04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" липня 2013 р. Справа№ 910/4410/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Коршун Н.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: Амєліна О. О. - представник за довіреністю № 13 від 02.01.2013
від відповідача: Азорська Г. А. - представник за довіреністю №105-2012 від 04.02.2013
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013
у справі № 910/4410/13 (суддя Борисенко І. І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
про стягнення 23 718,33 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 23 718,33 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак АХ 3817 ВО, що належить Нікітіну Володимиру Валерійовичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Никифорова Івана Михайловича - водія автомобіля ВАЗ 21063, державний номерний знак 222211 КР, що належить Котову Олександру Михайловичу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.
Під час розгляду справи позивач звернувся до суду за заявою про зменшення позовних вимог (а.с. 74), в якій, з посиланням на часткову сплату відповідачем спірного страхового відшкодування (16 158,97 грн.), зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 7 559,36 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2013, повний текст якого підписаний 07.05.2013, у справі № 910/4410/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 7 049,36 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, проте, позивачем при зверненні до суду не враховано, що розмір заявленої до стягнення суми підлягає зменшенню на франшизу, що її передбачено умовами укладеного між відповідачем та Котовим О. М. полісу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 по справі № 910/4410/13 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Так, відповідач послався на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем при визначенні розміру збитків, завданих спірному автомобілю, не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, при застосуванні якого, сума, яку відповідач має сплатити позивачеві, фактично становитиме 16 158,97 грн., тобто ту суму, яка відповідачем позивачу вже перерахована.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
09.01.2011 позивач як Страховик, Нікітін Володимир Володимирович як Страхувальник та Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» як Вигодонабувач уклали договір № 021029/4005/0000111 (далі Договір 1).
Відповідно до п. 2.1 Договору 1, предметом договору є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем ««Mitsubishi Lancer», державний номерний знак АХ 3817ВО (далі Автомобіль), та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
В п. 1.4 Договору 1 сторонами погоджений строк дії Договору 1, а саме з 00 год. 00 хв. 16.09.2011 до 24 год. 00 хв. 16.09.2015.
25.07.2012 о 20 годині 00 хвилин на вул. Войкова в м. Феодосії сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Бондаренко Юлії Сергіївни та автомобіля ВАЗ 21063, державний номерний знак 22211 КР (далі Автомобіль 1), який належать Котову Олександру Михайловичу, під керуванням Никофорова Івана Михайловича.
В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.
За замовленням позивача Фізичною особою - підприємцем Черніковою Ренатою Михайлівною (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9995/10, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№4958 від 17.03.2007, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 5417 від 18.04.2004) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 22.08.2012 складено Звіт № 96406 (а.с.27-56), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 27 262,24 грн.
Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 00096405 від 13.09.2012, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 17), того, що франшиза за Договором 1 щодо збитків, завданих ДТП, становить 0,5% від страхової суми (87 000 грн.), тобто 435 грн. та коефіцієнта пропорційності по страховому платежу 0,89, до виплати в якості страхового відшкодування призначено 23 718,33 грн. (27 208,15*0,89-435).
При цьому, як слідує зі змісту вказаного розрахунку, вартість матеріального збитку визначена позивачем на підставі рахунку ВАТ «Завод ім. Фрунзе» № ЗиФ-0162588 від 20.08.2012 (а. с. 26) (особа яка проводила ремонт Автомобіля.
Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору 1), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Відповідно до п. 10.1 Договору 1 виплата страхового відшкодування здійснюється позивачем відповідно до умов Договору 1 та законодавства України. Страхове відшкодування може бути сплачено: Страхувальнику, Вигодонабувачу, шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх підприємств (організацій), які надають послуги Страхувальнику і необхідність яких (послуг) викликана страховим випадком за згодою Страховика та у випадках, передбачених Договором 1.
Згідно з п. 10.3 Договору 1 лише за письмовою згодою Вигодонабувача страхове відшкодування може виплачуватись безпосередньо Страхувальнику або шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх підприємств (організацій), які надають послуги Страхувальнику і необхідність яких (послуг) викликана страховим випадком за згодою Страховика та у випадках, передбачених Договором 1.
Листом № 21-4/628 від 30.08.2012 (а.с. 24) ПАТ «ОТП банк» (Вигодонабувач) повідомив позивача про те, що не має заперечень щодо виплати страхового відшкодування Нікітіну В. В.
