження № 37693857, оскільки надати вільний доступ ОСОБА_1 відсутня можливість у зв'язку зі зміною замків на вхідній двері до вказаної у рішенні суду квартири. З огляду на викладене, вважає спірну постанову безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на правомірність дій державного виконавця, оскільки останній діяв в межах та на підставі вимог Закону України "Про виконавче провадження". Наголошував на тому, що позивачем не вчинено жодних належних дій, спрямованих на виконання судового рішення, що набрало законної сили, не надала доказів його виконання, а тому спірна постанова винесена правомірно.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
23 квітня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції Матвієнком О.Г. відкрито виконавче провадження ВП № 37693857 з примусового виконання виконавчого листа № 2/545/115/13, виданого 10.04.2013 року Полтавським районним судом, відповідно до якого зобов'язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_1 вільний доступ до квартири АДРЕСА_1 шляхом надання ключів або їх дублікату.
Даною постановою позивачу надано семиденний термін для добровільного виконання вказаних вище вимог. Дана постанова отримана позивачем, що не заперечується сторонами.
У зв'язку з невиконанням вимог виконавчого листа № 2/545/115/13, виданого 10.04.2013 року Полтавським районним судом, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.05.2013 року у розмірі 680 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржила її до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд виходив з наступного.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону України державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 вказаного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Так, відповідно до матеріалів виконавчого провадження, копії якого долучені до матеріалів справи, встановлено, що позивач не виконав вимоги виконавчого документу у строк для їх добровільного виконання. Даний факт ОСОБА_1 у ході судового розгляду не заперечувала та посилалась на зміну замків на вхідній двері її донькою ОСОБА_3 у зв'язку з острахом стосовно своєї безпеки та загрози власному здоров'ю.
З показань свідка, наданих у судовому засіданні ОСОБА_3, встановлено, що нею справді були замінені замки для власної безпеки, а також зазначено, що дублікатів ключів ні для позивача, ні для стягувача по вказаному виконавчому провадженню не виготовлялось та не передавалось. Вказані дії вважає необхідними для забезпечення власної безпеки та проживання. Заміну замків на вхідних дверях зробила до моменту відкриття вказаного виконавчого провадження про що повідомляла ОСОБА_1
Однак, викладені обставини не дають достатніх підстав для висновків про безпідставність винесення спірної постанови, виходячи з наступного.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що станом на дату звернення до суду з позовом про скасування постанови про стягнення виконавчого збору позивач не оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження № 37693857, інших дій на належне та добровільне виконання виконавчого листа № 2/545/115/13, виданого 10.04.2013 року Полтавським районним судом, в тому числі відсутні відомості стосовно звернення до вказаного суду з питань роз'яснення судового рішення або встановлення способу виконання такого рішення з урахуванням вищевикладених обставин.
Крім того, зазначені обставини жодним чином не можуть слугувати підставою чи підтвердженням протиправності дій відповідача по винесенню оспорюваної постанови, оскільки державним виконавцем дотримано вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Як встановлено судом, позивач не зверталася до відповідача про відкладення виконавчих дій у зв'язку із наявністю обставин, які перешкоджають провадженню виконавчих дій.
В межах строку, наданого для добровільного виконання, на виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2/545/115/13 від 10.04.2013 року позивачем жодних дій не здійснено. Факт не виконання позивачем рішення суду підтверджується Актами державного виконавця, які містяться в матеріалах справи (а.с. 27, 31) і не заперечується сторонами. Згідно пояснень позивача та представника відповідача, рішення суду не було виконано на момент розгляду даної справи в суді.
Згідно з частиною 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Оскільки рішення Полтавського районного суду не було виконано у встановлений строк для добровільного виконання у відповідача відсутні правові підстави не виносити постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору відповідають закону, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 37693857 від 07.05.2013 року винесена з урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, без порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції про скасування постанови.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції про скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2013 року.
Суддя І.Г. Ясиновський