В заяві на виплату страхового відшкодування від 26.07.2012 (а.с. 24) Нікітіним В. В. вказано про те, що страхове відшкодування він просить виплатити на СТО «Фрунзе-Авто».
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП), здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування в сумі 23 718,33 грн. позивачем виплачено ВАТ Завод ім. Фрунзе згідно з заявою Нікітіна В. В., тобто особі, яка проводила ремонт Автомобіля. На підтвердження факту виплати страхового відшкодування до матеріалів справи залучено копію платіжного доручення № 032286 від 18.09.2012 (а.с. 58).
З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що платіж банком проведений, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі 18.09.2012.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнаний Никифоров І. М., що підтверджується постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2012 у справі № 121/7909/12 № 3/1562/12 (а.с. 22) та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9042833 від 17.08.2012 (а.с. 20-21).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з наданою відповідачем копією полісу № АА/7433725 (а.с. 81) станом на 25.07.2012 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність Котова Олександра Миколайовича як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем.
Зазначений факт відповідачем не заперечується.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).
За правилами ст. 22 Закону (в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.
Згідно ч. 4 ст. 36 Закону (в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону (в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 15 Закону в редакції на дату укладення Полісу № АА/7433725 встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (п. 15.1);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу) (п. 15.2);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу) (п. 15.3).
Зі змісту Полісу № АА/7433725 слідує, що він відноситься до договорів І типу, тобто за ним застраховано відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Автомобіля 1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Никифоров І. М. керував Автомобілем 1 не на законних підставах, з огляду на що відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - Котова О. М. є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону у межах, встановлених Полісом № АА/7433725.
Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності особи, яка на законних підставах керувала Автомобілем 1, - Никифорова І. М. є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону у межах, встановлених Полісом № АА/7433725.
За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.
Зі змісту Полісу № АА/7433725 слідує, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 510 грн., з огляду на що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 23 208,33 грн. (23 718,33 -510).
З метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №01531 від 16.10.2012 (а.с. 61), в якій просив виплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 23 718,33 грн. за вказаними в заяві реквізитами. Факт отримання зазначеної вимоги відповідачем не заперечується та підтверджується відміткою відповідача на вказаній вимозі (вхідний № 3278 від 17.10.2012).
Відповідач на вказану вимогу не відповів, спірне страхове відшкодування не перерахував, після чого позивач звернувся до суду з цим позовом.
26.03.2013, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач в рахунок виплати спірного страхового відшкодування перерахував позивачеві 16 158,97 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи належним чином засвідченим витягом з виписки з банківського рахунку позивача.
З огляду на вказані обставини, позивач зменшив заявлену до стягнення суму та просить стягнути з відповідача 7 559,36 грн.( 23 718,33-16 158,97).
Втім, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач при визначенні суми страхового відшкодування, яку відповідач має сплатити, не вирахував встановлену Полісом № АА/7433725 франшизу в сумі 510 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача 7 049,36 грн. (23 718,33 -510-16 158,97).
Щодо посилань відповідач на те, що позивачем при визначенні розміру збитків, завданих спірному Автомобілю, не враховано коефіцієнт фізичного зносу Автомобіля 1, слід зазначити, що, як слідує зі змісту Звіту № С96406 ВІД 22.08.2012, коефіцієнт фізичного зносу експертом не враховувався при визначенні суми збитків з огляду на те, що відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, в той час як Автомобіль вироблений не в країнах СНД та строк його експлуатації не перевищує 7 років.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно не врахував коефіцієнт фізичного зносу при вирішенні спору щодо розміру стягуваної суми.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 910/4410/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша».
Водночас слід зазначити таке.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Загальна сума заявлених майнових вимог становить 7 559,36 грн.
Рішенням від 16.04.2013 у справі № 910/4410/13 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 7 049,36 грн.
Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 860,25 грн.
Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 860,30 грн. (платіжне доручення № 5459 від 10.06.2013), що на 0,05 грн. більше за встановлений законодавством розмір.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, судовий збір в сумі 0,05 грн. (860,30-860,25) підлягає поверненню заявникові.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 910/4410/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 910/4410/13 залишити без змін.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Перша» (03118, м. Київ, проспект Червонозоряний, 150, ідентифікаційний код 31681672) судовий збір в сумі 0 (нуль) грн. 05 коп., перерахований платіжним дорученням № 5459 від 10.06.2013, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4410/13.
Повний текст постанови складено: 18.07.2013
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Коршун Н.М.
Пашкіна С.А.